Студії з української етнографії та антропології - Федір Кіндратович Вовк
г) Обробка рослинних матеріялів. Одною з найстаріших та найпростіших форм пристосування техніки до рослинних матеріялів було рубання та заготовлення дерева Рубання дерева, як і скрізь, провадиться тільки зимою за допомогою сокири, а иноді самої пилки. Починають рубати дерево звичайно з того боку, куди воно мусить впасти Кати надруб перейде за половину діямстра стовбура, починають підпилювати чи підрубувати дерево з другого боку; притому иноді двоє людей стають з боків та тягнуть за мотузки, що раніше прив’язані до верхньої частини дерева. Зрубане дерево очищують од гілок, які складаються окремо, а стовбур розпилюють на частини, або залишають для вивозу з лісу цілим, або, нарешті, тут-таки розпилюють його на лошки чи бруси. У великих лісах на півночі України зрубані стовбури котять або підвозять до річки, де їх зв'язують у плоти. На Карпатах дерева спускають до річки по жолобах з дощок та залишають їх на березі для майбутніх плотів. Плоти зв’язують звичайно гнучким гіллям чи корінням хвойових Дерев. На Дніпрі плоти роблять або дуже великі, коли вони призначені за пороги, цебто на Херсонщину, або вдвоє менші, ко. и вони не йдуть далі Катеринослава. Доправа дерева до Кнїва плотами практикувалась уже в перші часи будування Київської Печерськоі Лаври, притому великі стовбури дерев возили на гору зимою на конях, а иноді тягли й просто на руках. ІІідіймають сплавлені стовбурі з річки на берег і тепер по двох стовбурах, покладених поперек на березі, за допомогою окремого приладу, шо нагадує спосіб, яким ескимосн витягають на берег забитих фок. Але взагалі рубання, заготовлення та сплав лісу у нас коли й відзначається оригінальністю, то хіба що на прикарпатській Україні, головним чином по річках Пруті й Черемоші та почасти по Дністрі, де це стало головною зимовою працею, шо вимагає видатної зручности, сили та спритности. Озброєні своєю цапиною, або, як там вимовляють, ципинов, гуцули ведуть плоти по крученій гірській річці, засіяній скелями, щохвилі ризикуючи або розбити цілого плота, або свою власну голову, або й те й друге разом, безперестанку виробляючи справжні акробатичні штуки на мокрих, ковзких стовбурах, що танцюють та коливаються під ногами. Всі ці труднощі ускладнюються ще тим, що там плоти часто прнходнться спускати по шлюзах, цебто з галовокружною швидкістю та з дуже великою небезпекою, до якої можна прирівняти хіба що переводіння плотів через Дніпрові пороги. Спуск плотів по Десні та по Дніпрі в порівнянні з цим є справою, шо не вимагає найменшого зусилля.
Теслярське реместао знаходимо иа Україні вже па початках історичної доби. Як церкви, гак і инші великі будинки були майже виключно рублені, і будівництво, на протязі цілої історії України аж до наших часів, провадили свої власні древоділи. Чи не був відомий вираз киян про новгородців щодо рубки хоромів, який багатьом історикам давав привід гадати, що теслярі приходили на Україну з півночі, просто посміхом з людей, що зовсім не знали хліборобства та звикли тільки до лісової праці? У главі про будівництво ми побачимо, що його термінологія, з незначними відмінами, та сама на Лівобережжі, шо й на Правобережжі й на галицькій Україні, не виключаючи навіть Карпатського Підгір'я; термінологія ця виявляє певну подібність до термінології південних та західніх слав'ян і разом із тим помітно відріжияєтьси від великоруської.
Знаряддя для обробки дерева на Україні не дуже численні, але разом з тим воно псе-таки до певної міри диференціоване. Гак, наприклад, сокиру українці мають у кількох одмІнах, відповідно до її ужитку та місцеиости: сокира, барда, топорець, топір, чи бардаш, теслиця, чи тесличка, тощо. Ця дифереиціяція, зрозуміла річ, більша на півночі та взагалі в лісних місцевостях України, ніж на півдні, де форма сокири одноманітніша, особливо тепер, коли стали вживати фабричну сокиру. Серед назв нншого теслярського знаряддя, не дуже, правда, численного, трапляються й німецькі терміни, як, наприклад, гембель тощо,
Ми не будемо затримуватися на дрібних дерев'яних виробах: гребінцях, лопатах, ложках, філіжанках тощо, а згадаємо тут тільки про реместпо стельмахів, цебто возових майстрів; на цьому реместві, як уже вказує його назва, помітний німецький вплив. Незважаючи, однак, на цю обставину, традиція самостійного старовинного ремества затрималась у дуже значній мірі, як у праці над возом, так і в номенклатурі сорока восьми відомих нам його головніших частин; в цій номенклатурі, крім слів, що стосуються переважно до залізних частин, як рихва, линва, нют, урвант. букша, стельвага та люшня,— решта назв чисто українські. Дуже примітивний та, мабуть, досить самостійний характер має й токарня для точення ступиць. Вона має дуже багато спільного з токарнею для виробу ложок, з тою тільки ріжницєю, що В ній лучок замінений пружною лісиною, що її нижній кінець забитий у землю а верхній тримає стало натягнутий мотуз; цей мотуз обхоплює маточину та примушує її вертітись, а самий кінець пускають в рух, відтягаючи його за допомогою кільцевої педалі,
З усього ремества, що стосується до обробляння дерева, найбільше поширене І найстаріше е бондарство. ВІдра, коновки, цебри, каді, бочки згадуються вже в начальному літопису та в инших пам’ятках початків нашого письменства, і більша частина цих назв наявно неслав’янська: коновка, чи коновь,— сапора. цебер — гаЬет, кидь — cadus, але вони давно ввійшли до вжитку, як і саме слово бондар — бпднар. що походить од слова бодня, що означає в українській та польській мові кадушку, яка служить за скриню, а по-чеськи - bedna і ящик, і скриня. Термінологія бондарського струменту майже вся слав’янська та відзначається великою оригінальністю: пази, шо їх вирізують у клепках та туди вставляють краями дно, українці звуть уторами, а досить незграбний дерев’яний циркуль - розмірячем або шестернею. Най-деліквгнішою працею в бондарському рсместві вважається вирізування уторін; це роблять за допомогою особливого кривого струга, шо зветься уторник. Коли ця частина праці зроблена, то, щоб знайти розміри дна, бондар бере розміряча та розсовує ного ніжки приближно на довжину діяметра дна, погрібного для посудини; потім він назначає яку-иебудь точку в глибині угорів І послідовно накладає в уторах свого розміряча, який має
