Акція-51, Останні Свідки 1951 - Автор невідомий

Церква в с. Ліскуватий прихисток грецькі еміг

ранти. Тепер там мешкають поляки.

Церква Різдва Пресвятої Богородиці (1832 р.) - зразок бойківської церковної архітектури. Вона тризрубна, з квадратними дахами над кожним зрубом. Збудували ЇЇ майстри Іван Рак з Лопушанки і Василь Тимчак з Лісовки. З 1974 р. церквою користуються римо-католики.

Лип'я

Королівське село, засноване князем Дем'яном Мартиновичем на волоському праві на підставі привілею. наданого самбор-ським старостою Миколою Боратинським. Князь Дем'ян отримав два лани землі і мав ді-дичний обов'язок служити в часи війни з двома вершниками на добрих конях, озброєними щитами, списами і мечами. 1567 р. король Зиґмунд Август привілеєм заснував у селі церкву. Лип'я було осередком Липвцької країни, що обіймала десять сіл, а місцевий князь виконував функції крайника - керівника країни. В II половині XVII століття в ньому були 32 пани кметів, 6 - війтівських і 1 - гайдуків.

До 18ЬЗ p. J Іип'н підпорядковувалося урядовій адміністрації, згодом разом з іншими селами належало чесько-німецькій спілці з садибою у Відні. У зв'язку з таким вирішенням справи Крайовий Галицький відділ вносив безрезультатний протест до Відня щодо безправного продажу коронних польських володінь. 1921 р. село мало 98 будинків і 550 мешканців: 514 греко-католиків, 35 іудеїв, 1 євангеліст.

Нині в селі серед старих дерев на узбіччі - парафіяльний цвинтар з 16 оригінальними надгробками. В найвищій частині - висока підмурівка дерев'яної церкви з 1900 p., котра зайнялася полум'ям 1981 р.

Лобізва

Назва походить від слова лабузи (хащі]. Заснували село Кміти на волоському праві. Перша згадка з'явилася в актах 1526-го. П'ять років по тому в ньому обробляли 8 ланів. 1921 о. в Лобізві були 168 будинків і 1088 мєшканців: 701 греко-католик, 342 римо-католики, 45 іудеїв.

У горішній частині розташовувався двір II половини XIX століття, поруч з ним

- школа. На схід від двору колись стояла церква Різдва Пресвятої Богородиці. збудована 1846 р. При дорозі - дерев'яна каплиця св. Антонія, збудована

1920 р. Всередині вона має вівтар І половини XVII століття. В горішньому кінці села - дерев'яний костел. Збереглися близько 10 старих дерев'яних хатин.

Михновець

В 1527 р. король Зигмунд І видав привілей на заснування села на волоському праві, яке увійшло до складу Пипєцькоі країни Самбірського староства. Назва походить від імені Михно.

Родина з Михновця

Згідно з ілюстрацією 1766 року, в Михновці було 43 господарства.

Тоді там мешкали 13 гайдуків, зобов'язаних до служби. 1921 р. в селі стояло 190 будинків і проживало 957 мешканців: 922 греко-католики, 35 іудеїв.

На його терен і є 12 придорожніх хрестів. Найвищий, виготовлений із піско-вика. сягає 4.5 метра. Хрести в Михновці і сусідньому Бистрому творять унікальний осередок народного каменярства.

У центрі - дерев'яна парафіяльна церква Різдва Пресвятої Богородиці, споруджена 1863 року. Від 1971 р. використовується римо-католиками. Церква дерев'яна, тризрубна, має восьмикутну форму, яка різко відокремлює зруб від зрубу. Вона прикрита куполом і сперта на внутрішні стовпи. Це єдина такого типу сакральна споруда в Бескидах. Такою ж унікальною є церковна дзвіниця, зведена в 1904 році теслею Якубом Грибом. Її нижня частина збудована на зруб, натомість вища має стовпову конструкцію. Ця триярусна дзвіниця накрита високим дахом.

Мочари

Ймовірно, село було засноване в II половині XVI століття. 1921 року воно мало 91 будинок і 522 мешканців: 463 греко-католиків, 6 римо-католиків, 38 іудеїв. 1919 р. збудовано дерев'яну церкву святого Миколая.

У п'ятдесятих роках тут мешкали емігранти-греки, які влаштували в церкві св. Миколи Чудотворця, збудованій 1903 p.. магазин. Знищено також цвинтар і всі без винятку придорожні хрести. Після 1960 р. у селі засновано держгосп. Його працівники розібрали на опалення всі старі дерев'яні будинки, тому нині збереглися одиниці. Церква потребує ремонту.

Панищів

Село засноване на волоському праві у володіннях Кмітів. Існувало вже 1530 р. і називалося Палишов. Наприкінці XIX століття на долішному його кінці був двір, церква, два млини і парова пилорама. а в горішній частині - три корчми. Одна з них, найменована Буковиною, стояла на перетині кордонів Панищова, Дашівки і Соколової Волі. В першій половині XX століття біля неї утворилось невелике поселення. 1921 році в Па-нищові було 115 будинків і 873 мешканці: 770 греко-католиків. 40 римо-католиків, 63 іудеї. Після 1951 р. тут ніхто не оселявся через бездоріжжя і віддаленість від більших поселень. Спорожнілі будинки масово розібрвли і перенесли до інших сіл. За ними приїздили навіть люди з-під Ряшева.

Ікона Матері Божої з Панищева Дерев'яну церкву св. Параскеви, збудовану 1925 p., розібрали 1978 р. Від храму залишився лише бетонний фундамент.

Поляна

Село утворене в половині XV ст. на волоському праві у володіннях Кмгтів. Перша згадка про Поляну датована

1486 р. Напевне. 1510 p.. а може, вже і 1447 p., тут був римо-катсг лицький костел. У тому часі постала і парафіяльна церква. В XV столітті наїзди військ Ракоці та бескидників з південних схилів Карпат змусили більшість мешканців залишити його. Наприкінці XIX ст. діяли дві народні школи, млин, поташня, нафтова копальня. 1921 р. воно мало 213 будинків і 1342 мешканців: 511 греко-католиків, 731 римо-католика, 99 іудеїв. Поляна була єдиним селом у Бескидах, в якому переважало польське населення. В усіх інших, заснованих на волоському праві, поляків були одиниці.

У міжвоєнний час діяв ансамбль скрипалів і аматорський театр. Працювало 7 крамниць.

Після 1956 р. з України в село повернулися 16 родин колишніх мешкзнців. Дерев'яна парафіяпьна церква св. Миколая, датована 1790 p.. з 1951 р. використовувалася як комора для збіжжя. З 1970 р. - костел. За переказами, церква споруджена на місці старовинного (1533 р.) храму.

Рівня

Петро Кміта. перемиський староста, видав Грицеві, колишньому князеві в Лобізві, 1541 р. привілеї на заснування села на волоському праві в місці, зазначеному як Ровень на Околицях. Частина її терену була вже викорчувана і отримала коротшу, ніж звичайно, вольницю - лише на 12 років. Хоч Рівня мала належати до королівщин староства Перемиського, Кміта долучив її до сусідніх приватних сіл.

1921 р. в селі було 132 будинки і 853 мешканці: 752 греко-католики, 72 римо-католики, 29 іудеїв. За радянських часів розібрано двір. 1945 р. тут заснували перший у