Українська література » Наука, Освіта » Хроніка війни. 2014—2020. Том 1. Від Майдану до Іловайська - Олександр Віталійович Красовицький

Хроніка війни. 2014—2020. Том 1. Від Майдану до Іловайська - Олександр Віталійович Красовицький

Хроніка війни. 2014—2020. Том 1. Від Майдану до Іловайська - Олександр Віталійович Красовицький
Сторінок:137
Додано:5-08-2023, 06:09
0 0
Голосов: 0

«Хроніка війни» — це документальне дослідження, літопис-хроніка подій 2014—2020 років в Україні, від завершального етапу Майдану до наших днів. Метою написання книги було прагнення переосмислити новітню історію, нагадати хронологію подій, що призвели до анексії Криму Російською Федерацією і початку гібридної збройної військової агресії РФ на Донбасі. Упорядники переглянули і хронологічно впорядкували тисячі публікацій щоденних новин і повідомлень з офіційних джерел.
Сухі інформаційні рядки зведень проілюстровані свідченнями безпосередніх учасників подій, процитованих з книг-хронік, що вийшли раніше у видавництві «Фоліо». Долучені спогади про загиблих українських вояків, що захищали нашу землю в перші дні, тижні, місяці й роки російсько-української війни, про новітніх героїв, хто заплатив найдорожчу ціну за спокій і добробут українців.
Ця книга — нагадування світовому суспільству про те, що російсько-українська війна триває, і не можна забувати про тих, хто зі зброєю в руках фактично захищає благополуччя Європи.
Перший том «Від Майдану до Іловайська» тритомника «Хроніка війни. 2014—2020» охоплює період з кінця лютого 2014 року до перших днів вересня 2014 року.

ISBN 978-966-03-8215-2 (Хроніка)
ISBN 978-966-03-9499-5
ISBN 978-966-03-9500-8 (Т. 1)
© Д. М. Бура, О. В. Красовицький, 2020
© О. А. Гугалова-Мєшкова, художнє оформлення, 2020
© Видавництво «Фоліо», марка серії, 2018

Читаємо онлайн Хроніка війни. 2014—2020. Том 1. Від Майдану до Іловайська - Олександр Віталійович Красовицький

Дар’я Бура, Олександр Красовицький

Хроніка війни. 2014—2020. Том 1. Від Майдану до Іловайська 

Інформація про авторів першого тому

Роман Зіненко — колишній морський піхотинець, доброволець батальйону «Дніпро-1», був серед тих, хто в серпні 2014-го опинився в пеклі Іловайська. 2017 року вийшла його перша книга «Іловайський щоденник», 2019 — два томи «Війна, якої не було. Хроніка Іловайської трагедії».

Ігор Михайлишин — доброволець, піаніст, юрист. Музикант-аматор, грав на Майдані у грудні 2013 року. До лав добровольчого батальйону «Донбас» НГУ потрапив у червні 2014 року. Взяв позивний «Піаніст». У серпні 2014 року опинився в гущі Іловайського котла у протистоянні зі збройними силами РФ. Провів 119 днів у полоні. Згодом повернувся на фронт у складі батальйону «Донбас-Україна» ЗСУ. Після закінчення військового контракту здобуває професійну музичну освіту в Київському інституті музики імені Р. Глієра.

Геннадій Харченко — історик, перекладач і економіст за освітою, мешканець Запоріжжя. Навесні 2014 року Геннадій добровільно прийшов до військкомату, а влітку став командиром гармати у третій гаубичній батареї 55-ї окремої артилерійської бригади. Найважливіші події періоду активної участі артбригади в АТО відтворені в книзі.

Віктор Чернієнко, здобувши спеціальність лікаря, за власним бажанням подався до лав Збройних сил України й вступив до Української військово-медичної академії Києва за фахом «хірургія». У 2014 році пішов на війну на сході України, щоб боронити свою країну від агресора. Волею долі опинився у пеклі страшних боїв під Іловайськом. Нині працює лікарем-онкохірургом у Києві.

Геннадій Афанасьєв — професійний фотограф, кримський активіст, під час анексії Російською Федерацією Кримського півострова брав участь у русі за єдину Україну. Та 2014 року його заарештували в Сімферополі і він проходив у справі так званих кримських терористів. Його незаконно утримували в тюрмах Росії як політв’язня. Тепер проживає в Києві і продовжує боротьбу за визволення українських політв’язнів, яких незаконно утримують на території РФ.

Артем Шевченко — журналіст. Має досвід репортерської роботи у висвітленні військових конфліктів у гарячих точках: Балкани, Кавказ, Ізраїль, Ірак. Лауреат премії Нацради з питань ТБ та радіомовлення «Телетріумф» за 2001 рік у номінації «Найкращий репортер». Активно висвітлював події квітня—червня 2014 року у Слов’янську.

Андрій Курков — письменник, журналіст, сценарист (за його сценаріями знято понад 20 документальних і художніх фільмів), автор понад двох десятків книг. Його твори перекладено на 36 мов світу, в тому числі на англійську, німецьку, французьку, іспанську, голландську, турецьку та інші. А. Курков — один із двох письменників пострадянського простору, чиї книжки регулярно потрапляють до першої десятки європейських бестселерів.

Ігор Стрельцов (справжнє ім’я — Ігор Назаренко) — журналіст-розслідувач. Як волонтер та тележурналіст їздив на Майдан, потім — до зони АТО: Слов’янськ, Артемівськ, під Дебальцеве, Піски, сектор «М», Маріуполь. У Мар’їнці не був, але там були ті, кого знає і знав...

Максим Музика — активний учасник Революції Гідності. Під час окупації Криму допомагав українським військовим. З 1 серпня 2014 року добровільно пішов на фронт і відразу ж потрапив на штурм Савур-Могили. На початку 2015 року був мобілізований як офіцер запасу й до кінця квітня 2016 року виконував завдання на фронті як командир групи спецназу 73-го МСЦО. Був поранений. Андрій Пальваль — розробник програмного забезпечення. У серпні 2014 року взяв відпустку і поїхав на місяць добровольцем на фронт. Брав участь у розвідувальному поході під Горлівкою та в обороні Савур-Могили. Потрапив у полон. Втік з полону. Після повернення до Харкова до своїх старих захоплень додав навчання високоточної стрільби та тактики малих груп. Петро Потєхін — кадровий військовий, офіцер-десантник. Навесні 2014 року був направлений на схід України з 79-ю ДШБР, щоб перекрити кордон і не допустити перекидання зброї і людських ресурсів у зону конфлікту з території Росії. Відрядження на Савур-Могилу було вже другим в зоні АТО. Під час оборони Савур-Могили отримав тяжке поранення.

Валерій Макеєв — юрист, автор збірки поезій і трьох прозових творів, музикант, правозахисник, волонтер, з липня 2014-го сприяє визволенню українських військовополонених. Того ж року сам опинився за ґратами, пережив 100 днів «на підвалі», де не діють жодні закони і правила. Але вижив і... написав про це чесну книжку «100 днів полону, або Позивний “911’’».

Сергій Глотов — автор ідеї проекту «Перемога починається з тебе!», волонтер, керівник благодійного фонду «Народна підтримка воїнів АТО», у минулому активіст Луганського Євромайдану. Анастасія Глотова — волонтер, координатор інформаційно-просвітницьких проектів фонду, у минулому активістка Луганського Євромайдану. Анастасія Воронова — письменниця, блогер. Юрій Руденко — капітан запасу ЗС України, заступник начальника Львівського центру надання послуг учасникам бойових дій, командир 1 десантно-штурмової роти 1 десантно-штурмового батальйону 80 окремої десантно-штурмової бригади (з червня 2014 року — виконуючийобов’язки командира, з жовтня 2014 року по липень 2017 року — командир), учасник оборони ЛАП. Дмитро Путята — військовий дослідник «Цензор.НЕТ».

22 лютого 2014 року

• Андрій Курков «Щоденник Майдану та війни»

[22 лютого. Київ] Учора вдень Янукович підписав домовленість із опозицією про дострокові президентські вибори в грудні та про повернення до Конституції 2004 року, яка урізає президентські повноваження до мінімуму і робить прем’єр-міністра головною фігурою. Свідки переговорів — міністри закордонних справ Німеччини і Польщі — підписали договір, а представник Путіна відмовився. Пізніше він у якомусь інтерв’ю обізвав цей договір «нікчемним папірцем». А теж учора, але вже пізно ввечері, Янукович утік із Києва. Начебто вилетів до Харкова разом із найближчим оточенням. Звідки він міг вилетіти — незрозуміло. Бориспіль заблоковано Автомайданом і майданівцями, там під’їзд до аеропорту перекритий. Може, з Жулян? Сьогодні в Харкові відбудеться з’їзд депутатів усіх рівнів Південно-Східної України, включаючи депутатів Криму та Севастополя. Відокремлюватимуть себе від України, тобто від Києва. Напевно, він там виступатиме і його буде на цьому збіговиську обрано президентом Південно-Східної України. Історія повторюється. 2004 року після програшу в третьому турі президентських виборів вони провели такий же з’їзд у Сєвєродонецьку. Потім Янукович ходив на допити в прокуратуру і щоразу боявся, що його там заарештують.

Незрозуміло, чому він так різко втік. Навіть не заїхав у своє Межигір’я!

Під Києвом горіла дача кума Путіна Віктора Медведчука, теж безнадійного і ніколи не прохідного кандидата в президенти, який, коли був головою Адміністрації Президента Кучми, намагався змінити конституцію так, аби президента обирав не народ, а парламент. Знав, що народ його ніколи не обере.

23 лютого 2014 року

• Геннадій Афанасьєв «Піднятися після падіння»

[23

Відгуки про книгу Хроніка війни. 2014—2020. Том 1. Від Майдану до Іловайська - Олександр Віталійович Красовицький (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: