Том 12 - Леся Українка

Щодо вірша, то, либонь, він не кращий вийшов, ніж звичайно vers d’occasion116 бувають, хоча ідею його я «давно в умі держу», ще з нагоди ювілею Гоголя хотілось щось подібного написати, але що нехвалебна частина антитези приходилась саме на долю Гоголя, а на ювілеях (хоч би й покійників) якось не випадає казати «не амінь і не господи помилуй» — то так сей вірш зостався ненаписаним до слушного часу. Тепер, здається мені, саме настав слушний час для сеї антитези і, трохи розширивши її та змінивши форму, я оце дала їй вираз. Щодо заголовка, то, коли він здається тобі невідповідним, зміни його на який інший. Якщо я не догодила тобі сим віршем, то мені се дуже шкода, але кращого не можу з сеї нагоди написати, та вже й запізно було б.

От мало не забула справи: торік, я пам’ятаю, п. Тар-ноградський шукав собі роботи — якщо він і тепер у «безпредельному» стані, то чи не поїхав би він до Кльоні за письмоводителя хоч на весну і літо. Жив би, певне, у нас, а платилося б йому 20—25 р. на міс[яць]. В разі його згоди, дай йому Кл[ьонину] адресу.

Хотіла ще писати, та спішуся на пошту — сьогодні найкраще посилати, скоріш дійде.

Міцно цілую тебе, п[ана] Кр[ивинюка] і Доруню.

Знайомим уклін.

Твоя Леся

16 березня 1911 р. Хельван З/ІІІ 1911

Helouan, Villa Tewfik

Любая Лілеєнько!

Я отримала твою картку, а через день і рукопис. Спасибі за те і за друге. Для більшої провірки дальшого курсу я попросила пана Білинського (він, спасибі йому, часто мене одвідує і книжки привозить), щоб купив для мене нове видання Maspero «Histoire des anciens peuples de l’Orient» S а то ще й тут, в Гелуані, є дещо підхожого. Отак як-небудь, може, й сама справлюся, без спеціалістів, бо де ж їх взяти? Он я хотіла дати на перегляд спеціалістові по римській історії і праву мою нову драму, що має в марті друкуватись у «Віснику», питала такого спеціаліста по всіх усюдах, «но такового не оказалось». Либонь, так буде і тепер. Не знаю, де тепер шукати ту книжку («L’histoire des anciens peuples de l’Orient», par L. Menard 2), на основі якої я зложила сі записки. Вона була схована в моїй скрині, але де та скриня? Може, тепер знайду її, як буду весною в Києві,— я ж таки збираюся до Фінка на курацію після Єгипту.

Мені дивно, що ти неначе нічого ще не отримала від мене ні з дороги, ні з Гелуана. Тим часом я писала до тебе тоді ж, як до Кльоні і до мами — з Константинополя і звідси зараз по приїзді. Тільки телеграму я послала самому Кльоні, бо він дуже про те просив і ми з ним так умовились, що він перешле її мамі (тобі трудно посилати, бо раз послану на ймення Дорошенка вернули нам назад, а «нарочним» у Кам’янку взяли дорого), телеграми три одразу послати було б дуже дорого, бо тут беруть по 50 к. за слово за границю. Я думаю, що ти вже досі щось отримала і знаєш мою одіссею з блуканням по морю etc. Ja das war etwas... Як я згадаю тую безпричальну гонку в шкаралущі італьянській по розлютованому морю, то готова вірити в «чудо»... Властиво, легше було не доїхати зовсім, ніж «доїхати благополучно». Тим часом все ж доїхала і тепер навіть поправитись уже встигла. Хоча ти й вірно вгадала, що скажена негода в Європі од-билась і на Африці, але все-таки тут «можна жити». Зде-

більшого воно таки тепло, тільки приблизно раз на тиждень зривається шалений вітер з порохом, з піском, не то щоб справжній хамсин, бо не жовтий і не гарячий, а, видно, його брат, у всякім разі, тоді приходиться сидіти в хаті і капризувати faute de mieux і. Се остатнє у нас сього року публіка дуже любить, бо якийсь усе підобрав-ся нудний та іпохондричний народ. Крім одного молодого паризького кравця, що вигоївся тут від сухот і тепер аж плигає з радощів, та ще одної молодої пані, що приїхала з хворим чоловіком і старається розважати його й себе, решта людей все або дуже хворі, або дуже дурні, і я вже стараюся якось утікати від них, бо сили не стає слухати ті іпохондричні, а часом просто безглузді розмови. Ну, та се вже лихо всіх курортів, така компанія. Наслідуючи своїх сусідів, і я напишу тобі «самонаблюдения»: мені зробили недавно аналіз — копію його точну я послала мамі для відомості Фінкові, коли треба, а тобі повторю найголовніше — маю 0,3% білка (пусте! менше, ніж торік), гною не дуже багато, циліндрів нема ніяких, круглого епітелію мало, еритроцитів нема. Все це краще, ніж торік, і я вже тепер нічого не розумію в моїх кутаїських хворобах, чого я була прийшла в такий занепад. Чи не була то одна з тисячі форм кавказької пропасниці? Відколи я тут, вище 37,2 t° не бувала, та й сей maximum дуже рідко трапляється, а здебільшого все нижче 37. Вага тільки ще не дійшла до торішнього, торік було maximum] 58 kilo з лишкою, minimum 56, тепер же з приїзду було 55, потім через 12 днів було 56,2, тепер же (вчора) знов 55,7. Лікар знаходить, що се мало. Ну, та ще погладшаю, бо їм і сплю дуже багато. Се, певне, трошки «хам-синовий брат» присушив. Сьогодні погода встановилась добра, то, може, й все буде добре. Головно, що самопочуття добре, а то мені вже обридло киснути.

Бувай здорова, моя Лілейная. Скажи Михальові, що й сюди Уточкін приїхав і сьогодні має літати в Гелуані, а я вилізу на дах, щоб на його дивитись. Цілую обох.

Леся

P. S. Чи Оксанина адреса все Villards sur ollon Coteau Riant?

Як писати до Тосі?

Я переїхала з Continental на Tewfik, бо там були хати тільки на другому поверху, а тут маю внизу дуже добру хату, велику, з вікнами на південь і на захід за 120 р.—

се прекрасно!

198. ДО Н. К. КИБАЛЬЧИЧ

27 березня 1911 р. Хельван 14/111. 1911,

Helouan, Villa Tewfik

Люба товаришко!

Тільки що я одержала Вашу картку, а кілька день перед сим листа через Київ. На листа хотіла зараз відповісти, та якось нездужалось