Засуджений до розстрілу - Ярослав Штендера

до станції Чорний Острів підійшов якийсь потяг і що його спинено біля семафора; скоро виявилося, що потяг складається лише з паровика і одного чи двох вагонів, і що в ньому Дорошенківці привезли арештованого Болбочана. Я дав знати про це в штаб армії: вагон з Болбочаном було вміщено під вартою на станції, дещо в стороні. Полковник Чеботарів пригадує, що козаки відвели П. Болбочана до вагона Головного Отамана, але той не прийняв його; звідси козаки відвели його та здали до штабу Дієвої Армії".[33] Суд i страта

Суд відбувся на другий день. Навіть у такій хронології є чимало неточностей." У своїх спогадах Є. Коновалець пише, що Рада Міністрів видала наказ негайно скликати надзвичайний суд над полковником Болбочаном.[1] Колишній прем'єр-міністр Борис Мартос твердить, що наказ видала Головна Команда навіть без порозуміння з урядом, а тодішній член Директорії О. М. Андрієвський стверджує, що про суд над Болбочаном постаралися "військові Осецький, Сальський і міністри, між ними Мартос".[1а *] "Наказ підписали Наказний Отаман генерал Осецький і начальник штабу полковник Андрій Мельник. Оборонцем на суді був козак Дідух (правник)".[2] Однак і тут Б. Мартос, згадуючи перебіг подій пропускає деякі суттєві подробиці. Тому важливо додати думку 0. М. Андрієвського про те, що "військовий суд у нас тоді складався з справжніх правників, призначених Директорією, вивезених ще з Києва, на чолі з членом су^у Цариковим. Коли Цариков одержав повідомлення, що Болбочан передається судові, то сказав, що треба провести слідство, бо не видно, хто й чому обвинувачує Болбочана. Тоді Наказний Отаман Осецький вигнав суддів з вагону… Осецький призначив суд з галицьких жовнірів, а прокурором їм дав Петра Певного, родом з Полтавщини, котрий пізніше став послом до польського Сейму".[2а *]

А ось що згадує Петро Певний: ", суд відбувся з наказу Головного Отамана. Той наказ було вміщено в наказах по судовій частині і подано склад суду та коротенько про суть справи. Кожен з членів суду дістав призначення, підписане Головним Отаманом. Таке призначення було за підписом С. Петлюри і для мене як прокурора суду".[3]

Згідно з твердженням П. Певного, головою суду було призначено полковника Клима — коменданта Ставки, а членами суду — хорунжого Лінкевича, секретаря головної Державної Інспектури, сотника Вербицького, командира окремої резервної сотні, бунчужного Бартоша з окремої сотні при штабі Дієвої Армії та райового Гусака — від комендантської півсотні штабу Дієвої Армії, Слідчого Подільського з суду при штабі призначено секретарем суду.[4] Отже, члени суду "в більшості були агенти штабової сотні"[4а * **]

Свої обов'язки П. Певний визначив так: "Як прокурор, що мав на увазі інтереси держави на першому плані, в ім'я України і справедливості, я обвинувачував полковника УНР, який неслушно, з порушенням