Квітка кохання - Валентин Олександрович Кудрицький

19.9.2007 р. ШАНУЙМОСЯ! Скільки нам ще залишилось На землі цій сновигать, То ж давайте, люди добрі, Хоч себе ми поважать. ДЕ КОНФЕТИ? Як у дім щось попадало, Все дружині заважало. А щоб те не заважало, То вона все те з’ їдала. Потім ходить і питає: – Де конфетки, ти не знаєш? – Знаю! – їй кажу, – відстань, В туалет піди заглянь! 12.1.1990 р. ЧИЙ ТО ПОРТРЕТ? Очі зелені, зелене лице, Кругле таке, ніби в курки яйце, Зуби жовтющі, як ікла в кнура, А коли сунеться – ніби гора. Петя скривився: – То мабуть Бабай. Вася хіхікнув: – А може бугай? Вовочка сумно поглянув на гай: -То коли вип’є, мій дядько – Абай. 14.7.1989 р. КОЛИ БУРЧИТЬ У ШЛУНКУ Кіт веселий, волохатий Бігає навколо хати, Хоче Мурочку спіймати, З нею в жмурочки пограти. А вона: – Ти нагодуй, А вже потім і жартуй, Бо коли бурчить у шлунку, Вибач, не до поцілунку. 30.3.1995 р ГОРІЛКА І МИША Говорять: горілка – то зло найстрашніше. – О, ні! То неправда, – вигукує Миша, – Коли випиваю я склянку велику, То навіть Коту можу врізати в пику. 6.1.1990 р. ПАРТОКРАТУ Букваря скурило, стерво, Перепортило дівчат, А тепер сидить десь зверху, Ще й береться всіх повчать. 24.1.1992 р. СВІТАНОК Ніби білі журавлі, Мчить Світанок по ріллі, А за ним в гофре-спідниці Мчать веселі сніговиці. І до діда-Морозенка: – Роздягай кожух хутенько, Глянь, які ми чарівні! Вибирай! Ми всі твої! 2.2.1988 р. БАТЬКО І МІСЯЦЬ Між хмарин, мов перстень, Місяць покотився І за сиву голову Татка зачепився. І від того часу В нашім білім світі Батько, ніби Місяць, Сивиною світить. 13.10.1970 р. ОЧИМА ДІТЕЙ – Як ти думаєш, – питає У Марійки Гоша, – Чому в пазуху до мамки Лазить дядько Мойша? А Марійка посміхнулась І сказала Гоші: – Бо у пазуху матуся Заховала гроші. 16.2.1988 р. БАБУСЯ ВПАЛА Бабуся на землю впала, І всі думки її пропали. 1.10 1988 р. ЛЮБОВ І БУБОН Мов веснянки в садку під віконцем, Цвітуть вишні на щічках твоїх, Що усипані цвітом і Сонцем, Щоб, хто гляне на тебе, радів. Щоб сміялося серце піснями І раділа душа від тепла, Що нарешті сьогодні, кохана, Що прохав я у тебе – дала… Б’ю я з радістю в бубон кохання, Хай живе твій любовний триптих. Я до тебе прийду на світанні Пити ніжність з криниць голубих. 4.5.1988 р. ЛЮБОВ І ВІЧНІСТЬ Немов троянди, губоньки твої Настояні духм’яними медами. Тільки тебе побачу, солов’ї В мені весь час співають вечорами. А прийде ніч – оця нестерпна мить І посмішка полине разом з нами, І над полями тихо полетить, Щоб лікувать закоханих піснями. А прийде день і поле зашумить, І промінь посмішки завихриться у злеті, Щоб всі могли ще більш тебе любить За те, що ти живеш на цій Планеті. 3.2.19989 р.