Том 12 - Леся Українка

На твій остатній лист відповім детально з Гелуана, тепер нема для того ні часу, ні голови.

Мені пиши, як торік: Egypte, Helouan, Villa Continental. Спинюся там, у всякому разі, листи на сю адресу зовсім певно дійдуть.

Цілую міцно тебе і Доруню. Михайла Васильовича вітаю.

Твоя Леся

190. ДО О. П. КОСАЧ (сестри)

З лютого 1911 р. Стамбул 21. І (3. II) 1911.

Люба Лілеєнько!

Сьогодні я приїхала в Константинополь і сьогодні ж їду дальше — боюся впустити доброго парохода. Дуже втомлена (їзда з Батума була над всяку міру погана), але жару не почуваю, а напад з нирками в пору припинила опієм. Через 3 дні маю бути вже в Єгипті. Звідти напишу, а тепер пора їхати.

Міцно цілую тебе, ти моя любая, добрая Лілія! Поцілуй Оксаночку і Михаля.

7 лютого 1911 р. Хельван 25. І (7. II). Helouan.

Continental.

Люба мамочко!

Ну от уже я в Єгипті, просто аж не віриться. Адже з 14-го їду... І тепер вся земля вгинається під ногами, і я наче більше втомлена, ніж тоді в Константинополі, як писала тобі. Але так нічого поганого не почуваю, хоча на пароході тричі був по ночах жар і я побоювалась, коли

б не розклеїтись і почасти через те поспішилася їхати з Константинополя далі, а то ще й через те, що в К[он-стантино]полі було страшенно холодно і надворі, і в отелі, а мені вже страх обрид той холод. Як я ще на морі, наближаючись до Єгипту, побачила яскраве сонце і ясне небо і почула тепло, то готова була «в лицях» зобразити «die Freunde der Natur» Тут тепер тепло і ясно, але кажуть, що се недавно, а то й тут був дощ і холод (ет, що вони тут знають про холод!).

Либонь, мине ще кілька днів, поки я зможу як слід писати.

Пиши мені, мамочко. Міцно цілую тебе.

Твоя Леся

192. ДО О. П. КОСАЧ (сестри)

7 лютого 1911 р. Хельван 25. І (7. II). Helouan.

Villa Continental.

Люба Лілечко!

Вчора пізно увечері я нарешті добралась доГелуана, а сьогодні уже встигла трошки вигрітись на сонці і оцінити, що то значить не їхати, бути на твердій землі. Від Константинополя їхалося, правда, вже добре і без жодних інцидентів, дуже швидким і добре урядженим пароходом, тільки від попередніх тарапат я мала жар по ночах. Сьогодні почуваюся тільки втомленою, а більш так нічого. Тут тепло і сонячно, як і годиться бути в Єгипті, але люди кажуть, що се я «привезла» (либонь, з тих снігів, з яких приїхала!), а то було холоднувато — так

що до +7R доходило і дощі часто йшли. Ну, тепер уже сезон такий, що повинно установитися тепло, може, я вигріюся і прийду в людський стан.

Бувай здорова. Цілую тебе і Михаля. Привіт Дмитр[у] Івановичу.

Твоя Леся

193. ДО К. В. КВІТКИ

27 лютого 1911 р. Хельван 14. II 1911

Получила сразу открытку из Батума (от 18-го) и письмо от 29-го — удивительно! Прости за нарекания в послед-нем письме — теперь буду знать, что виновата почта, и относиться терпеливее.

Мне дали анализ — он лучше прошлогоднего! Вот чудесаі Думаю, что повышения t° в Кутаисе были, пожалуй, от лихорадки простой.

Был сегодня маленький хамсин, не очень жаркий, я спала днем и не могла писать писем, поэтому пишу от-крытку, чтобы не пропустить П0ЧТЫ.

Целую всех. Буду писать скоро.

194. ДО О. П. КОСАЧ (матері)

28 лютого 1911 р. Хельван 15. II. 1911. Helouan.

Villa Tewfik

Люба мамочко!

Нарешті я беруся як слід до листів, бо вже прийшла до пам’яті, хоч і тепер ще здебільшого спати хочу, але тепер такий яскравий ранок, що, може, стане енергії хоч до обіду.

Як я тепер жалую, що торік згодилась на той туберкулін! Може, без нього я була б досі здорова, бо таки тутешній клімат чудово на мене впливає. Як торік перші два місяці (поки не почала вприскування), так і тепер я почуваюся так, як ніколи ні в Києві, ні в Ялті, ні на Кавказі не бувало. Що спати хочеться, то залежить тільки від чистоти і «різвості» тутешнього повітря і шкоди мені з того ніякої нема. Вага збільшується, температура] унормувалась, аналіз показує навіть поліпшення проти торішнього. І се всього через три тижні після дуже тяжкої подорожі. Ще ж то й погода була не завжди добра, спочатку було холоднувато, потім разів два налітала буря з півночі («холодний хамсин», як дехто казав), навіть разів три по ночах ішов дощ, а вчора був маленький, але справжній хамсин. І все «во здравіє» без тої туберкулінної пакості!

Ти, може, побачила у сьому доказ твоєї думки, що мене треба було «вивезти» від п[ані] Карп[ової] і що саме с е мене поправило. Я сього по всій щирості не думаю. Перш усього, я жила з нею колись в Тифлісі в гірших відносинах, ніж тепер, і все-таки до 40° температура не доходила, а крім того, вона зовсім не така демонічна натура, як тобі видається. Я дивлюсь тепер на її характер без жодних ілюзій, розчарувати вона вже нічим не може, деякі речі я їй простила, деяких, певне, не зможу простити до кінця мого життя, але то не залежить від того, чи буду я жити з нею, чи окроме. Тепер, коли мене що стісняє в спільному житті з нею, то скоріш саме те, що я не можу віднестись до неї просто і щиро, як часом відноситься вона до мене. Кажу «часом» через те, що у неї взагалі нема ніякої сталості й витривалості в характері, а може, й взагалі нема характеру, до того часто міняється в неї відношення до людей і речей без жодної видимої причини сто раз на день. У неї бувають і дуже добрі пориви (напр[иклад], вона дуже плакала, коли я була хвора, і говорила всякі ніжні речі), і не раз дуже злі (вона часами може поїдом їсти ту саму Марусю, котру взагалі «обожає»). Ревності до мене у неї тепер нема,