Акція-51, Останні Свідки 1951 - Автор невідомий

Церква у Смільмику

Село над потоком Да-шівка. що впадає до озера Солинського. Належить до ґміни Устріки Долішні, має 40 будинків і 193 мешканці.

Засноване на волоському праві в володіннях Кмітів. Існувало вже в 1526 році під назвою Телешниця Майор і мало власну церкву. Під час українсько-польської війни у березні 1919 року до Телешниці прибув український відділ Костянтина Котиса,

сина священика з Телешниці Сянної, який готувався до атаки на Устріки Долішні. Однак поляки випередили ці наміри.

Солинська ГЕС, яка затопила терен Телешниці Сянної

1921 р. у селі було 105 будинків і 685 мешканців: 469 греко-католиків, 192 римо-католики,

24 іудеї. Діяли два водні млини і тартак. Дерев'яну церкву Успіння Пресвятої Богородиці, споруджену 1826 р„ розібрано в 1956-му.

Село засноване до 1530 р. на волоському праві у володіннях Кмітів з назвою Телешниця Мінор. 1921 р. там було 111 будинків і 713 мешканців: 662 греко-католики, 38 римо-католиків, 13 іудеїв. У вересні 1939 р. село опинилося поблизу радянсько-німецького кордону на радянському боці. Вже тоді мешканців Телешниці СянноТ виселили.

1968 р. терен залили води озера Солинського. Перед тим розібрано муровану церкву св. великомученика Димитрія, зведену 1828 p., і деякі забудови.

Устріки Долішні

Привілей на заснування поселення 1509 р. надав король Ян Ольбрахт родині з Семигородщини, котра пізніше називалася Устрицькими. Назва походить від словосполучення устя рік. 1727 р. поселення отримало міські права. З 1872 р. місто має залізничне сполучення. Відтоді почався розвиток нафтової і деревообробної промисловості.

Центром містечка був Ринок. Під час Першої світової війни в місті та його околицях відбулися сутички між австрійськими і російськими військами, а в Герб Устрік Долішніх листопаді 1918 р. —між українськими і польськими військовими формуваннями.

На цвинтарі в Устріках, 1942 р.

1921 р. в Устріках було 360 будинків, в яких мешкали 906 греко-католиків. 556 римо-католиків і 1768 іудеїв.

Збереглися мурована церква Успіння Пресвятої Богородиці, де нині править греко-като-лицький священик, і цвинтар.

Устянова

Село постало на волоському праві до 1489 р. у володіннях Кмітів. Можливо. назва походить від слова устя (ріки). Через Устянову тоді проходила дорога з Сянока до Самбора. В 1520 р. Петро Кміта одержав від Зиґмунда Старого привілеї на збір в Устяновій мита, що призначалося на утримання в доброму стані дороги і будівництво мостів.

1921 р. в Устяновій було 280 будинків і 1671 мешканець: 1366 греко-католиків. 208 римо-католиків, 96 іудеїв. У двох кінцях села - горішньому і долішному - височіли дерев'яні церкви, які мали одне ім’я - святої Параске-вії. В Устяновій Долішній церкви, збудованої 1892 p., вже немає.

На початку 30-х pp. на хребті Жукова над Установою спорудили відомий на всю Польщу планерний аеродром. Військова школа планерного пілотажу 1939 р. мала 774 машини і 54 стартові доріжки. Тут вишколювали від трьохсот до тисячі пілотів щомісяця.

1945 р. село перетнув кордон. Більша його частина опинилася на радянському боці. Восени 1951 р. вся Устянова потрапила до складу Польщі.

Назва пов'язана з диким хмелем, котрий тут росте. Поселення засноване Кмітами на волоському праві 1502 р. Вже в першій половині XVII століття тут була церква. 1921 р. село мало 57 будинків і 336 мешканців: 328 греко-католиків та 8 іудеїв. Над Сяном стоїть двір, а по інший бік річки лежить присілок Хмельничок.

У старій частині села збереглася дерев'яна парафіяльна церква святого Миколая, збудована 1906 року. Це зразок модерної бойківської архітектури. Її перебудовано на костел 1970 p., а відновлено 1977 р. На цвинтарі, що біля церкви, є надгробна плита 1641 р. з написом старослов'янською мовою і зображенням шляхетського герба. А ще - надгробок власника місцевих володінь Еміля Річчі, який помер 1875 p., та пам'ятник на гробі місцевого пробоща Фелікса Должицького (помер 1S03 p.J.

Хревт заснований родиною Кмітів на волоському праві. Існував вже 1436 р. і був тоді одним із тринадцяти сіл на терені магнатських володінь. 1580 р. в Хревти був один із семи фільварків, якими володіли Кміти в гірській частині.

Упродовж усього XIX ст. маєток належав Конар-ським. В середині XIX ст. в селі відкрили поштовий уряд. Близько 1880 року він перестав функ- Панорама села Хревт.

ціонувати, оскільки На передньому плані — Василь Горецький

поштмістр загинув. На

початку XX ст. в селі були два фільварки, млин і три корчми. 1921 р. село мало 88 будинків і 596 мешканців [519 греко-католиків, 21 римо-католик, 56 іудеїв].

У центрі Хревти височіла парафіяльна дерев'яна церква святої Параскеоії, зведена 1670 р. У шістдесятих роках усі старі будови включно з церквою розібрано, а терен покрили води Солинського водосховища.

Чорна

Село засноване на волоському праві в розлогих володіннях Кмітів. Привілеї на на його заснування 1505 р. отримав Андрій Видерка з рук тодішнього перемиського старости. В другій половині XVI століття в північно-східній частині Чорної утворилось нове поселення під назвою Бесіда. На початку XX ст. поділено земельний маєток. На його території постали два присілки: Скурка (біля млина над потоком Чорним) і Колонія Чорна (біля підніжжя Жукова). 1921 р. в селі було 327 будинків і 2012 мешканців (1797 греко-католиків, 93 римо-католики і 122 іудеї].

Зруйнована церква у с. Хревт

Чорна тягнулася вздовж майже на 8 км. Були тут дві церкви, римо-като-лицька каплиця, єврейський дім молитви, двір, чотири водяні млини, фо-люш, парова пилорама, нафтопромисел, кілька кузень і близько 20 крамниць. Над т. зв. Циганським потоком поруч із двором мешкали цигани. На заході до села прилягав присілок Харвати з 15 садибами.

Дерев'яна церква-фіпія св. Димитрія в Чорній Долішній, збудована 1888 p., використовувалася як склад місцевого держгоспу. Оскіль ки святиню нв ремонтували, вона завалилася в 70-х роках. Тепер про неї нагадують три залізні хрести, які лежать посеред зруйнованого ч и _ вояки австрійського ВІЙСЬка цвинтаря.

У Чорній Горішній збереглася дерев'яна парафіяльна церква св. Димитрія. збудована 1834 року. Всередині зберігся іконостас. Привертають увагу кільканадцять традиційних дерев'яних хатин, дев'ять придорожніх хрестів і мурована капличка на честь скасування панщини 184В р.

З 1974 р. Чорна має статус оздоровниці завдяки мінеральним джерелам.

Назва означає яловий ліс, оскільки на терені села переважали хвойні дерева. Писемна згадка про село з'явилася в документі про заснування Берегів Долішніх,