Українська література » Поезія » Том 12 - Леся Українка

Том 12 - Леся Українка

Читаємо онлайн Том 12 - Леся Українка
тільки эавдяки режимові її і родичів. І ми всі були б здоровіші, якби більше ладу було в свій час з тим «режимом»...

Ти питаєш про здоров’я Кльоні. З легкими спокійно зовсім, а горло все слабке і голос часто не хоче служити, та й нерви раз у раз мучать. Тяжка у нього професія, а тут ще й роботи більше, ніж у Телаві. Оце мають на слідство перевести — роботи буде менше, зате роз’їзди верхи по гірських дорогах, не знаю, чи будуть ліпші, ніж робота...

Ну, вже кінчаю. Цілую міцно-міцно тебе і Михаля. Пишіть мені обоє.

Твоя Леся

Фотографії тобі пришлемо, як одпечатаєм, бо готові прийшлось роздати знайомим перед виїздом, а наново ми ще не встигли зробити. Одкритки від тебе я не отримала і тільки тепер довідалась адресу. Наші тобі кланяються. Кльоня цілує тебе і Михаля.

185. ДО М. В. КРИВИНЮКА

4 січня 1911 р. Кутаїсі 22. XII 1910. Кутаїс.

Тифл[исская] ул[ица], д[ом] Хабурзания.

Дорогий Михайле!

Спасибі Вам за клопіт по пересилці мені 800 р. від мами. Я їй пишу про свої лічебні плани, а крім того, про се ж і про всячину пишу Лілі на адресу Дорошенка, та боюся, що всі листи довго лежатимуть марне, бо Ви з мамою можете виїхати в Катеринослав, а Дорошенко — в Київ. Коли Ви отримаєте листа раніше, ніж Ліля, то скажіть Дорі (якщо маєте її де бачити), що я від неї 160 р. отримала і дуже їй дякую. Шкода, що Вам так ніколи писати, але я Вас розумію, бо й сама, як на мою силу, досить занята тепер. Кльоня попав тут у таку каторгу, що я просто боюся за нього, і вже чим тільки можу, помагаю йому, отак і варимось, мов у котлі. Оце на свята 2і/2 тижні пере-риву буде, тоді всім понаписую більше. Тим часом цілую Вас.

Ваша сестра Леся

186. ДО О. П. КОСАЧ (матері)

4 січня 1911 р. Кутаїсі 22. XII. 1910.

Люба мамочко!

Тільки що отримала посланий через п[ана] Кривинюка переводна 800 р. від тебе (самих грошей ще не отримала, певне, завтра можна буде). Дуже-дуже тобі дякую! Тільки чому так багато — ти ж обіцяла 500? Боюся, що ти собі шкоду зробила для мене. Тепер уже серйозно подумаю про лічення і про подоріж у Єгипет. Раніш 10-го января, однак, не зможу їхати, та й напевне визначити час виїзду тепер трудно, поки зовсім не виберусь, бо я щось часто раптово слабую без виразної причини: от, напр., два дні тому чогось t° знялась до 38, і я почувалася так, що «хоч би й білет був», то не могла б нікуди виїхати. Про запізнення виїзду я не жалую, бо погода весь час була чудова (коли-не-коли день дощу траплявся), і сухо було, і сонця багато, я навіть не розумію, чого я все кисну. Тепер трошки холодніше стало — «старожили» обіцяють, що друга половина зими буде гірша, ніж перша, ну, от я і втечу, коли так. А на весну в Київ, се вже зважено. Пишу мало, бо не знаю, чи не в Лілі ти. Наші кланяються тобі. Міцно-міцно цілую.

Твоя Леся

187. ДО О. П. КОСАЧ (сестри)

8 січня 1911 р. Кутаїсі 26. XII. 1910

Люба Лілеєнько!

Не знаю, коли сей лист до тебе дійде (боюся, що Д[мит-ро] Ів[анович] на свята виїхав і лист лежатиме), але вже, певне, по Новім році, отже, «З Новим роком!»

Я все збиралася тобі писати, і все різні халепки не давали, бо я тепер якось уривками живу: заслабну, лежу, потім встану, бачу, що всякої роботи набралося, я до неї беруся, а листи вже на «потім» одкладаю, а «потім» знов у лежні проходить... Якось тепер сі напади трохи іншу форму прийняли, ніж торік; то було якийсь тупий біль цілими днями почувається, маленьке підвищення, апатія, кров, а тепер часом годину-дві всього триває, але якийсь такий неможливий стан, що й описати його трудно, або раптом температура до 38° і вище здійметься без особливого болю; побуде так день або ніч, потім упаде до норми без жадних лічебних способів, тільки виснажить за той короткий час так, що ще день, або й кілька днів я ні до чого не здатна, потім кілька день буває зовсім нормальних (себто звичайного мого стану), а там знов або напад, або жар і здебільшого без всяких виразних безпосередніх причин. Очевидно, щось «в середині» робиться, що викликає сі кризи. Се приводить мене до того, що, може-таки, треба тепер поїхати в Єгипет, хоч уже був час, коли мені здавалось, що не треба, бо погода тут була добра. Та, може, все ж і таких дощів, які тут перепадають, для мене забагато (хоч взагалі їх зовсім мало) і, може, все-таки в самому повітрі не досить сухо. Щодо тепла, то хоч усі наші ходять досі в літніх пальто, але я рідко вилажу з моєї скляної теплиці на одкрите повітря — все мені то вітер холодним здається, то вогкість «пронизується» і так стає фізично нестерпуче, що я знов ховаюся під скло. Ет, деморалізували мене сі дурні нирки! Невже се так уже й буде?

Думаю я вибратись в Єгипет між 10—15 января, якщо не задержить поправка зубів, а її слід зробити тут, бо на морі зуби часто озиваються, та й давно вже се треба зробити, а я знаю, що в Гелуані знов не зроблю, бо там дантисти поганенькі, а в Каїр для того їздити мені було б трудно, до того ж з одним зубом, може, треба буде і до хірурга вдатись, то я волію «операцію» відбути вдома. Гроші від мами я вже отримала, аж 800 р. (я писала про се і їй, і Михайлові, та не знаю, чи не розминулися з ними мої листи), отже, можу в Єгипті без «подсобних» заробітків прожити до апреля, та й на київське світолічен-ня (хочу апріль—май на те ужити) повністю стати. Отже, ти виплатою мені не стісняйся — коли тобі вигодніше потім, то можна й потім, а якщо тобі здається вигодніше позбутися сього рахунку тепер, то або пожди, поки я дам єгипетську адресу, або посилай на ймення Кльоні сюди, як уважаєш. Від Доруні я 160 р. отримала, а не написала їй, бо не могла

Відгуки про книгу Том 12 - Леся Українка (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: