Квітка кохання - Валентин Олександрович Кудрицький

9.10.1968 р. ЛЕЛЕЧИХА Я не соромлюсь, що кохаю, І не соромлюсь, що люблю, Тому тебе ото й шукаю Я половиночку свою. Бо все життя з собою поруч Хотів би бачити тебе – Ту жіночку, яка дарує Веселе небо голубе. І я ніколи не забуду Ту мить, як стрілися в гаю, Коли лелека із гніздечка Гукав лелечиху свою. 22.5.2005 р. ЧАРІВНЕ СЛОВО Якщо не зрадила дружина, Це ще заслуга не твоя, Просто, не стрівсь ще той мужчина, Якого ждала все життя. Нас просто так усіх привчили, Що це моє і не чіпай, Хоч кожний з нас стрибнуть готовий... І ще кудись, як в Божий рай... А якщо кожен цього хоче, Тоді скажіть мені, хто ми? Що брешем ми один одному Й себе вважаємо людьми? Тому вважаю, це – нормально Сказать зустрічній: вас люблю... А тій самій дозвольте думать, Як далі діять їй в гаю. Може на те чарівне слово Вона чекала все життя, Навіть, якщо вона повія, Навіть, як замужем вона? 4.8.2005 р. СТЕРНЯ З того часу, як зустрілись В ті далекі дні, Вже тоді мені здавалось, Що йдемо ми по стерні. І хоч знав, що вже ніколи Ми не будемо разом, Та хотілось й ще з тобою Десь пройтись поза селом. 10.6.1992 р. ПРО ПОРЯДНІСТЬ Всі казочки про непідступних, То є не більш, як баєчки, Бо всі шукають тих, що можуть, А в казки вірять дурачки. 20.1.2006 р. КИЇВ-ГРАД Скільки в лузі чудо-квітів, Стільки в небі зірочок, Стільки в Києві моєму Найчарівніших жінок. То ж хожу по Київграду І свою шукаю Ладу. 17.6.1992 р. БІЛІ ГОЛУБКИ Грудоньки, як білі крила, Ти під Місяцем відкрила, І від світла-сяйва того Запалало все навколо. Стало бити світло в очі, Мов надворі білі ночі. Все б дивився і дивився На твої я грудоньки, Що з-під блузи так і рвуться, Ніби в небо голубки. 27.5.2005 р. НЕПОТРІБНІ ГАСЛА Я вже до тебе не спішу Так, як це мчався я раніше, Тобі записок не пишу І не пишу тобі вже віршів. Бо всі вже фарби почуттів, Що мав, душа вже змалювала Й пісні про тебе всі, що знав, Моя душа позабувала. Ти пронеслась, як метеор, І тут же ти навіки згасла Так, як згасає Божий день І старі вже відживші гасла. Усе, що мав в своїй душі, Усе сама ти розтоптала, Бо ти в житті моїх пісень, Скільки я знаю, не співала! 8.2.1992 р. РОЗІПНУ Я СЕРЦЕ Розіпну я серце на семи вітрах, Хай воно на милу наганяє жах, Хай регочуть в лісі вдень і серед ночі Сови волохаті, витріщивши очі. І на серці милої, ніби на бандурі, Хай всю ніч до ранку виграють амури. Щоб кричала мила, як стара левиця, Хай і їй не спиться, як й мені не спиться. Грайте, вітри, грайте! Регочіть ночами, А хто спать не хоче – смійтесь разом з нами. 9.3.1983 р. ЯКБИ Я ХОТІВ Якби я хотів, щоб люди Шепотіли:«Я люблю» Щоб кохались, веселились І жили, немов в раю.. Як хотів би, щоб співали Солов’ї в гайочку І