Том 12 - Леся Українка

і то через ту просту причину, що вона дуже збайдужіла до Кльоні, бо центром її життя тепер Маруся і для неї вона готова пожертвувати і Кльо-нею, і своїм чоловіком, і всіми на світі. Мною ж вона тепер скоріше дорожить, бо не може не тямити, що без моєї помочі Кльоня не міг би їй, а головно Марусі, дати того комфорту, що вона має тепер, а се для неї дуже важно, і, значить, ні сваритись зо мною, ні «виживати» мене їй просто-таки не корисно. У нас із нею тепер нема ніяких прикрощів, одно, що мене часто обурює проти неї, се ті «сцени», які вона виправляє Кльоні часом із-за найпусті-шого приводу (але ніколи не із-за мене), найбільше се буває в інтересах знов-таки Марусі, а не раз і в своїх власних. Оцих-то власне «сцен» я не можу і ніколи не могтиму пробачити їй, але чи я під час їх вдома, чи ні, від того мій настрій не міняється, може, навіть прикріше, коли я не дома, бо я знаю, що тоді Кльоні ніде нема від того ря-тунку, а коли я дома, то він рятується до мене, куди вона не дуже-то заходжує.

Звичайно, се все не дуже приємні речі, але я далеко не почуваю себе нещасною, бо всі ці хатні злидні нітрохи не відбиваються на відношенні Кльоні до мене і наш добрий тривок з ним не нарушається ніякими «подружніми сценами». Між його душею і моєю ніхто не стоїть. Матеріально, може, п[ані] Карп[ова] і стоїть на першому місці в нашім домі (я їй відступила ініціативу в господарстві, але зате ж і всю працю по дому), але морально вона тепер не має і десятої долі того значення для Кльоні, що мала колись, і з того вона сама винна. Не знаю, чи переконала я тебе, що мені при даному стані речей ніщо не загрожує від п[ані] Карп[ової], але вір мені, що я це все писала з щирого переконання, а не тільки для того, щоб тебе заспокоїти. Та, зрештою, ти знаєш, що я в крайнім разі мовчу, але ніколи не пишу того, чого не думаю.

Тепер я маю всякі прохання до тебе, мамочко: я не знаю, чи тьотя Єля в Києві, і тому не пишу до неї сама, а прошу тебе довідатись, коли можеш, чи єсть у неї тепер які знайомі в Мюнхені, до яких я могла б звернутися, по її рекомендації, за одною дуже потрібного мені справною в медичних речах. Може, тепер там єсть Юрко, то я прошу його адресу.

Крім того, посилаю оце на окремому листочку копію мого останнього аналізу і дані ваги і t°, чи не зможеш ти вибрати часу знов піти до Фінка і спитати, чи може він прийняти мене на лічення, якщо сі дані лишаться приблизно без зміни в апрілі (я думаю не пізніше середніх чисел апріля бути в Києві), бо коли він зважить, що загальний мій стан (про його ж найбільше можна судити по вазі і t°) не дозволяє світолічення, то я тоді, може, не поїду в Київ, а попрошу тебе приїхати на кілька днів в Одесу, як вертатимусь додому, бо кожний більший шматок подорожі машиною мене дуже томить і мені слід уминати роз’їздів, коли вони не абсолютно конечні. Та ще слід знати, чи буде Фінк весною в Києві і чи годиться сезон апріль—май для сього лічення.

А тепер вже пора кінчати, бо сильно розписалась.

Будь здорова, люба мамочко, пиши мені, будь ласка,

і пришли мені сюди «Рідний край». Цілую міцно тебе і

Доруню. ПІанові] Кривинюку, піанові] Петруненку і всім, хто про мене згадує, мій привіт. Цілую ще раз.

Твоя Леся

195. ДО О. Ю. КОБИЛЯНСЬКОЇ

6 березня 1911 р. Хельван 24. II. 1911. Elgypte,

Нёіоиап, Villa Tewfik

Люба, дорога товаришко!

Я так винна проти Вас за своє мовчання, що вже не 8наю, чи смію тепер писати. Напишіть, чи не буде Вам прикро тепер мати від мене листа. Коли ні, то напишу. Тепер же скажу, що я про Вас не забувала ніколи, часто думала про Вас і часто хотіла писати, але... Найбільше заважала мені недуга, що все не відчепиться від мене. Сеї осені мені було дуже зле, а на Новий рік мій чоловік вже було оплакав мене, однак я ще жива і навіть наче поправилась. Через люди знаю, що й Ви нездорові, але хотіла б знати од Вас, як Вам живеться.

Ваша Леся

196. ДО О. П. КОСАЧ (матері)

9 — 12 березня 1911 р. Хельван 9. III (27. II) 1911

Helouan. Villa Tewfik

Люба мамочкої

Вже три дні, як отримала я твого листа й газети (дуже дякую за них — маса в їх інтересного!), але не могла відповісти, бо не хотіла посилати листа без тих віршів, що ти просила, а написати їх не було змоги раніш, ніж учора ввечері, бо тільки вчора я одужала від невеликого нападу ниркового. Напад був не дуже сильний, і t° невисока (всього 37,4), але все ж лікар казав полежати і зайнятись деякими «наблюдениями», що далеко не сприяють поетичному натхненню.

Сей напад зовсім не показує, щоб мені взагалі погіршало або щоб клімат перестав на мене впливати, бо на те була випадкова причина — мені трапилось разів три за минулий тиждень зійти на сходи — et 5а у est! 1 Тепер

пі в якім разі не ходитиму по сходах, і благо мені буде. Я й так, уминаючи сходів, спровадилася з Continental до Tewfik, бо хоч там була хата незла, але на другому поверсі, а тут rez de chaussee 115 (тільки на підмурівку) та ще й з двома вікнами на південь і на захід — ясніше вже не може бути, як у моїй хаті І І коштує мене тут хата й утримання (утримання) добре: 5 раз на день їсти дають і варять гаразд) 120 р. на місяць. По тутешньому се зовсім дешево. До того ж маю завжди широкий вид на нільську долину з пірамідами, що теж чимало для мене значить. За гроші, мамочко, вже не турбуйся, бо мені повинно їх стати і на поворіт —- я ж не марнотратна, а сього