Студії з української етнографії та антропології - Федір Кіндратович Вовк
Видатні праці цих учених-дослідників дозволяють нам твердити з тою певністю, яку дають наукові досліди, що родина, в сучасному її стані, являє собою не що инше, як відносно нову форму. Ця форма соціальних відносин, як і всяка инша, не з'явилася як інституція цілком зорганізована, властива людській породі, надана їй ззовні, але як звичайна другорядна інституція, що розвинулася з примітивних, дуже старих форм відповідно до нових економічних, політичних та релігійних умов, що їм мусіло підлягати людство в ріжних частинах землі та в ріжні епохи свого розвитку.
Але досліди над еволюцією родини ще не зовсім повні, і питання ще не досить з’ясоване в усіх своїх основах і не так докладно, як то було б бажане. Відколи в примітивних громадах почали заводитись первісні елементи регламентації шлюбних відносин, шлюб скрізь відбувається в супроводі ріжних обрядів та церемоній з характером, запозиченим у релігійного культу або у звичая, а то часто в обох разом. Певна повага до давнини, повага, що її заховують взагалі всі народи, а також бажання певпою урочистістю надати цьому договорові шлюбної вірности більшої важливости, іцо виявляється майже у всіх народів,— мають своїм наслідком те, що до всіх цих шлюб них церемоній домішується елемент історичний і навіть передісторичний, який pen р од укує в більш-менш драматичних формах примітивний спосіб складання шлюбного договору. Отже, майже у всіх народів знаходимо в шлюбному ритуалі сліди ендогамії, матріярхату, екзогамії, а також напо-доблення умикання {гарі) та купівлі молодої, як вона противиться, тощо. Часто всі ці акти наподоблені з вірним захованням етнографічного характеру епохи, що до неї вони стосуються; так само це помітно і щодо епох пізніших, які вже теж пережив даний народ, що його спостерігаємо. В цих ріжнома-нітних особливостях, серед яких часто трапляються риси й випадкові, що прийшли ззовні, знаходять також дорогоцінні вказівки на прогрес цивілізації та культури даного народу, як-от, наприклад, вказівки на умовипи громадського та родинного життя жінки тощо. З другого боку шлюб санкціонувала релігія, шлюб у всі епохи йшов у супроводі певних церемоній культу, які незалежно від зміни релігії й далі затримувались і з незвичайною відпорною силою переходили через усі Історичні фази. Тому в шлюбних обрядах ми знаходимо спочатку елемент літургічно-драматичний. що виявляється в ріжних священних актах, як спів, танці тощо. Далі ми бачимо в них більш менш виразні сліди жертв та молитов, чи то в формі хвали, чи то в формі прохання, адресованого до божества; иноді це виявляється в актах, що мають своєю метою захистити молодих од нещастя та всякого лиха в житті До цих двох елементів, найхаракт*ристичніших для шлюбних обрядів, треба ще додати елемент міфолГѵічний, шо виявляється в наближенні шлюбу до поетичних концепцій природи, та елемент символічний, що виявляється п не менш поетичних порівняннях та наближеннях між ріжними особами та їх взаємовідносинами і ріжними істотами з царства тварин та рослин. Співи, що супроводять шлюбні церемонії, становлять дуже багату літературу, яка, висвітлюючи вповні зазначені церемонії, разом із тим, якщо вона науково оброблена, стає невичерпним джерелом матеріялу для археологічних, історичних та соціологічних розвідок
Вищенаведених уваг, здається нам, досить, щоб відзначити важливість вивчення шлюбних обрядів не тільки з точки погляду історії та еволюції родини, але і з багатьох инших. Досліди в цьому напрямку щойно розпочато в західніх наукових літературах; а щодо слав'янських весільних обрядів, то треба визнати, шо хоч кожна зі слав’янських літератур і має вже певну кількість етнографічних збірників, та все таки відомості, зібрані в них, дуже недостатні й не вичерпують зовсім великого багацтва народноги жигги. Нарешті, й все те, що тут зроблено,— зроблено помацки, випадково, без жадної системи, без найменшого знання наукових метод. Правду кажучи, все, що ми знаємо досі про весільні обряди слав'янських народів, не дозволяє нам розпочати серйозне вивчення цієї справи. І коли ми все-таки відважились на спробу розпочати його, підбадьорені попередніми працями Потебні, Сумцова, Ящуржинського та Янчука, то ми робимо це з єдиною метою і собі допомогти цій справі: ми просто класифікуємо факти, вже зібрані, освітлюючи їх з точки погляду скорше соціології, ніж філології, щоб полегшити пізнання цих фактів ученим колам Західньої Європи.
Ait-, iu-рше ніж почати наш виклад, дозволимо собі сказати, що в цій статті ми хочемо дати тільки опис, по змозі повний, шлюбних церемоній на Україні, а ні оі.іял цілого питання з точки погляду порівнюючої етнографії; це останню буде темою деяких пізніших наших праць. Правда, ми робитимем деякі винятки з цього загального правила з метою з’ясувати певні точки нашої теми, що без того могли б зістатись неясними.
1Преозначення щодо шлюбу. Шлюб у старих слав'ян. Свідоцтво літописів. Умикання. Купівля. Пережитки цих форм. Шлюбні дохристіянські обряди. Сталість народного звичаю. Тільки виконання народного ритуалу дає права дійсного шлюбу.
Як у більшости народів, і народна традиція українського народу надає божій волі преозначення щодо шлюбу. Китайці мають спеціяльне божество Ynelauu («the old man of the moon»), що зв'язує червоним шовковим шнурочком хлопців та молодих дівчат, що мають одружитись одне з одним, і після того жадна перешкода не може розірвати цього вищого зв’язку п. В українців людина, шо, як Данте, мала нагоду відвідати «той світ», бачила там старого діда, «шо складав пари», зв'язуючи докупи маленькі шматочки корн та вішаючи їх на цвяхи. Цей дід був не хто инший, як сам Бог 'V Крім того, як ми це побачимо далі, Бог, Мати божа, янголи та святі беруть участь в усіх шлюбних церемоніях, навіть у приготуванні вечері.
Літописи, майже єдині документи, що на них ми можемо основувати наші досліди над звичаями старих східніх слав'ян, вказують нам, що в цих слав'ян шлюб уже існував як інституція. Ця інституція походила зі звичаю умикання та купівлі молодої, літописи, що переказують нам про ці факти, сягають приблизно до VIII та IX століть. Але відомості Кузьми Пражського 15 про чехів, що жили, як він свідчить, у повному сексуальному змішанні, потім те, що свідчить арабський письменник Аль-Бекрі16 про старих слав'ян, а також деякі риси шлюбних церемоній, що про них ми скажемо пізніше, дають нам
