Акція-51, Останні Свідки 1951 - Автор невідомий

1921 року село мало 66 будинк/в і 379 мешканців: 336 греко-католиків,

20 римо-католиків, 23 іудеї.

Окраса села - дерев'яна парафіяльна церква св. Миколая. збудована за планом грецького хреста: в гуцульському стилі, тризрубна, триярусна, з широким опас * анням і з однією центральною банею. Її будівництво розпочато з ініціативи о. І. Шкільника, пароха з Рябому, ще до початку війни, а завершено 1948 року. Нині приміщення церкви використовується як костел.

Гошовець

Гошовець, ймовірно, засновано в другій половині XVI століття, внаслідок відокремлення своїх земель від терену раніше заснованого Гошова. В 1921 р. село мало 86 будинків і 538 мешканців: 500 греко-католиків. 19 римо-католиків, 19 іудеїв.

Дерев'яна церква, збудована 1926 p., з 1971 р. використовується як філіальний костел.

Дашівка

Дашівку заснували Кміти 1540 року з назвою Дашова (від імені Даш). Наприкінці XVI ст. вживали вже змінену назву. 1921 р. в селі було 64 будинки і 437 мешканців: 378 греко-католиків, 37 римо-католиків, 22 іудеї. Під час

Другої світової німці спалили двір, у якому мешкали власники маєтку. В радянські маси на місці двору розмістився радгосп.

Старий цвинтар зруйнований. Від дерев'яної церкви святого великомученика Димитрія, збудованої 1835 p., - лише підмурівка. Церкву розібрали близько 1970 року.

Дверничок

Назва походить від слова дверник - людина, котра відкриває браму. Перша згадка - 1585 р. - як про частину Дверника. До радянських часів він ніколи не був окремим селом, а лише присілком Дверника, який існував уже 1533 р.

1580 р. у селі був млин і оброблялися 10 ланів.

Млин у Двернику

1921 р. у Двернику і Дверничку стояло 117 будинків, в яких мешкали 539 греко-католиків і 83 римо-католики.

Церква у Двернику спалена 1946 р. після виселення українського населення із західного берега Сяну. Зараз у Двернику - костел, збудований з матеріалів розібраної церкви у Літовищах.

Жолобок

Село засноване 1580 року на північно-східній частині володінь Кмггів. У травні 1919 року польський відділ з Устрік Долішніх мав тут переможну сутичку із загоном українського війська. В 1921 році Жолобок мав 42 будинки і 251 мешканця: 241 греко-католика, 10 іудеїв.

При дорозі стоїть невелика двозрубна дерев'яна філіальна церква Різдва Пресвятої Богородиці, збудована 1830 р. До 1976 р. використовувалася як склад, а з 1979 р. - як костел. У центрі села - придорожній хрест, що нагадує про місце попередньої церкви.

Журавин

Перша згадка про село - в документах 1444 р. як про існуюче під назвою Журавини. В давнину до нього належали Ступосян, Боберка, Літовищі, Кривка. Смільник, Устріки Горішні і Шандровець. 1531 р. тут оброблялися 15 ланів. У XVI ст. князем був Дем'ян Созанський. 1700 р. село переходить у власність ордену Ва-силіанів. 1921 р. у ньому було 99 будинків і 605 мешканців, а 1931 р. -119 будинків і 850 мешканців. 1938 р. у селі урочисто відзначили 950-річчя Хрещення Русі.

Після 1939 р. через село проліг кордон, від'єднавши основну частину Зруйнована церква в с. Журавин від хутора Полонинсь

кого, який опинився на

німецькому (з 1944 - на польському) боці. 1946 р. мешканців хутора [56 господарств на той час) депортували в УРСР.

Церкву розібрали наприкінці 50-х років. Тепер у Журавині - одна фермерська садиба.

Коростенко

Перша згадка про Коростенко датована 1541 p., коли село належало до Пе-ремиського староства. Його народна назва - Коросно. Засноване на волоському праві 1555 р. Трьома роками згодом туї створили православну парафію, в якій першим парохом служив Іван Ко-ростенський. У XVIII і XIX століттях над потоком Стебник відкрилася гута скла. В міжвоєнний час існував невеликий присілок за назвою Гута Стара - 4 кілометри на південь від церкви.

1921 р. в селі нараховувалося 239 будинків і

148S мешканців: 1045

греко-католиків. 241 _

.н Панорама с. Коростенко

іудей. 177 римо-католиків, 21 євангеліст.

Завдяки залізничній станції Коростенко стало місцевим торговельним центром і найбагатшим селом в околиці. Український кооператив керував великим тартаком і складом дерева. Українці мали читальню і бібліотеку. В селі був дерев'яний костел, єврейський дім молитви.

Уже через місяць після виселення українців у спорожнілі будинки вселилися емі-гранти-греки. котрі знайшли притулок у Польщі після комуністичного повстання на своїй батьківщині. В сімдесятих роках більшість з них повернулася до Греції. Збереглася дерев'яна церква, збудована 1794 р. (з 1971 р. - костел). Після 1951 р. вона зазнала спустошення, її використовувапи як склад. Але 1986 р. церкву реконструйовано. Поруч з нею - дерев'яна дзвіниця XIX ст.

Кривка

Село, засноване на волоському праві до 1565 p., належало до володінь Кмітів. Згідно з податковим реєстром 1589 p., у ньому був водний млин з одним колом, а самостійні господарі мали понад 5,5 лану, князь - 1,5 лану, а піп - 3/4 лану.

1816 р. у Кривці було 6 шляхтичів, а 1824 р. - лише 3.

1921 р. в селі стояло 58 будинків, у них мешкало 337 осіб, 296 з яких були греко-католиками, 6 - римо-католиками і 35 - іудеями.

Після 1951 р. у селі ніхто не поселився, тому будинки розібрали. Церкву Пресвятої Богородиці, споруджену 1901р., 1956-го поляки розібрали.

Літовищі

Назва походить від слова літовище - місце літнього випасу худоби. Перша згадка про село -1580 р. 1680-го під час повстання Б. Хмельницького місцеві селяни нападали на двори. Село засноване на перехресті шляхів, що сприяло розвитку торгівлі. 1742 р. король Август II видав дозвіл на право проведення 10 ярмарків на рік.

Про ярмарки в Літовищах у XIX ст. знала вся центральна Європа. Наприкінці XIX ст. місцевий маєток викупила родина Рандів. 1919 року Літовищі втратили міські права.

1921 р. в містечку мешкали 2125 осіб: 769 греко-католиків, 136 римо-католиків, 1220 іудеїв.

1939 р. кількість населення зросла до 3500 осіб.

1920 р. завершене будівництво костелу в неого-тичному стилі. Дерев'яна церква, збудована 1898 p., розібрана в 70-х p.p.

Піскувате

Село існувало вже 1544 р. як королівське, засноване на волоському праві. 1565 р. там було 28 осілих кмггів на 14 ланах. З пасічники і піп. Мало село 6 ланів землі. 1691 р. грамоту Піскуватому видає король

Герб і печатка міста Літовищів

Ян III Собеський. 1787-го австрійці включають Піскувате до Добро-мильського ключа.

1880 р. Піскувате адміністративно належить до Добромильського повіту і налічує 1088