Історія польсько-українських конфліктів т.3 - Микола Сивіцький

(…) Послухаймо тепер голоси тих, хто врятувався на якийсь час із цього пекла на землі. Дехто з них ще живе, і тому ми не можемо назвати повних прізвищ і назв місцевостей, у яких вони нині перебувають. (…)

Холмсько-Підляський духовний консистор у доповіді від 4 січня 1944 року повідомляє митрополиту Іларіону, що із загального числа 150 сільських священиків майже всі зазнали матеріальних втрат, дехто з них пережив кілька чи кільканадцять терористичних нападів. Наприклад, на священика Веремчука у Голешові (Бельський повіт) за останні місяці здійснено 5 нападів, 10 нападів на протоієрея Івана Антонюка у Сухаві (Холмський повіт), 14— на священика Феодосія Мінкевича у Гороститі (Влодавський повіт), 25 — на протоієрея Андрія Деревецького в Отрочі (Янівський повіт), причому 5 разів він був тяжко побитий, 3 рази обстріляний і тільки чудом уцілів. Щоразу нападники забирали майно, знущалися з жертви, били також дружин і дітей священиків.

Є багато священиків, яких не тільки пограбували, а й дуже образили та побили. До них належать: священик Іван Олійник з дружиною в Замху (повіт Білгорай); протоієрей Павло Швайка у Снятичах (повіт Замость), якого вбили, а його дружину побили; священик Микола Зимовець у Боньчі (повіт Краснистав); священик Леонтій Глицький з сином-дияконом у Жджанному (повіт

Краснистав); священик Антоній Каньовський із псаломщиком Павлучаком у Длугій повіту Радзинь; протоієрей Іван Антонюк у Сухаві (повіт Холм); протоієрей Олексій Якута у Кульні (повіт Білгорай); священик Антоні Попудняк із села Хмелєк (повіт Білгорай) та багато, багато інших. (…)

На протоієрея Олександра Кадія (66 років) із села Липини (повіт Білгорай) здійснено два напади: 29 червня і 2 вересня 1943 року. Про перший напад протоієрей (нині вже покійний) так писав до консистора: «29. VII ц.р. бандити напали на мене на відстані приблизно 200–250 метрів від мого дому, побили мене моїм власним ціпком до непритомності, стріляли у мене, пограбували хату, знищили документи». Про другий напад на цього самого священика консистор повідомляє таку інформацію: «2.IX.1943р. о 6 годині вечора протоієрей молився у церкві і мав намір там ночувати. У цей саме час бандити вломились до церкви, кинулись на священика і почали немилосердно його бити, а потім витяти на подвір'я і катували аж до непритомності. Коли священик просив не забирати у нього життя, бандити відповіли польською: «Україну будуєш, гиляг би тебе трафив, будемо з тобою в лісі розмовляти». Коли священик Кадій (москвофіл за переконанням) знепритомнів, бандити прив'язали його до свого воза, виволокли у ліс і там замордували. Місцеве населення знайшло його в лісі з поламаними руками і ногами та виколотими очима. Родину вбитого пограбували до канцура».

На священика Олексу Марцінкевича у Шевні (повіт Замость) польска банда нападала чотири рази. Першого разу, в березні 1943 року, його змушували до від'їзду з парафії зі словами: «Якнайшвидше вибирайся звідси, бо як прийдемо вдруге, тобі буде погано!» Під час другого нападу, 16.VII.1943, на помешкання було зроблено 30 пострілів через вікно. Третій раз на священика Марцінкевича напали 13.ІХ.1943 року в Шевні, куди він прибув уже з іншої парафії, щоб вирішити питання контингенту. Цей напад завершився жахливим вбивством. Усі напади здійснила одна і та сама банда.

Під час нападу 28.Х.1943 на Грабовець (Грубешівський повіт) польська терористична банда вбила протоієрея Павла Швайку (50 років) і його дружину (раніше їх було пограбовано й тяжко ображено в селі Снятии, повітуЗамость). Єпархіальній владі доповідали: «Нападники увійшли до помешкання протоієрея Павла Швайки і почали катувати його і дружину: Люди, які переховувалися, чули зойки нещасних жертв. Плач і стогін тривали приблизно годину. Почулося кілька пострілів, і все затихло. Це означало смерть жертв. Тіла жертв були зі слідами катувань. Дружина священика Швайки була майже вся поколота ножами, руки і ноги поламані, живіт порізаний. Нещасна жінка померла від втрати крові, а не від смертельної рани. На тілі священика, крім ран, завданих гострою і тупою зброєю, були рани від вогнепальної зброї».

21 січня 1944 року польська боївка напала на помешкання пробоща парафії Войславиці, протоієрея Аврамія Киселя і тяжко поранила його кількома пострілами у живіт. У майже безнадійному стані священика перевезли до лікарні святого Миколая у Холмі, де він лікувався кілька місяців.

10. III.1944 року в Ласкові (Грубешівський повіт) під час погрому села польською збройною ватагою смертю мученика помер молодий священик Лев Коробчук. Разом з ним вбито 20 парафіян, які переховувались у спільній криївці. Бандити спочатку повикручували руки священикові, потім стріляли в нього і нарешті відрубали йому голову, а все тіло порізали гострим знаряддям. Це був уже третій напад на священика Коробчука. Вперше бандити напали на нього 13.Х.1943 року о 2 годині ночі з села Мірче Грубешівського повіту. Вони розбили помешкання і забрали все, що тільки можна було. Вдруге вони напали на будинок 21.Х. 1943 року. Священик врятувався тільки завдяки тому, що тоді не ночував удома.

2. IV. 1944 року в селі Новосілки (Грубешівський повіт) вбили священика Миколу Гольца і 9 місцевих парафіян. Усіх схопила польська банда, яка напала на село. Нападники всіх спотворили, священику спочатку відрізали бороду, язик і вуха, а потім відрубали голову і покололи багнетами.

10. IV. 1944 року в селі Сліпче (Грубешівський повіт) бандити вбили священика Олександра Гуторевича (66 років), його дочку Регіну (18 років) і дочку вбитого раніше священика Івана Панчука — Євгенію Панчук (22 роки), яка була у гостях у Гуторевичів.

10. IV.1944 року в селі Чортовець (Замостянський повіт) вбито священика Петра Огризка. Його забрали у літургійному одязі з богослужіння для шкільної молоді і, знущаючись з нього, повели через село Чортовець до колонії Чортовець і аж до Клатовицької Луки, а там, зірвавши одяг, вбили його і спалили тіло.

26. У.1944 року Холмсько-Підляський духовний консистор отримав інформацію про вбивство польською бандою священика Олександра Бобера з дружиною і сином із села Переспа Замостянського повіту. Їх задушили.

6. V. 1943 року в селі Наброж (Замостянський повіт) польська банда напала на будинок священика Сергія Захарчука і страшним способом убила його. Спочатку звалили з ніг ударами прикладів рушниць, потім перевернули його горілиць і били ногами й стволами, поки не знепритомнів. Це тривало доволі довго. Потім,