Квітка кохання - Валентин Олександрович Кудрицький

«Царську» цю роботу. Може й гріх таке писать Ще й в святу суботу, Боже! Як же я люблю Царську цю роботу! 26.2.1975 р. ЯК САМА ПРОСИТЬСЯ Йде дівчина розхристана І на хлопців коситься... Як з такою в гай не підеш, Як сама вже… проситься? 25.3.2003 р. КОЛИ З ТОБОЮ КОХАНА Ой, як хочеться кохатись, До твоїх торкатись рук, Хочу їй про це сказати, Але серце – стук та стук. 25.3.2003 р. АБИ СКАЗАТЬ Аби сказать, що ти лукава, Цього б ніколи не посмів, А тому зовсім і не дивно, Що я до тебе так летів. Завжди чекав я ту хвилину Щоб буть з тобою віч-на-віч, І, взявши біленьку перину, Сховатись вдвох на цілу ніч. 13.3.2000 р. В ДУШІ ПОЛИН Відцвітає неба синь У твоїх очах, А з душі гірчить полинь, Ніби Божий страх. Вже душа моя кричить, Як у бурю ліс, Хоч її і викликають Й досі ще на біс. 21.0.1995 р. ДЗВІН От якби до жіночки, Що іде над Бугом, Бог поміг добратися На недільку-другу. Знаю: море ніжності Так би заштормило, Не пройшло б і місяця – Жінку б занудило... Бо на білі грудоньки, Як морський прилив, Боже, скільки б ніжності Я на них пролив! Бо на всю околицю Від її колін, Варто лише глянути – Калатає дзвін. 17.12.1997 р. ПРИГАДАВ Я ШКОЛУ Пригадав я школу, друзів, Пригадав я ті роки, Як дівки гули на лузі Й з ними хлопці-козаки. Й хоч дівки були тендітні, Та до них ти доторкнись, То приліплять так у писок, Що втікатимеш, як рись. Може в тім була їх сила, Може в тім їх був магніт, Що їх й досі пам’ятаєм, Хоч пройшло вже стільки літ. 20.3.2000 р. ДЕ Ж ВИ БУЛИ? Де ж ви були, мадам Марго, Коли я був ще не жонатий, Коли шукав ще де й кого, Й не знав, де радість ту дівати? Де ж ви були, коли душа Моя палала і кричала, Коли хотіла і могла, Й нікому ще не відмовляла? Де ж ви були? 28.6.1990 р. ШТОРМ Звідки йдуть всі наші шторми, Де початок почуттям? Варто їй на тебе глянуть Й не помітиш пнів і ям. А як дівка грудоньками Вас по губках протягне, То твоя душа ночами Вже ніколи не засне. Бо ота краса жіноча Буде душу так штормить, Що не спатимеш нізащо, Як не пустить повторить. 15.7.1981 р. ЩОБ СПІВАЛИ ДРОЗДИ Як пісні співатиму сумні, Подаруй ти посмішку мені; Подаруй надію, Божу мить, Без якої пісня не дзвенить! Проведи рукою по плечах, Поглядом блакитним по очах, І щоб нам співали скрізь дрозди, Ти цілуй, цілуй мене завжди. 22.6.1990 р. ОЙ ВИ, ХЛОПЦІ! Ой ви, хлопці, ви не дуже Жінкам довіряйте, Бо як схопить вас за чуба, То гаплик вам – знайте! Бо як схопить тебе жінка Як вип’єш «чорнильця», То не встигнеш навіть мекнуть Й Богу помолиться... А тому ото і ходять