Квітка кохання - Валентин Олександрович Кудрицький

досі ще сміється, Що я попав у твій капкан. Тремтить душа, як ати-бати, Від дотику твоїх долонь. Ну як же він... не стане грати, Як перед ним… така «гармонь»?! 28.4.2000 р. ЛІСОВІ КРАСУНІ Скоро білі мухи закружляють І берізок стануть допікать, В білі шубки їх поодягають І почнуть їх сонних цілувать. Не заплачуть лісові красуні На мороз шугаючи гіллям, І в морозні ночі повнолунні Груди підставляючи вітрам. 13.10.1976 р. БУНТ В ДУШІ О, як же хочеться аукать,, Не знаю, де себе дівать? Ніхто мене не хоче слухать, А стільки хочеться сказать… 15.10.1976 р. ЩО ТО БУЛО? Ну ж і очі! Ну ж і милі! І такі, як день – ясні, І чому вони з’явились Десь опівночі мені? Й з того часу, як у полі Серед трав тебе зустрів, Я уже не біг до тебе, А немов орел летів. І уже дививсь на тебе Як на справжнє божество, А коли тебе не стало, Все питав, що то було? 7.1.2005 р. КОЛИ ЖІНКА ПОСМІХАЄТЬСЯ Кажуть, як жінка посміхається, Значить, кохання прокидається. Бо як гляне та очами, То мов щось стається з вами. Душу так вона збунтує, Що й не хочеш – затупцюєш... Й стане вам таке творить, Що й не зможеш зупинить. Ото, якраз і є та Мить, Яку не варто пропустить, Бо ніжний дотик ваших губ Їй, як ніколи став би люб. І хай тоді хоч як гризе, А вам віддасть що має – все... 8.1.2005 р. ГОЛЕ ДЕРЕВО На голе дерево, їй Богу, Навіть і ворон не сідає, А чоловік, як стріне жінку, Як тут її і роздягає, І що він в неї там шукає? Цього мабуть ніхто... не знає. 19.4.1997 р. НАЙБІЛЬШЕ СВЯТО Смерть між нами також ходить, Як між правдою брехня, І свою роботу робить Щосекунди і щодня. І тебе, мій любий друже, Де б не був – не обійде, Де б, куди, не заховався, А однаково знайде. А тому, не плач, не рюмсай, Краще смійся і радій! А якщо нема дружини, То шукай тоді повій! Й пам’ятай, що жінка – свято Щонайбільше у житті, Й Бог її створив для тебе, Аби ти завжди її... Тож, кохайся й насолоджуйсь... Почуттям не відмовляй, Піди знай, що з нами буде Й чи потрапимо ми в рай? 9.9.1992 р. ЩОБ МИ РОБИЛИ? Слово сказала й оживила, Душа розм’якла й попливла, Як ти до мене притулилась Й мене руками обняла. І слава Богу, що на світі Ще є і Ялта, і Кавказ, І щоб ми, хлопчики, робили, Що б не любили феї нас? І слава Богу, що на світі Ще є такі, що хочуть жить! І щоб ми, хлопчики, робили, Щоб не було кого любить? 3.6.2003 р. ПРОСИПАЙТЕСЬ, ЛЮБІ ДРУЗІ Просипайтесь, любі друзі, годі спать, Треба нашу Україну від бандитів визволять! ВІЗА Приготовте всі валізи: В Ізраїль відкрили візи. Тож гребіть вже все відкрито Бо вже й наше – їх корито. Самі більші аферисти Є й були в нас – комуністи, Та були б ми всі панами, Щоб були ті не жидами. Тож і в паспорті: – хто ми?