Винайдення Східної Європи: Мапа цивілізації у свідомості епохи Просвітництва - Ларрі Вульф
Коли 1762 року Бошкович виїхав із Константинополя разом з родиною Портера, він прямував до Санкт-Петербурґа, позаяк нещодавно його обрали членом Російської академії наук. Травми і хвороби завадили йому потрапити до російської столиці, але через Болгарію та Молдавію він дістався до Польщі. Ще п’ять років тому автори «Atlas Universel» шкодували, що «доступ до цих країн обмежений для просвічених людей», додаючи, що звістки, отримані від подорожніх, не могли принести користи, адже «для цього подорожнім довелося б студіювати математику». Саме Бошкович був одним з найвідоміших математиків та астрономів Європи. Дружині англійського посла він міг видатися метушливим, але географічну науку її думка не вельми цікавила.
Протягом 1762 року Бошкович вів подорожній щоденник; його французький переклад вийшов у Лозанні 1772 року, а в 1784 році побачив світ італійський ориґінал з передмовою автора. Передмова свідчить, що від самого початку своєї подорожі цими малознаними землями він завжди пам’ятав про потреби географічної науки. (254)
Я написав звіт про ці декілька моїх подорожей землями, так малознаними («paesi tanto meno conosciuti»), детально записуючи… місця, через які або поблизу яких проїжджав, а також час вирушення та прибуття до кожного з них, що допомогло уточнити карту цієї частини Османської імперії, яку Заноні склав у Версалі за наказом графа де Верженна. (…) Прикро, що я не мав при собі жодних переносних інструментів, аби з точністю визначити географічне розташування цих місць 77.
Насправді Бошкович мав із собою декілька астрономічних приладів, що справили велике враження на господаря. Молдавії у Яссах, серед них був «маленький інструмент із рухомим металевим дзеркальцем, що я виготовив у Лондоні. З його допомоги я проектував на стіну сонце у камері-обскурі, показуючи сонячні плями й затемнення». Щоденник Бошковича свідчить, що, незважаючи на бідкання через брак переносних інструментів і неможливість точних розрахунків, він дуже захопився визначенням довготи й широти Ґалаца на Дунаї. Спостерігаючи опівдні за відбиттям горизонту на водах Дунаю, він установив, що його широта дорівнює 45 градусам 23 мінутам, «це трохи менше за подану на різних картах». З довготою йому пощастило менше, адже для її встановлення слід було знати «розташування Місяця, точно визначене цього дня у якійсь добре відомій країні (paese cognito)» 78. Тож укладання карти невідомої Східної Європи залежало не лише від рідкісних візитів астрономів із Заходу, але також від достовірних астрономічних даних, доступних за тих часів лише в Західній Європі.
Науковий і географічний поділ між «добре відомими» й «малознаними» землями точно відбивав культурні відмінності різних частин Європи й чудово пояснював, чим Східна Європа приваблювала просвіченого мандрівника.
Мене вабила нагода побачити Болгарію та Молдавію країни, що дуже відрізнялися від тих, які я спостерігав у розвиненіших частинах Європи (nella piu colta parte d’Europa); землі, якими мандрівник не може проїхати, не відчувши великих незручностей і не зазнавши небезпек. Тому я вирішив не змарнувати такої нагоди і приєднався до почту посла, якому сприяє державна влада 79. (255)
«Малознані землі» у такий спосіб протиставлялися «розвиненішим частинам Європи», що також передбачало протиставлення добре відомих земель менш розвиненим частинам континенту. Бошкович навіть згадує про варварство, шкодуючи, що не зміг підготувати детальнішого звіту:
Брак відповідних приладів, незнання мови країни, яку я минав (хоча подеколи в мене були перекладачі), і поквапливість нашої подорожі, що дозволила нам зупинитися лише на декілька днів на кордонах Молдавії та в її центрі, — все це внеможливлювало спостереження на місці й дослідження кількості об’єктів, необхідних для повнішого й кориснішого твору (un’opera piu compita); проте цей короткий звіт не буде марним або нудним уже тому, що містить відомості про те, як можна подорожувати з королівським послом цими варварськими землями 80.
Західна Європа нічого не знала про Східну Європу, тому й вважала її культурно відсталою, тож Бошкович визнав за важливе просвітницьке завдання створити «повніший» опис цих варварських земель. Його праця була якщо й не opera *, то принаймні, як він писав у передмові, — operetta ** 81.
* Твір, праця, трактат (італ.).
** Невеличкий твір, праця, трактат (італ.).
У 1758 році придворний топограф принца Уельського Джон Рокк уклав карту «Поштові шляхи Європи», прикрасивши її малюнками кінних екіпажів, що перевозили пошту; карта показувала два головні шляхи на схід. Один провадив на південний схід від Відня, уздовж Дунаю до Буди й Белґрада і далі теренами Османської імперії; другий — на північний схід, з Відня до Варшави 82. Бошкович, подолавши шлях із Константинополя до Варшави, перетнув дорогою обидва традиційних маршрути і відкрив вісь Східної Європи. Небагато мандрівників до кінця усвідомили, що країни Східної Європи лежать так близько одна від одної, як у цьому пересвідчився Бошкович, перетнувши Дністер на кордоні між османською Молдавією і польською Україною. Англійський посол і його дружина-голландка, подорожуючи разом з італійським астрономом, представляли іншу, паралельну вісь Західної Європи — (256) від Роттердама до Рима; саме ця вісь визначала культурні погляди мандрівників.
Хоча Бошкович і шкодував, що не мав із собою надійних приладів і вдосталь часу для географічних спостережень, саме через це його картографічна свідомість підказала йому інші способи укладання карти Східної Європи. Бошкович був італійцем далмаційського походження, тому, попри свої заяви про незнання «місцевої мови», він був сприйнятливим до слов’янських і романських мов. Це дозволило йому в подорожньому щоденнику здійснити спробу приблизної етнографічної характеристики Болгарії та Молдавії у контексті Східної Європи. До того ж як єзуїт він відчував релігійні відмінності у цих
