Історія польсько-українських конфліктів т.3 - Микола Сивіцький

дуже добре озброєні, з автоматами та гвинтівками. Бандою командував 40-річний напівінтелігент Бжусь із колонії Ласків. Вони стріляли запальними набоями. Село горіло. Люди втікали. Бандити стріляли з відстані, а впійманих катували перед розстрілом: відрізували кінцівки, кололи ножами і багнетами, а потім вбивали з криками: «Бити всіх до ноги, навіть дітей, щоб не було жодного українця на нашій землі!». Коли село згоріло, бандити почали шукати людей по криївках. Я з родиною також був у криївці. Нас було всього 10 осіб. Після виявлення схованки бандити кричали і говорили українською: «Вилізай, Іване, поляки вже пішли, вже не будуть мордувати!» Але ніхто не вилазив. Бандити почали відкопувати криївку. Відкинули землю. Побачивши, що вже нема порятунку, наші жінки вирішили вийти, вважаючи, що таким чином вони себе врятують. Вийшли з дітьми. Бандити наказали їм лягти. Постягували з них одяг і взуття і питали, чи хтось ще залишився у сховищі. Жінки говорили, що нема нікого. Поляки погрожували, що будуть ix колоти і різати. Почувся голос бандита: «Давай ніж!» Жінки почали голосно кричати. За мить почулися постріли. Розстріляли Теклю Щ., мою 30-річну дружину, сестру Марію (37 років) і сина Євгена (11 років), Віру Позінкевич (12 років), мого швагра (50 років). Потім банда напхала до нашої криївки соломи і підпалила. Все почало горіти. Горів одяг. Я встиг скинути верхній одяг, вискочив з криївки, почав утікати. Бандити стріляли у мене, поки я не вбіг до лісу. Польська банда, яка напала на Ласків, складалася головним чином з місцевих поляків. Декого я розпізнав.

Після погрому Ласкова польська банда протягом двох тижнів грабувала наше майно. Місцеві поляки приїжджали на згарище з жінками і все забирали. Гострими списами вони шукали речі, закопані в землі, викопували і забирали. Під час цього нападу загинув наш 30-річний настоятель Лев Коробчук і разом з ним 20 осіб. Ласків спалено і знищено. Вбито понад 200 осіб».

Також мешканець села Ласків, 52-річний Міхал Г., стверджує, що під час нападу на Ласків поляки кричали: «Палити, бити, мордувати українців до кінця! Бити всіх!» Через 10 днів після нападу польські бандити пригнали українців із Смолигова закопати тіла забитих людей. Трупи закопували в тому місці, де вони лежали. Засипали у схронах, закопували у полі. Після закінчення роботи поляки забрали усіх тих українців із Смолигова, завели їх до лісу і там усіх розстріляли. Відомо, що під час нападу польська банда витягувала людей з криївок і вбивала, а поранених вкидали у вогонь.

Ципріан К. з села Бересть у гміні Молодятичі оголосив таку заяву в УДК Грубешів про напад на село:

«21JII. 1944року приблизно о 7 годині ранку до мене прибігла дружина з повідомленням, що від Острівка йде велика банда, приблизно 200 осіб. Йгили лавою. Серед них були малі хлопці віком приблизно 14 років. Коли я вибіг на подвір'я, частина будинків уже горіла, бандитів було багато. Наближаючись до села, бандити кричали: «Бити, палити до колиски, вибити всіх до ноги!» Вони стріляли запальними набоями. Я не мав куди втікати, бо всі будинки були вже оточені. Сховався у стодолі й сидів там доти, поки банда не піииіа. Моя стодола також горіла, але я не мав іншої криївки. Коли банди вже не було біля моїх будівель, я перейшов до криївки сусідів. Звідти я спостерігав, як горіло село, постійно було чути постріли. Банда палила село і всіх вбивала: старих, дітей, молодь. Вбито понад 200 осіб. З 350 господарств залишилося 23, у тому числі 4 польських господарства».

Семен К., мешканець села Бересть у гміні Молодятичі, так розповідає про напад на це село:

«21. III.1944 року приблизно о 7 годині ранку я побачив багато озброєних бандитів, які наближалися з боку Заборців. Підходячи до села, вони почали стріляти. Почулась команда: «Палити, бити до колиски, не може бути ні одного українця на польській землі!» Після цих слів польські бандити почали палити село. Їх було досить багато, приблизно 200 осіб. Мали вони різні мундири: німецькі плащі, польські конфедератки, переважав цивільний одяг. Озброєння було різним. Бачив переважно гвинтівки і гранати».

Дмитро М., свідок погрому села Модринь, пише так: «26.III.1944 року о 12 годині банда, яка йшла з боку Мірецького Лісу, почала стріляти з відстані близько 500 метрів з різноманітної зброї. Я сховався у схроні й там почув, як людей били і розстрілювали. Після 4 години я вийшов із схрону і побачив людей з відрізаними руками і ногами. В іншому схроні побачив людей, вбитих гранатами».

«2 квітня 1944 року приблизно о 8 годині банда, яка налічувала приблизно 50–60 осіб, оточила село Новосілки у гміні Потужин і почала стріляти. Бандити ходили від хати до хати і підпалювали їх. Хто тільки з'являвся, того відразу вбивали. Бандити ходили по криївках, вишукували людей і вбивали ix. Під час підпалювання чинили так: підпалювали і чекали, поки полум'я охопить будинок. Тож багато людей згоріло живцем, кілька було тяжко попечених. іСолг/ банда увійшла до Новосілок, спочатку впіймала 9 осіб, в тому числі настоятеля Миколу Гольця, і всіх повбивала. Село повністю спалено. З двохсот номерів залишилося 9 будинків. Вбитих і попечених є понад 120 осіб».

(Протокол свідчень Юрія С., 48 років, мешканця села Новосілки, написаний 4.V.1944 року в Грубешові).

Священик-декан з Крилова про обставини трагічної смерті священика Миколи Гольця і його парафіян пише:

«На доповнення моїх попередніх звітів пишу про обставини трагічної смерті священика Миколи Гольця. Після нападу польської банди на село Ласків, де мученицькою смертю загинув священик Лев Коробчук, священик Микола Голець, бажаючи відвернути нещастя від вірних і взагалі від села, почав закликати громадян до згоди і співпраці без огляду на віру та національність і з цією метою скликав кілька зборів 14.111 у Новосілках і сусідніх селах, на які їздив з римо-католицьким священиком з Новосілок. Вони спільно закликали до згоди. Довіряючи запевненням поляків, що йому і всім мирним людям нічого не загрожує, до останнього моменту свого життя виконував свої священицькі обов'язки, а в день смерті, коли йшов молитися за дитину, був схоплений польськими бандитами і вивезений у невідомому напрямку. Римо-католицький священик і управляючий фільварку, які разом зі священиком Гольцем проводили зібрання, вже раніше виїхали з Новосілок. Поляки запевняли, що священику Гольцю нічого не загрожує,