Акція-51, Останні Свідки 1951 - Автор невідомий

В Рівні височіє церква Покрови Пресвятої Богородиці - одна з найгарніших церков у Бескидах, споруджена орієнтовно в першій половині XVIII століття. Вона - тризрубна. з усіма квадратними зрубами, над двома має квадратні бані, а на третьому - квадратна будова переходить у восьмигранну баню. Нині використовується як костел. Іконостас і внутрішнє оздоблення не збереглися.

Росолин

Назва походить від соляних джерел. Росолин існував вже 1540 р. як село на волоському праві, що належало Кмітам. В актах 1580 р. занотовано: "В Росолині чотири лами... княз с понем Md пили". Коли в селі була збудована церква, князь і піп мали по два лани землі. В другій половині XVII століття через татарські набіги в Росолині залишилося тільки 6 мешканців. 1921 року в ньому було 27 будинків і 194 мешканці: 187 греко-католиків і 7 ри-мо-католиків. Над потоком Чорним працював млин, поблизу стояв мурований двір.

Після 1951 р. тут ніхто не оселився, будинки розібрали. Залишилася мальовнича долина з великою кількістю дикорослих овочевих дерев. Дерев'яна греко-католицька церква святого Онуфрія, зведена 1750 p., що s неповторним витвором бойківського архаїчного будівництва, довго стояла пусткою. Помітивши унікальність храму, його перевезли до музею народної архітектури в Сяноці. Там вона експонується разом із дерев'яною дзвіницею і трупарнею.

Росохате

Село засноване до 1580 р. на волоському праві як частина Скородного. 1848 р. тут відбулося урочисте поховання панщини. 1921 р. воно мало 38 будинків і 237 мешканців - 229 греко-католиків і 88 римо-католиків. У Росохатому був великий млин, котрий обслуговував мешканців сусідніх сіл. Після 1951 р. в селі ніхто не поселився, а будинки розібрали.

Павло Мочаровський, останній власник тутешнього маєтку, спочиває на цвинтарі в Поляні.

Рябе

Приватне село, засноване. ймовірно, у XVI ст. За припущеннями, назва походить від слова раби. Татарський наїзд 1672 р. спустошив село, мешканців і священика взято в ясир. 1861 р. постала нова церква, попівство і господарчі споруди, а наприкінці 30-х pp. - дзвіниця. 1921 р. Рябе налічувало 75 будинків і 462 молчсяммв:. 4Q& таах&-

о. Іван Шкільник з родиною. За його душпастирства відремонтовано церкву і збудовано муровану дзвіницю. 1950 р. отця заарештували і присудили 10 років таборів. Через рік еін помер від допитів і важких умов.

У центрі села - дерев'яна філіальна

церква святого Миколая. тризрубна та двоярусна, збудована 1858 p.; з 1971 р. служить за костел. Усередині частково розмонтований іконостас.

Поруч - цвинтар з цікавими надгробками і старими деревами.

Село засноване на волоському праві над потоком Глухим ще до 1533 року.

Згадується також у документах 1580,

1678 і 1707 років. Його власниками з 1620-го до кінця XVII ст. були По-лянські. 1799 року тут мешкали

Парох Рябого Іван Шкільник з дружиною Надією, донькою Василиною і внуками Ігорем та Зеноном, 40-і pp.

8 шляхтичів. 1868-го землі Скородно-го становили понад G312 го. 1921 р. в ньому було 162 будинки і 955 мешканців: 795 греко-католиків, 33 римо-ка-толики і 127 іудеїв. 1931 р. кількість будинків зросла до 190; в селі мешкало 1212 осіб. 2004 р. — 47 мешканців. 8 60-х pp. дві бойківські хати зі Ско-родного перенесли до музею народного будівництва в Сяноці. 1970 р. у селі діяв осередок праці для ув’язнених. Церква розібрана.

Заснуванням цього села на волоському праві ще до 1580 р. Кміти розширили свої володіння. В міжвоєнний час мешкала тут ходзчкова шляхта, Тарновські [найчисельніша родина], Ястржембські, Ковальські, Краєвські. Михальські, Радванські та ін. Наприкінці XIX ст. місцевий маєток був спільною власністю восьми родин. 1921 р. в Середньому Малому стояло 36 будинків і проживало 240 мешканців: 144 греко-католики, 89 римо-католиків. 7 іудеїв.

1993 року єдиний мешканець села В. Смоленський збудував бойківську кузню, розводить коней і приймає туристів улітку.

Соколе засноване до 1526 року у володіннях Кмітів. 1921 р. в ньому було 49 будинків і 338 мешканців: 315 греко-католиків, 6 римо-католиків, 17 іудеїв. Над Сяном стоїть мурований палацик початку XX століття, оточений старим парком. У міжвоєнний час його власниця. Олександра Брандисова.

влаштувала тут діючий упродовж усього року пансіонат, а також туристичну станцію. Напередодні Другої світової війни в Сокольому було 5В господарств і близько 300 мешканців. Усередині 60-х років почалося будівництво ГЕС на Солині, згідно з яким терен села підлягав затопленню. Польські родини встигли перенести останки своїх предків на інші цвинтарі. Останки українців залишилися лежати в землі й опинилися на дні озера.

Соколова Воля

Село засноване на волоському праві у володіннях Кмітів. Перша згадка про нього датована 1540 p.. коли князем був Сокол, ймовірно, сам засновник. 1921 р. воно мало 66 будинків і 388 мешканців: 358 греко-католиків, ЗО іудеїв. Після 1951 р. тут організовано держгосп, на забудову якого пішли матеріали з розібраних будинків. У дерев'яній церкві св. великомученика Димитрія, збудованій 1827 p.. був склад. 1970 року церква завалилася, а держгосп розпався. Залишився цвинтар із кількома надгробками і хрестом, поставленим 1938 р. на честь 950-річчя Хрещення Русі. Єдиним уцілілим будинком з давньої забудови є дерев'яний амбар.

Назва села, що лежить в долині потоку Стебник, означала місце зимування пасік. Це королівське село засноване на волоському праві, як припускають історики, в II половині XV століття. Перша згадка про нього датована 1509 р. В 1515 р. князь Дем'ян Стебницький був керівником, т. зв. крайником усіх волоських сіл, що належали до країни Стерв'язької. В І половині XIX ст. на території Стебника виникло окреме німецьке поселення Штайнфельц. 1921 р. у селі було 48 будинків і 312 мешканців: 272 греко-католики, 6 євангелістів, ЗО іудеїв. Після 1951 р. тут ніхто не поселився, а будинки і дерев'яну церкву св. Луки, збудовану 1889 p., розібрали. Про існування села свідчить лише зруйнований цвинтар, оточений старими деревами.

Герб Смільника

Смільник

Село засноване у володіннях Кмітів на землях с. Журавин ще до 1580 р. Назва дає підстави припускати, що мешканці виконували оборонні функції (смоляки - люди, які охороняють прикордонні терени від нападів бескидників).

1846 р. на двір у Смільнику напали 200 селян з Ветлини; господаря побили, двір пограбували.

З 1876 р. на кордоні з Журавином діє пилорама.

1880 р. у селі проводилась розвідка нафтових родовищ. 1904 р. на заробітки в Америку поїхали 50 мешканців Смільника.

Припускають, що першу церкву у селі спалили татари 1672 р. Церква святого Архангела Михаїла, збудована 1791 p.. збережена донині. Храм вважають одним із найкращих ззірців бойківської