Квітка кохання - Валентин Олександрович Кудрицький

поруч нас співало літо, Сміялись феями гаї, І дарували хлопцям квіти Веселі посмішки свої. 14.6.1978 р. ПІД НЕБЕСНИМ СКЛЕПІННЯМ О, як би я хотів з тобою Чумацьким шляхом промайнуть, І там, за даллю голубою В твою Галактику шугнуть. І злитися в одне сузір’я, Як в небі синьому світи, І там, під куполом небесним В тобі коханням прорости. 28.1.1997 р. СЕРЦЕ КРОВ’Ю КИПИТЬ Серце кров’ю кипить… Ой, як хочеться жить! А дівчина ще й досі Як осика тремтить... 9.6.1986 р. ЩОБ НЕ ОЗИРАЛИСЬ Всі хлопці озираються, Як феї наближаються І цокають підборами здаля. Й таке від того цокання У всіх на серці йойкання, Що від одного погляду Хитається земля. А як на вас подивиться, Мов вистрілить в… потилицю, Що хлопці всі шепочуться, Як в лісі ясени. А потім ходять з ранами, Як продавці з бананами... І знаю: не обійдеться У хлопців без війни. 17.6.1992 р. ПЕРШОЦВІТ Мов навіжений з неї він сміявся, Розказуючи друзям і рідні: – Я вчора з нею цілий вечір прокохався, Сьогодні з нею соромно мені. Бо так своїй подрузі заліпила, Як та прийшла мене перехватить, Що в бідної в очах аж потемніло, Що в мене й досі у вушах дзвенить. А я ту сповідь слухав ловеласа І так хотів подібну десь зустріть, Щоб та могла любую віддубасить, Що та посміла мною володіть. О, як я заздрив тому ловеласу, О, де б, скажіть, собі таку зустріть? І якщо з вас такую хтось зустріне, То ви мені негайно сповістіть. Тільки б такій своє довірив серце, І хоч куди пішов би з нею в світ, І хоч язик в такої, знаю, з перцем, Але душа, як в полі первоцвіт. 11.8.1986 р. ВОРОН Гарно як тобі живеться, Вороне, в тайзі! Гріть не треба ранком чаю, Смажить кудряші. Нахилився над рікою Й воду пий весь день, А набридне пити воду Жуй собі женьшень. І ніяка тебе жаба Не почне повчать, Що тобі робити треба І куди літать. Як тобі я заздрю, друже, Хоч убий! Завжди, Як би я хотів мать крила Й вільно жить, як ти! 7.7.1986 р. ВІТЕР В КАРПАТАХ Скоро в лісі завиє губатий, Зачепившись за віти в пітьмі, І помчиться, як вихор, в Карпати, Щоб свої проспівать там пісні. І легенда веселого краю В білім платті опуститься з гір І піде там по хатах гуляти, Заглядаючи в кожного двір. А я буду далеко-далеко За тридев’ять земель від Карпат Де гулятимуть білі лелеки, І лякатимуть там жабенят. 12.7.1986 р. НА МЕЖІ НЕЙМОВІРНОГО Я живу на межі неймовірного, Де мене тільки дух не носив! Все ж для всіх був людиною вірною, Бо людей більше всього любив. 6.6.2009 р. ЦІЛУЙ І НЕ ЛІНУЙСЯ – Ти сказала: цілуй, не лінись, Як було в юні роки колись, Як колись ти під тінню беріз Цілував мої кінчики кіс. Ти шептала, що будеш моя І що будеш зі мною щодня. А як став я тебе цілувать, То від мене ти стала втікать... Так чому ти мовчиш, як будяк? Чи то я вже цілую не так? 30.6.1986 р. ЩО Є КРАЩЕ?