Студії з української етнографії та антропології - Федір Кіндратович Вовк

n! Edelst. du Méril, op. cit., 69— 70.

У деяких негрів «Nächst begibt sich das Paar mit Hochzeitsgesellen, Bursche und Mädchen, zusammen in eine dunkele Hütte, wo schaulich Unzucht gefröhnt wird» (Endeman, Ethnographische Zeitschrift, 1874, 38).

я* Ои Гриша, ор. сі*. (Рукопис) : Ннчук. op. cit.. 49 Потебня, ДОмасмеміе і т. л.. ІІГ 25,

Про аналогічні звичаї у Франції див.: Edelst, du MèrU, ор cit., 62. ЧубинскіА, Труды экспод.. IV, 580. ш Боі-въ. op. cit., IV, 580,

“І Чаланоеъ, up cit.. ст. 55, примітка 2, га ст. 92. w 1Ь . ор, еі Іос. сії.

Laiimier. op. cit., 82.

Ib.. ст. 2<1 242.

Ib., ct. 260; Bernard Picard, op. cit., П, 79.

«Нігде в ситі мі чути, шиб »’оцті шлюбні обряди,— кім? закон Ману,— виконувались на весіллі жкиин легкої новедіихн, що втратили СММ д»воитво* (Manava Dharmu Sastra, III, ЭГ», цит в Осиповл, Брачние право дреяниго Бостон*, 4611. У СтироллвніА Грічні молодий вважав непдиим дли «б* самому вести вдову до шлюбу, в вів Т» один % Лого товаришів чи родичів. У Римі ие виконували жадних церемоній під час шлюбу з вдовию

♦ A de Gubernatis, Storia romp degli tie» nuti. У ФрдниІІ мови, щи вдруге ничпдйди »»між. we мвлм иа голові квіток, а тільки букет иа груди*. І до иеркви вели іх також вдови. іхиі близькі родичі (Gaya, op. cit, 46) В Угорщині жениться :♦ удовими дуже рідко, бо хто виїьме не дівчину, не матиме шасти иа цьому cetri (Ibidem, У Франції та в Італії і іепер роблять ше charivari під вікиаив шлюбяоі кімнати вдови Христіяаська церква meute була проти другого шлюбу, і воли, і огляду иа людську слабість, вона припускала їх, то все-таки вважала їх ta варанту нездержливість, шо ії треба було викупити публічною покуто«» tEdelsl «lu Mêril, ор cit., Ш)

М Leist (AH Arbchw Jus gentium. Jena, IÄS9, 134 paaailfl, 143 рикзіт), стараючись встановити ідентичність шлюбного рятуалу арійських народів, зазнлчк також тря стаді* у весільному святі в індусів та в ннших народів «індогерманських»: ілкладення шлюбу (Eihegründung}, означеним шлюбу {fchectnaetxung) та виклялиня шлюбу (Ehrvollxtehungl Під закладанням шлюбу вій роауміс «die Werbung des Freiere und Zusage seiim» des Gewalthabers des «Мёшепв»: означений шлюбу як «die vom Mldchengeber gestattete Handgreifung, als erster Zeichen der Machtausübung über die Frau», а під виконанням шлюбу - «die Heimtùhrung una Installierung der Braut in ihre hausfrauliche Stellung». Winternitz, що в нього ми беремо ui твердження Leist'a. закидає йому, шо він у своїх зіставленнях обмежився виключно індусами, греками, римлянами та трохи германцями, і вважає також за иедоведені його гадки про значення, наприклад, жертви корови, як Ehegründung. Нам здасться сам принцип Ляй-стоного пояснення виключно юридичним і надто штучним.

Taylor, Anthropology, 261 —262.

*” Comte Gobtet D'Alviela, Histoire religieux du leu Vervier, 1886, 77.

*'* Сарафовь, Спадині» руссклго ««ропа. 1*65, *8—90 '* Bugfhot. Physics and Politics, er Ul - 142 y Sit*r'a. op. сИ„ 346

И «V курваїв (КитаїІ, кола вони налякані якоюсь канною небезпекою, найчастіше тільки гаданою, и* то полярне сяйво, старі люде наказують тимчасово обмінюватися цілому племені жінками». G. Raynaud. La femme, le mariage, la famille en Australie, Bullet de la Soc, Ethnograph.; 1890. 2e ser,, 42. p 149

1 3 яеликим ылоаилеиням знайшла мни цікавій праш Westennarck'a The histori of human marriage, London. 1892. 148. підтвердженим нашої думки «When the mode of contracting a marriage altered, the earlier mode, from having been a reality, survived, as a ceremony» На жаль, книжка, видана фінляндським ученим, з'явилася вже nui, коли наша праця була майже вся вже видрукувана і мн могли скористатись нею тільки напрнкінці наїиоі праш

У зулусів період зрілостн у парубків та дівчат відзначають великими святами, що до них обидві статі готуються шість тижнів, а иноді й шість місяців. У призначений час всі молоді дівчата идемени, які досяглн періоду зрілостм. виходять з села на беріг річки і зостаються там. цілком ізольовані, під проводом лгтньої жінки; зостають-

FI. Mariam, Nunta la Români, Bucuresci. 1890. Автор присвятив цілу главу цьому цікавому святу (гл. X.

*“ У іаіначгній ВИІДГ праці T Рильського іиаіодммо факт, шо нам здасться дианич Під час сссН окружного суду • H Смирі Іиа Київщини підсудна, бажаючи домети несилу свого чоловіка, посилаються на весільною старосту, шо мусів заступити молодого, шоб виконати його функцію дли дефлорації Свідкові стало ніяково, але один э присяжних, також селянин, дуже поважно сказав, шо игма чого йому соромитись, «би пг ж у нас такий чакои, що староста мусить заступати жгииха в разі иеобхідиости. шоб шлюб був доконаний» (Кіевская Старииа. 1890. IX, 372) Було б дуже цікаво перевіряти цгй факт чи справді or був староста, а ие дружко? Коли б факт був вірмий. ми мали б тут пережиток орава дядька з материного боку...

Костомарові*, журн. сБесіда», 1872, XII, 29.

Несторовий Літопис за Лавремтовським списком, під роком 1523 (1015).

■' Сказаній о свягыхъ Борис* и Г.тъбѴ Сильвестровый список* XVI в., нзд. Срезневскимъ. СПБ.. I860

Публікуючи такий цікава* документ, шо Його перства» для нас Де ла Фліз, ми не можемо іробита цього, не сказавши кілька слів про автора Йога, цілком досі невідому особу; ім'я Його не публікувалось ніде, гоц і дуже ласлу rosy* на те, щоб бути вказаним у французькому журналі, присвяченому оглядам народних трал ній А Доктор Де ла Фліз (Dr. De la Filze) був військовим лікарем у французькій імператорській гвардії; р 1812, а бою під Красним Його взято в полон, і він знайшов собі притул в гостинному домі російського генерала Гудовича Одружившись з племінницею свого протектора, він купив пізніше невеличкий маггок иа Кнівиїині та, склавши потім іспити в петербурзькій Медичній Академії, був призначений р. 1843 на посаду лікаря в Удільному Відомстві; пішов до демісії р. 1858 і вмер р. 1861. Він залишив після себе два рукописи, не видані й досі: І ) «Description médico topographique des Domaines du district de Kiev>, 1854 p. де знаходиться багато відомостей про санітарний стан селян тощо, і 2) «Description ethnographique des paysans