Засуджений до розстрілу - Ярослав Штендера
Пане Чайківський і К°! Чого Ви шукали у мене і, взагалі, чого Вам від мене треба? Ви всі боялися, що буде чоловік, котрий не зможе стерпіти авантюристів і кар'єристів.
Директорія від мого діла відмахнулася — то справа військова, кажуть вони. А голова Директорії пан Винниченко сказав: "Отаман Болбочан не є винуватим, але його штаб складений з росіян, контрреволюціонерів і всіляких там злочинців, Бобочан же, як людина слабохарактерна, попав під вплив штабу". І багато дечого говорилося на Конгресі.
Пане Винниченко, мого штабу Ви не знаєте, не знають його і всі ті, котрі обвинувачують його й мене. Ви не знаєте, що в моїм штабі були дійсні фахівці, чесні працівники на користь України, котрі працювали під постійним f/іоїм впливом, і працювали не балачками, як Ви. Якого ж характеру я, про це краще всього говорить моя активна боротьба напротязі 16 місяців.
Але замість того, щоби вести безпідставні балачки, Вам, пане Винниченко, як голові Директорії, слід би було спочатку розібрати моє діло, а бодай хоч трохи познайомитися з ним. Добре було би і мене допитати, це треба було зробити, бо я займав високу посаду — і лише після цього виступати на Конгресі хоч з будь-яким матеріялом, а не з ПРОВОКАЦІЙНИМИ ЧУТКАМИ. Я гадаю, що авторитет і обов'язок людини, займаючої найвище місце в державі, вимагають завсіди бути державною людиною, стояти на ПРАВОВІМ грунті. А може, так хотіли товариші-фендрики?
Просив я, щоби мене пустили за кордон, бо чого ж сидіти на Україні, коли права нігде не найти, а всім заправляють люди, з котрими НЕМОЖЛИВО ПРАЦЮВАТИ.
Мене відправили до Галичини, чого ж це так? Отаман Коновалець і старшина Чайківський кажуть, що сучасний політичний момент вимагають цього. Слухайте, ми не діти і подібних дурниць не слід казати. "А що партії скажуть?" — говорить п. Чайківський. Мені соромно за людей, котрі такі дурниці кажуть, це можуть говорити люди, яким мій арешт дійсно був необхідний.
Знаю, що всім дуже хотілося обвинуватити мене за мій відхід від Харкова і Полтави. Я цього якраз чекав. Але ж Ви побоялися про це навіть питання підняти, і то з двох причин — перше всього Ви всі почували себе страшенно винуватими в цій справі і БОЯЛИСЯ НАД СОБОЮ СУДУ, а по-друге — межи Вами навіть НЕ БУЛО ДІЙСНО ВІЙСЬКОВИХ ЛЮДЕЙ, котрі зуміли би оцінити бойову ситуацію (може Тютюнник, а може, фендрик?) і зуміли би збудувати проти мене обвинувачення. Навіть коли б я був винен, то прошу експертів ДІЙСНО ВІЙСЬКОВИХ розібратись на підставі всіх документів та доказів свідків.
Слухайте, Ви всі, у кого була влада в Києві, (я в такій формі звертаюся, бо неможливо було розібрати, хто править краєм, а розпоряджалися тоді різні люди, особливо "фендрики"), Вам було необхідно писати про мене всі ті брудні видумки, котрі появлялися в Київських часописах? Якщо це не Ви писали, то чому ж Ви не заборонили писати мерзоту таку?
А може, скажете, що і це було необхідно для політичного МОМЕНТУ?
Ну добре, а Національний Союз? Ви є краса і гордість Української Республіки. А чи не цікавило Вас, членів Національного Союзу, що той Болбочан, котрого Ви недавно гучно вітали, заарештований як зрадник і злодій? Ні, не зацікавило? Не прийшло Вам на думку, що розвінчувати своїх героїв є позор і для тих, що це робить?
А, я розумію! Я Вам був потрібний раніш, а не тепер," коли Вам здається, що влада вже є вся у Ваших руках, Розкішно, а що ж самостійники? В чім Ви, мудреці, обвинувачуєте мене і за що секретар партії (Андрущенко) погрожував перед представниками Республіканської Дивізії: "Ми його засудимо, він понесе сувору кару". Слухайте, самостійники, за що? Може, в кар'єризмі мене обвинувачуєте? Чи може в тім, що я щиро весь час підтримував партію самостійників і не боявся цього і в Гетьманські часи? Нагадайте тепер самі про все, особливо, хай пригадають ВСІ ТІ, КОТРІ ЗАРАЗ більш всього нападають на мене. Багато про Вас, самостійників, не буду писати, бо мені сором за партію.
А тепер, звертаюся, взагалі, до всіх Вас, стоячих на чолі Держави, Ви МУСИТЕ МЕНЕ РЕАБІЛІТУВАТИ, — це являється питанням чести Вашої. Ви МУСИТЕ ДАТИ МЕНІ ПРАВО ВИЇХАТИ ЗА КОРДОН. Ви своїми провокаторськими випадами підірвали мої сили як фізичні, так і моральні, і служити я уже не можу, про що і рапорт подаю в одставку, а крім цього, я особливо з ВАМИ СЛУЖИТИ НЕ БУДУ. Для мене необхідно, аби я бачив, що на чолі Українського Уряду стоять люди практичні, фахівці, чесні, розумні, а не фендрики, авантюристи, інтригани, провокатори. Необхідно, аби я бачив, що ті люди поведуть УКРАЇНУ ДО ЩАСТЯ, ПОРЯДКУ І СЛАВИ, а не до сорому…
А може, скажете, в армії треба служить? В якій армії? В тій, де дивізіями, корпусами і арміями керують фендрики, Волох і К° та інші? Ні, цього не може бути, Ви утвердили Волоха командиром корпусу після того, як він сам оголосив себе командиром корпусу і командуючим армією.
А Ви знаєте, що краще би зробили, якби командиром корпусу Запорозького призначили не Волоха, а Махна. Але тепер ще можна поправити діло і призначити "батька Махна" помічником до "батька Волоха" — буде розкішний корпус. Ви думаєте, що "батько Махно" є гірший від "батька Волоха"? Запевняю Вас, що навіть Махно багато кращий і більш військовий чоловік, ніж Волох.
Можна запросити до праці ще Шинкаря, Григорієва, Вірка, а тут ще і Тютюнник з Волохом — невеличка, але тепла кумпанія.
Нагадаю Вам і запитаю Вас, хто з Вас хотіЬ уявити дійсне становище України, хто з Вас задумувався над тим, яка доля чекає Україну? Ніхто! Ви всьому світові оголосили війну. Ви чепурилися перед Антантою — і погрожували їй війною, Ви абсолютно не хотіли з Антантою рахуватися. А на що Ви спиралися, на яку силу? На "товаришів", на Волоха, на фендриків, на геніяльних українських Гінденбургів і Люден- дорфів (Осецький, Тютюнник і
