Квітка кохання - Валентин Олександрович Кудрицький

І там, де шовкова травиця, З тобою б хоч ніч покохатись. Й солодкі, як мед, груденята, До ранку, всю ніч цілувати, Бо ніжності більшої, Майя, Як в пазусі в тебе, немає. 13.6.1990 р. МАДОННА Найкращий в жінки інтер’єр Там, де ховає свій бар’єр, Оті корінчики кілець, Які нас тягнуть навпростець І нам такого наганяють, Що мов в душі чорти гасають. О, як себе перебороть, Як перед вами ніжна плоть? Та, що відкриє так кільця, Що в вас аж капає з кінця. Видно, Бог так створив Мадонну, Щоб та була, немов ікона, Щоб навіть сильний Одіссей Не відірвав своїх очей. 22.3.2003 р. ЗАПІЗНІЛЕ КАЯТТЯ В той час, ще коли Ти комусь була треба, Ніхто підступить Не спромігся до тебе, Носилась собою Як писана торба І всіх посилала Від чорта до чорта. А зараз, як плугом Лице розорало, Про Петю, про Васю Й про мене згадала. Ну хто вже на тебе, Скажи, кине оком, Як ходиш ти, люба, Як вовк, що йде боком? Колись не могла Собі скласти ціни, Отож, в негараздах Людей не вини. Колись ти носилась Своєю красою, Отож, і любуйся Сама ти собою. 24.4.1990 р. ПРАЦЬОВИТА КИЦЯ – Навіть важко уявити, – Гриць до жіночки, – окей, Скільки ти переловила Цею кицею мишей? – Якщо дуже хочеш знати, Тут вже нічого язвить, Щоб стручки, яких я мала, Та на себе начепить, То давно б усі кричали: Гляньте, ген їжак біжить! 9.8.1981 р. ЩОБ НЕ ЖІНКИ Не знаю, любі, що б я знав, Щоб вас-жінок не цілував? Не уявляю свою кров, Не будь кохання і дібров; Не будь цих квітів, цих гаїв, Що ніжать рученьки твої. Тож, як приходимо ми в гай, То хто ж з нас думає про рай? 22.5.1997 р. ПИЛИП На серці сум, на серці туга, Ніби хтось душу спопелив, Ну як же трапилось так, люди, Що я дурепу полюбив? Скільки на лузі паслось кізок І граціозних, й ділових, А я прилип, як те дурило, От і скажіть, що не Гаврило. 9.9.1992 р. ТИ ДО МЕНЕ ПРИЙДИ! Ти до мене прийди, Прилети, як голубка, І мені посміхнись Ти, моя душогубко. Й подарую тобі Вічну радість кохання, Щоб тобою також Володіли бажання. 25.9.1989 р. КЛИЧ ДУШІ Коли дівчині припече, Вона і з погреба втече. Нема сильнішого нічого, Як клич душі, що зве до – Нього... 21.6.2002 р. ЗДОБА Хлопець дивиться й мовчить, Як Тарас з-під лоба, Перед ним пройшло дівча, Не дівча, а здоба. Став, як вкопаний, мов вовк : От так орхідея! Але тут же і замовк – Клята гонорея... 26.6.1983 р. ТРЕМТИТЬ ОСИКА Чомусь душа моя вирує, Чомусь завжди вона бурлить. Чому? Чого вона ще хоче, Як в полі літо, гай шумить?! Тремтить осика – білолика Й при всіх на вітрі аж шипить. О, земле ти моя велика, О, ясний Місяцю, гаї, Скажіть, де мила моя бродить, В яких краях шукать її?