Квітка кохання - Валентин Олександрович Кудрицький

на мене з переляку... Кішка, що стояла недалеко – Вмить йому вчепилася за с..аку. Так ото й живемо ми, Семене, Тільки жаль, дружина не радіє, Бо як тільки Киця біля мене – То вона і пискнуть не посміє. 31.12.1996 р. ЯНГОЛЯТКО Вже скільки літ, як ми побрались, А ніби вчора це було, Як ми з тобою покохались Вважав, що просто повезло. Сьогодні, як це вже не прикро, Дещо думки я поміняв, Ти стала, як нестерпна видра, Хто б міг подумать, коли брав! Хто б міг подумать, що цей Янгол Має, як в кішки, пазурі, І спробуй їй скажи щось проти – То розбіжаться і щурі! 17.9.1997 р. КОЗА РОГАТА Попрохав в своєї жінки Якось похмелитися, А вона на мене стала, Як коза, дивитися. Іди, – каже, – де був вчора, Там і похмеляйся, Ну а зараз – геть із хати, Хоч куди дівайся! Воля жінки – воля Божа, Суперечить марно, Отож, пішов у корчму я, Де площа базарна. Дивлюсь, жіночка гарненька Біля мене треться: – Підем, тебе похмелю я, – Каже і сміється. Налила мені грам двісті. А як випив триста, То вона мені призналась, Що звать її Христя. Так ото і познайомивсь З тею молодицею І пішли ми з нею в поле Десь попід пшеницею. А коли зайшли ми в гай, Скинула всю ношу, І говорить: – Відробляй Або йди по гроші. Та яка ото, скажіть, В біса вже робота, Як від неї іще більше, Перло, як з болота? Ну а зараз жіночкам Хочу так сказати: Бережіть чоловіків, Щоб не бігли з хати! 5.5.1997 р. ЖИВЕМ В КРЕДИТ Живем в кредит, Ось нам вердикт. 1.2.2011 р. У КОЖНОГО СВОЯ МОВА На світі у кожного мова своя: Є риб’яча мова, зміїна, крота. В чиновників мова, як в псів, що гарчать, А в бідних людей, як у риб, що мовчать. А в жінки яка? Тут вже важко сказать, Бо вміє шипіть, і ревти, і гарчать, Отож, якщо хочеш дружину ти мати, Узнай, хто у неї був батько, хто мати? 26.4.1988 р. КОЛИ ЗАСВІТЯТЬСЯ ЗОРІ Засвітились зорі над рікою, Де почавсь недавно сінокіс, Як би я хотів побуть з тобою Десь в тіні замріяних беріз. А коли ті зорі, що на небі, Ніч розсипле рясно по траві, Як би я заграть хотів, кохана, На твоїй гітарі трудовій. 21.9.2003 р. Я ЖДУ ТЕБЕ Я жду – не діждуся, Чи слухавку візьмеш, Я жду – не діждуся, Коли ти прийдеш? Коли ти, нарешті, Мені посміхнешся І пазуху повну «Цяцьок» принесеш? 2.9.1987 р. СИДИ ДОМА! Я знаю, ти не винувата, Що уселився в тебе біс, Отож, сиди ти дома, Ната, Щоб біс й між ноги не заліз. 22.12.1993 р. КВІТИ В БАСЕЙНІ Я бачив квіти і латаття, Що в нашім плавали ставку, А щоб цвіли ті круглорічно, Не бачив в жодному садку. А тут, у Ялті, у басейні, Де стільки звабливих дівчат, Такі дебелі й апетитні, Як глянеш, аж штанці тріщать. 28.10.1987 р. НА КРИЛАХ ЛЕБЕДИНИХ І не сидиться, і не лежиться,