Квітка кохання - Валентин Олександрович Кудрицький

моя, де ти? 19.6.1997 р. ФІЛОСОФ Її сьогодні цілував І з нею вечір розважався, А Місяць гордо серед хмар, Немов філософ посміхався. 17.6.1997 р. СТАРІСТЬ Із неба зорі визирають, Зацвів на березі будяк, Мене вже дідом називають, А я незчувсь, коли і як? А ті жінки, що не давались І берегли свій коровай, Давно вже з світом попрощались, Бо дуже вже хотіли в рай. 4.6.2000 р. ЛЮБИ ЖІНОК! Людське життя пройде, як мить, Той час нікому не підвласний, То ж дурня нічого ліпить І все робить старайся вчасно. Бо як не зможеш з місця зрушить – Стара карга тебе замучить, І тіло витрусить з душі, Що не цілуєш ти її. 28.1.2006 р. БОГАТИР Знов у нас появивсь богатир, Що несе нам і волю, і мир. Появивсь богатир і пішов по Русі, Щоб почули його і боялися всі. 22.10.1988 р. ЛІНЬ Голова не хоче мислить, І мовчить ретивий... кінь, А сусідка посміхнеться – Тут же вмить зникає лінь. 10.9.2003 р. ЧАРІВНИЦЯ Під берізкою сиджу я І вже в котрий раз журюсь, Струмом б’є мене трифазним, Як до тебе доторкнусь. У тобі біжать заряди Чарівної красоти, Як на тебе подивлюся, То не можу відійти. Що за сила то і звідки У тобі, скажи, гримить? Що як тільки доторкнешся – Вся душа вогнем горить. 1.6.1981 р. ЛЕГАЛІЗОВАНИЙ НАРКОТИК Ніхто красою не напився Й борщу із неї не зварив, Зате, хто нею захопився, Той батька й матір залишив. Адже краса – то як наркотик, І той, хто спробував той яд, Не відірве від нього... ротик, Хоч би й дали йому під зад. 24.5.1978 р. ПОЧУЙ МЕНЕ! Падає на землю зорепедом Із каштанів листя золоте. Знаю, що свою зустріну Ладу, Хоч не знаю й досі, де живе. Хай квітує осінь, це недовго, І зима за нею пробіжить, Бо не вірю в холод і розлуку В тій душі, де веснами шумить. Бо теплом, що небо наділило, Присягаюсь я тобі й собі: Що якщо женюсь колись, кохана, То, будь-певна, – тільки на тобі. 4.9.1970 р. БЛАГОРОДНА ЦІЛЬ О, якби ти знала, як я хочу жити І тебе, кохана, ніжить і любить, Ти б мені дозволила вічно щастя пити Із своїх дівочих голубих криниць. А коли веселка над ліском засяє І веселий дощик в вікна задзвенить, Як би я хотів би те, що ти ховаєш, Дощиком кохання, люба, покропить. І тебе єдину все життя кохати, Бо на думці в мене – благородна ціль, Щоб тебе завести якхутчіше в хату І всю ніч з тобою пить кохання хміль.. 31.1.1997 р. Я ЖДУ СВОЮ Я зливсь з природою, як небеса з землею, Нема в мені ні жалю, ні злоби, І вже чужу не хочу більше кралю Аби кохати так собі... аби. Не хочу більше бути я підмінним, А хочу бути, як у небі дим, Я хочу мать таку, як сам я, – вільну, Яка ще не була ніколи ні під ким. НАЙКРАЩІ КВІТИ Ти була файна, як жар-птиця, Що я забувсь про карантин, А на траву летіла глиця То тут, то там з красунь-ялин. А