Студії з української етнографії та антропології - Федір Кіндратович Вовк
Народжену, нарешті, дитину баба вітає молитвою: «Во ім'я Отця і Сина, амінь: і святого Духа, амінь; нині і прісно і во віки віків, амінь», після того б’є дитину, щоб викликати крик, а одночасно й дихання. Далі вона перерізує пуповину на сокирі, коли це хлопець, щоб він став майстром, та иа гребені від куделі, каїн це дівчина, щоб з неї вийшла пряха; потім дитину загортають в кожух та кладуть її на покуті на найпочеснішому місці в хаті. «Місто» (placenta), що відійшло після роду, баба, разом зі шматочким хліба та дрібною грошиною, закопує під полом, присипаючи зверху житом Солому, що була на постелі породіллі, викидають до свинушника. куди виливають також t воду після першого купання дитини, щоб свині плодились. І Іісля пологів породіллю обливають водою з пахучими травами, перев'язують їй живії «матками», цебто жіночими стеблинами коноплі, кладуть її на піл та зараз же завішують чнм-небудь, щоб її ніхто не бачив, а під полом породіллі кладуть роговий ніж, освячений на великодні свята, пахучі трави та «трійцю», цебто три зліплені докупи воскові свічки. Ніж та свячену воду кладуть також під голову новонародженій дитині, що її примощують звичайно коло матері, але ні в якому разі не в головах, а також і не в ногах, бо и першому випадку її може шдміми ги чорт, а в другому вона може заслабнути на жовтуху. Взагалі вважають, що дитина, од народження до хреста, підлягає великій небезпеці з боку чорта, і тому на весь цей час в хаті перед образами постійно горить свічка, а всі домашні уважно втримуються од згадки за чорта, од сварки, лайки та инших грішних вчинків, що могли б накликати діявола. Матері не можна також до хреста годувати дитину.
і тому її дбають охрестити, якщо можна, в день її народження; а коди цього не можна зробити, то дитину годує яка-небудь стороння жінка.
Вибір та запросини кумів роблять також не просто. Звичайно хрестити дитину запрошують кого-будь з родичів, але жінка, що її просять у куми, не має бути вагітна. А коли у батьків дитини були вже раніш діти, та повимирали, то в куми запрошують перших-ліпших, явна річ, відповідного віку. Просити в куми іде батько дитини або, каїн він відсутній, хто-небудь з родини і, ясна річ, бере з собою хліб. Одмовдятись іти в куми не можна. Той, кого запрошують, приймає хліб, кладе його на стіл та дає зі свого боку свій хліб тому, що прийшов запрошувати, і цим виявляє свою згоду. Куми приходять в призначений час і знов-таки приносять хліб, бублики та крижмо, цебто аршинів два три полотна. їх частують горілкою, а вони, п'ючи, висловлюють побажання, щоб новонароджений ріс щасливий; при тому вони рештки горілки виплюскують вгору на стелю, щоб він «отак вибрикував». Потім баба в їх присутності купає дитину в «непочатій воді» та загортає, коли це хлопець, в батькову сорочку, а коли дівчина — в материну; зав'язує в рукав шматочок «печини», цебто глини з печн, кілька вуглин та дрібну грошину і передає — хлопчика через поріг, а дівчинку через гребінь — кумові, примовляючи; «Нате вам нарожене, принесіть хрещене». Крім того, в окремому клуночку дають ще печнну та вугілля, що він їх повинен кинути на роздоріжжі через плече, примовляючи; «На тобі, чорте, плату». Після того куми виходять, наступаючи правою ногою на поріг або на гребінь, та йдуть до церкви. Після хреста дитину несуть додому; якщо в батьків були вже діти, та повмирали, то охрещену дитину не вносять до хати через двері, а подають кумові через вікно, а той уже передає її бабі, висловлюючи матері якнайліпші побажання. До хати тим часом збираються сусіди та знайомі, приносять з собою хліб, ковбаси, сіль, вареники тощо і, віддаючи все те матері, радять їй «затулити бочки, де були сини й дочки».Після наїсного обіду баба роздає виноград (варені яблука або грушки) та квітки — пучечки з колосків хлібних рослин зимою або з барвінку, васильків та калини, знову-таки ба жаючи, щоб дитина росла та всього досить мала. Таку квітку кожний мусить занести додому, а то йому може трапитись якась біда. Останнім ритуальним вчинком родильних обрядів бувають звичайно зливки, цебто обряд миття рук баби. Баба приносить «непочатої» води, кладе в ночви навхрест калину, гвоздику, овес, любисток, руту, барвінок та инші рослини, ставить все це серед хати, а породілля тричі зливає воду на руки бабі, примовляючи: «Ти мені, бабуню, очищала душу, а я тобі очищаю руки». Потім породілля б’є три поклони перед образами та дає бабі сім пирогів і намітку, і на тому обряд і кінчається. Часом іще роблять похрестини, цебто бабу та кумів садовлять на борону та везуть до корчми, де п’ють горілку, що на неї складаються всі родичі породіллі. З досить численних пісень, що їх при тому співають, звертає на себе увагу одна, яка висловлює подяку «ковалю», що «скував дитину і, куючи, не впотів, і в рученьки не хукав, і добро і тепло добувати було...»
Розбираючи хоч трохи уважніше поданий опис родильних обрядів, що його ми взяли майже цілком із «Труды Экспедиціи» Чубинського, ми не можемо не побачити, що всі ритуальні вчинки, які становлять цей обряд, зводяться до кількох зовсім означених категорій. Крім актів цілком церемо-нійних, як-от обмін хлібом, певні привітання тощо, більша частина обрядових актів скеровані на охорону дитини від усіх можливих небезпек, що загрожують їй, та головно од небезпек надприродних, що походять од нечистої сили. Сюди стосуються перш за все: творення над дитиною хреста, скоро тільки вона з’явиться на світ; приміщення під голову дитині та матері ножа, «трійці» та пахучих трав; закопування плаценти під «полом», цебто в такому місці, де її не може захопити ні тварина, ні «лихі люде», що могли б ужити її зі шкідливою метою; запалювання свічки перед образом; утримування од згадки за чорта та взагалі утримування од таких вчинків, що можуть накликати чорта; вживання на купання дитини «непочатої» води і, нарешті,
