Том 12 - Леся Українка
Цілую тебе міцно. Згодом писатиму, а тепер ще нема про що «так особенно».
Твоя Леся
205. ДО Ф. М. КОЛЕССИ
7 червня 1911 р. Київ 25/Ѵ 1911, Київ
Високоповажаний добродію!
Дуже дякую Вам від себе і від імені мого чоловіка за надіслану книжку «Дум». Незвичайно втішно було мені бачити сю велику працю викінченою і доведеною до ладу
Вашим високоосвіченим старанням. Тепер уже справді можна сказати: «Наша пісня, наша дума не вмре, не загине!» Честь Вам і дяка за Ваші труди!
Прийміть найщиріші привітання від нас обох.
З пошаною
Леся Українка
P. S. Вашу книжку я отримала недавно, заїхавши до Києва, тому і пишу лише тепер.
206. ДО О. Ю. КОБИЛЯНСЬКОЇ
9 червня 1911 р. Севастополь 27. V. 1911. Севастополь.
Дорогий хтосічку!
Простіть, що я не писала Вам э Києва, якось не було часу, не так 8а роботою, як за людьми: повна хата була родини і знайомих, і все балачки, та й ніяк було писати. Я рада, що мій «талісман» вже почав свій вплив на Вас,— в листах Ваших вже почувається більше енергії. Надіюся, що татко Ваш ізнов подужчав,— у нього, здається мені, сильний організм, і він ще, може, не одно переборе.
Як будете мені писати, то на таку адресу: Кутаис, Ко-заковская ул[ица], д[ом] Козаковой, кв[артира] Васильєва. Се я вже їду домів! Таки вже й час...
З Лисенком я говорила. Музики не хоче писати. Нічого, обійдемось!
Будьте мені здоровенькі.
Хтось
207. ДО О. П. КОСАЧ (матері)
Початок червня 1911 р. Одеса Одеса,
Люба мамочко!
Оце я зараз їду, вже й білет є.М[одест] Ф[илипович] віддасть тобі сього листа і таки те єгипетське перо, що була не довеэла.
Прошу тебе, не відсилай усіх 9 р. мені, а прилучи з їх
4 р. до тих 6-ти, що я лишила 8а книжки, та й передплати мені «Вісника» на сей рік. Се, певне, п. Петруненко буде
ласкав зробити, він же знав і те, які саме книжки «Вісника» вже в у мене, то ті нехай лишить для тебе. «Вісник» може мені не давати V-ї кн[ижки] — нехай посилають на адресу: Кутай с, Козаковская ул [ицаї, дом Козаковой, кв[артира] Васильєва — мені (але таки конче на моє, а не на Кльонине ймення, бо я ніяких «передач», навіть таких, не люблю). Се вже й єсть моя адреса, поки буду в Кутаїсі, а про всякі зміни писатиму, звісно, в свій час.
Дуже міцно цілую тебе. Кланяюсь п[ану] Кривишоко-ві і п[ану] Петруненкові.
Твоя Леся
208. ДО О. П. КОСАЧ (сестри)
9 червня 1911 р. Севастополь 27. V. Севастополь.
Люба Лілечко!
Се вже остатня «одкритка», потім все «закритки» будуть, а тепер ще їх не маю. В Одесі я нікого, крім старих К[омарових], не бачила — всі на дачі. Старі самі казали, що я не долізла б до дачі, таке тепер там болото стоїть. (В Од[есі] такий самий був май, як і в Києві.) Вся їх родина здорова, тільки у Марг[арити] недавно було те, що й у Віри (жовчні камені), і тепер вона лічиться.
В Одесі я напевне довідалась своєї адреси. Отже, Кутаїс, Казаковская ул[ица], д[ом] Казаковой, кв[артира] Васильєва (мені). Так і пиши. Цілую тебе, т[ьотю] Сашу і Михаля. Будьте здорові.
Твоя Леся
209. ДО О. П. КОСАЧ (матері)
20 червня 1911 р. Кутаїсі 7. VI 1911, Кутаис, Козаковск[ая]
ул[ица], д[ом] Козаковой
Люба мамочко!
Чи не забув МІодест] Ф[илипович] привезти тобі єгипетське перо? Його при мені вийняли із схову і дали МІодесту] Ф[илиповичу], щоб одвіз тобі, але все ж він міг як-небудь забути.
Море, видно, хоче «загладити» свою вину передо мною, бо таке було гладеньке усі 5V2 днів, що я ним їхала, як
рідко бував. І просило сказати тобі, щоб ти його не боялась Тут спочатку було гарно і гаряче, а се 4 дні йшов дощ і було більш того що холодно, через те я і сонячного лічення ще не починала. Сьогодні вже випогоджується, то завтра, може, й почну. Тут я застала все вже в порядку після переносин на нову квартиру.
Кльоня значно схуд і втомився (через те погано спить), але горло наче трохи поправилось (видно, се просто залежить від часу) і в грудях нічого лихого не озивається.
Він дуже дякує тобі за запросини в Зелений Гай, каже, що таки ще й сього року поїхав би, але сього року одпуск дають дуже короткий — всього 28 днів, то коло половини його пішло б на саму дорогу, але на той рік, як дадуть два місяці, то ми таки приїдемо, бо Кльоня вже дуже скучив за своїми сторонами, і взагалі слід йому трохи проїздитись поза Кавказ.
Тепер же оце з 7 іюля маємо кудись недалеко в гори поїхати (удвох), а поки вернемось, то вже, може, і в Хоні тії назначать, хоча сі справи часто затягаються, надто коли припадають на канікулярну пору. Зрештою, я сама поки що не стремлюся нікуди їхати, бо якось уже самий процес їзди обрид.
У хаті в нас тепер ліпший лад, ніж був зимою,— може, вплинули трохи мої листи, а може, так просто «перемололось», ну, так чи інакше, а жити стало ліпше («Pourvu que $а dure!» мовляла мати Наполеона).
Передай мою подяку п[ану] Петруненкові за прислану статтю Ернста (в «Ділі») і попроси його при нагоді переказати Сірому, що я таки постараюсь прислати знов «Ру-фіна і Прісціллу» з огляду на просьбу Михайла Сергійовича. Коли пришлю, то не пізніше іюля, а як до того часу не пришлю, то, значить, не маю змоги нічого вдіяти. Але надіюсь якось справитись. Кримський щось не присилає даного йому клаптя, і я вже починаю турбуватись. Більш ніколи нікому не даватиму таких речей. Маю багато планів роботи на літо — се тому, що почуваюся нічого собі, але знов-таки «pourvu que $а dure».
Будь здорова, мамочко-голубочко. Цілую
