Історія польсько-українських конфліктів т.3 - Микола Сивіцький

8 березня на групу переселенців, що їхали з Тератина до Холма, напала банда і захопила до 6 возів з майном і 7 осіб: Сергія Литвинчука, Василя Кінджерського, Ольгу Кінджерську, Павла Лібуса, Адама Базелюка і двох інших. Невідомо, що з ними сталося. Всі бандити були у військових мундирах.

Уночі на 10 березня ц.р. в селі Гдешин (Грубешівського повіту) пограбовано 8 українських господарств, викрадено 4 коней, 6 корів, 5 свиней, забрано 3 вози та інші речі.

У Білгорайському повіті бандити паралізували дві гміни — Кульновську і Кірилівську. У березні тут зафіксовано 17 масових пограбувань українського населення. Вбито 150 осіб, спалено багато господарств, пограбовано майно.

25 березня вдень на село Крилів (Грубешівський повіт) напала банда, яка вбила на місці 18 українців, а 50 захопила у ліс. Що з ними сталося, невідомо.

Крім тероризування українського населення, були також напади на наших працівників. Ось приклади:

Уночі на 25 лютого в селі Степановичі (Грубешівський повіт) банда приблизно з 20 осіб із кулеметом і автоматами здійснила напад на будинок українця Ткачука, у якому перебував референт у справах переселень тов. Тринченко. Під час двогодинної стрілянини вбито господаря дому Ткачука, а також сержанта військ НКВД Щупака і польських міліціонерів — Макуха і Матийця, які були охоронцями референта.

Уночі на 3 березня банда приблизно з 200 осіб напала на село Каштави (Перемишльський повіт). Бандити впіймали уповноваженого в справах переселень Шкляра, забрали у нього пістолет, автомат, гранату, особисті речі й гроші. Хотіли його розстріляти, але на прохання міліціонерів командир банди звільнив його. (…)

У березні до Любачівського повіту направлена частина Війська Польського для боротьби з бандами УПА. Замість того, щоб воювати з бандами, вона спалила три українських села, розстріляла приблизно 150 осіб українського населення, забрала приблизно 500 коней і корів, конфіскувала все майно погорільців, яке було врятоване від вогню.

Незважаючи на те, що таких випадків є багато, боротьбу з бандитизмом ніхто не веде. Ми вже подали Польському Тимчасовому Уряду кілька відповідних листів (копія одного з них у додатку) з проханням про ліквідацію бандитських формувань і створення нормальних умов для евакуації українського населення. На жаль, Польський Уряд на це не реагує. Про поточні події регулярно інформуємо посла СРСР у Польщі тов. Лебедева.

Заступник Народного Комісара внутрішніх справ СРСР Полковник Державної Безпеки (—) Кальненко м. Люблін, 10 квітня 1945 р. № 0056

Archiwum Ь. KCKP(b)U. -F.1. — Ор. 23. - Spr. 1469. - Ark. 62–76.

ТЕРОР AK

Таємно

Секретар Центрального Комітету Комуністичної партії (більшовиків) України Тов. Д. С. Коротченко м. Київ

ЗВІТНИЙ ЛИСТ про евакуацію українського населення з Польщі і політичні настрої станом на 25 квітня 1945 р.

(…)

2. Політичні настрої

Ненависть між поляками і українцями зростає з кожним днем. У всіх повітах Польщі, охоплених евакуацією населення, зафіксовано масові підпали українських сіл, грабунки і вбивства українського населення.

Ставлення українського населення до евакуації в принципі є добрим, за винятком Любачівського, Ярославського, Перемишльського, Леського повітів і частково Грубешівського й Томашівського, у яких населення не хоче виїжджати. У цих повітах більшість становлять українці, з якими бандерівці проводили і надалі проводять антипереселенську роботу. Є навіть випадки, що забороняють переселення під загрозою репресій.

У лютому і березні 1945 року бандитські формування АК масово підпалювали українські села, грабували і вбивали населення. Внаслідок цих дій значно збільшилось надходження заяв на евакуацію. У лютому і березні 1945 року в Любачівському, Ярославському і Перемишльському повітах подали заяви 27 590 родин, тоді як протягом попередніх 5 місяців їх надійшло тільки 12 872 заяви.

У квітні кількість АКівських нападів зменшилась, і тому населення під різними приводами утримується від виїздів, а часто навіть забирає подані заяви. Населення з Любачівського, Ярославського і Перемишльського повітів виїжджає під натиском банд, щоб урятувати життя і рухоме майно.

У Леському повіті напади польських націоналістичних банд не загрожують, тут є дуже багато банд УПА, і весь повіт не переселяється. Подібна ситуація спостерігається у південно-східних і східних гмінах Грубешівського і Томашівського повітів.

У новостворених повітах — Горлицькому, Новосондецькому, Яслівському, де підлягає переселенню 60 800 осіб, живуть головним чином русини, так звані лемки, які є лояльними щодо Радянського Союзу і висловлюють бажання переселитись. Багато лемків пішло і продовжує йти добровольцями до Червоної Армії. Протягом короткого часу праці Переселенських комісій з цих трьох повітів надійшли заяви з проханням про виїзд від 3 560 родин, тобто 14 600 осіб, що становить 24 % загальної кількості русинів і українців на цій території. Антипереселенську пропаганду ведуть тільки священики і куркулі.

3. Ворожа діяльність АКівців

Кількість банд і їх склад збільшуються з кожним днем. (…) Протягом квітня, за неповними даними, відзначено такі наслідки терору стосовно українського населення:

Спалено господарств — 180

Пограбовано господарств — 139 Вбитих і поранених серед цивільного населення — 620 Пограбовано:

Коней — 7

Корів — 139

Здійснено нападів на наших працівників — 8

Ось характерні методи діяльності банд:

У перші дні квітня грубешівський уповноважений відіслав зі станції Гвоздово до станції Угнів транспорт переселенців, який конвоювали 10 солдатів ВП. Банда АК розібрала рейки, пограбувала майно 28 родин, забрала 3 коней, 18 корів і 4 людини. Що зробили з людьми — невідомо. Польські солдати не чинили опору діям банди, відповідно ніхто їх не чіпав.

10 квітня у селах Лазів, Бистре, Кустрава і Камінка (Білгорайський повіт) бандити забрали 84 корови, 30 коней, багато харчів і домашнього майна.

Уночі на 10 квітня ц. р. (Перемишльський повіт) банда приблизно з 200 осіб спалила близько 150 господарств, вбила понад 100 осіб, пограбувала худобу і все майно мешканців.

Уночі на 18 квітня ц.