Історія польсько-українських конфліктів т.3 - Микола Сивіцький

22 лютого ц. р. о 22 годині банда, в якій було приблизно 20 осіб, напала на село Кісініце (Перемишльський повії). Вбили Миколу Кочмара, сина Івана (54 роки), який зробив подання на виїзд, тяжко побили його дочку, пограбували м!айно. Вбили 60-річну мешканку того ж села — Кочмар. Пограбували кілька господарств. Виїжджаючи, бандити заявили: «Якщо вас колись пустимо в Україну, то тільки голими».

Є відомості, що, крім банд АК, у пограбуваннях беруть участь поляки, переселені з західних воєводств України. Вони розглядають це як помсту за грабунки і знущання українських націоналістів.

Трапляються також випадки вбивств і замахів на наших працівників, серед яких — солдати Червоної Армії. Наприклад:

5 лютого 1945 року в селі Красне (Влодавський повіт) невідома банда викрала гмінного військового коменданта — лейтенанта Лєдньова, 2 міліціонерів, солдата комендатури і мешканця того ж села Володимира Маркова — візника військового коменданта.

6 лютого 1945 року у гміні Майдан Сопотський (Томашівського повіту) вбито військового коменданта гміни — гвардії капітана Данилова і двох солдатів з комендатури.

8 лютого 1945 року на дорозі Любича Крулевська — Майдан Сопотський (Томашівський повіт) вбито старшого лейтенанта Петрова і водія автомобіля, які проїжджали цією дорогою. Банда забрала автомобіль і втекла.

16 лютого 1945 року о 21.00 годині у селі Прухник (Ярославського повіту) до громадянина Промотовича увійшла банда АК приблизно з 30 осіб, побила господаря і нашого працівника Цимбала (тут мешкали наші працівники — Цимбал і Семенюк, які готували документи на евакуацію), пограбувала харчі та одяг господаря і наших працівників, спалила підготовлені до евакуації документи 130 господарств, після чого втекла.

26 лютого 1945 року в селі Зиндранова (Саноцький повіт) банда приблизно з 15 осіб напала на нашого референта у справах евакуації Півня і польського референта Бойка. Побила Бойка, а Півня роззброїла.

Подібні випадки зафіксовано також в інших повітах. (…)

А ось результати бандитської діяльності за станом на

1.03.1945 р.:

Спалено українських господарств — 23

Пограбовано українських господарств — 364

Забрано: 339 коней, 184 корови, 215 свиней

Вбито українців — 52

Поранених і тяжко потерпілих — 89 Убитих і поранених солдатів і офіцерів Червоної Армії — 65

Нападів на наших працівників — 20

У тому числі: вбитих — 1 пропалих безвісти — 1 поранених — 2

Незважаючи на такі явні прояви бандитизму, місцеві органи не борються з бандами. Українське населення не приходить до влади зі скаргами на цей бандитизм, бо знає, що ніхто на це не прореаіує. (…)

Заступник Головного уповноваженого Уряду УРСР у справах евакуації (—) Кальненко

Люблін, 5 березня 1945 р.

Archiwum Ь. KCKP(b)U. - F. № 1. — Ор. № 23. - Spr. № 1470. - Ark. 13–22.

ВТРУЧАННЯ ЧУЖОЇ ДЕРЖАВИ

До Прем'єра і Міністра закордонних справ

Польської Республіки

Пана Едварда Болеслава Осубки-Моравського м. Варшава

Пане Прем'єре!

Маю честь звернутися до пана з такою справою: У процесі реалізації договору, підписаного 9 вересня 1944 року в Любліні Польським Комітетом Національного Визволення і Українським Урядом про переселення польського і українського населення, відповідно, з західних воєводств УРСР до Польської Республіки і також з Польської Республіки до Української РСР, озброєні банди з колишніх частин АК (Армії Крайової) здійснили численні напади на уповноважених Українського Уряду, а українців, які переселяються, ці банди систематично тероризують.

Таким чином, за період евакуації — від жовтня 1944 року до 26 лютого 1945 року — спалено 23 і пограбовано 364 господарства українців, які переселяються, викрадено 339 коней і 184 корови, вбито 52 особи, поранено 89 осіб, вбито 55 офіцерів і солдатів Червоної Армії, які охороняли евакуйованих, здійснено 20 замахів на працівників районних переселенських комітетів, при цьому 1 референт убитий, 1 загинув безвісти і 3 було поранено.

Терористичні напади на переселенців і уповноважених Уряду УРСР особливо посилились після відходу частин Червоної Армії на захід. Ось деякі факти: [далі наводиться інформація про напади, описана у документах 75 і 46, яка тут буде пропущена].

7 березня 1945 року в селі Лубки (Бжозівського повіту) банда АК приблизно із 150 осіб повністю пограбувала українське населення. Під час грабунків 7 осіб убито і 7 поранено. Пограбоване майно банда вивезла на 250–300 возах. Усе українське населення розбіглося по навколишніх селах. Того самого дня на дорозі між селом Телятин (Грубешівського повіту) і станцією Холм бандити у мундирах Війська Польського пограбували транспорт евакуйованих з Телятина українців, забравши 5 корів і 6 возів з майном, 7 осіб захопили до лісу.

О 4 годині ранку 7 березня 1945 року озброєні бандити напали у селі Біща (Білгорайського повіту) на працівників Білгорайського переселенського комітету. Референт районного уповноваженого Р. Л. Миронюк був поранений у ліву руку.

Напади на переселенців і уповноважених, здійснені 7 березня 1945 року одночасно у трьох повітах (Бжозівському, Грубешівському і Білгорайському), свідчать про існування єдиного центру керівництва бандами Армії Крайової. З метою їх ліквідації повинні бути виділені військові частини, бо охорона груп переселенців і апарату, який здійснює переселення, незадовільна.

Звертаючи Вашу увагу, Пане Прем'єре, на вищенаведені факти, прошу Пана вжити більш рішучих заходів для боротьби з грабіжниками і бандитами, що ведуть злочинну діяльність у повітах, з яких, згідно з договором, здійснюється переселення українського населення.

Прошу прийняти, Пане Прем'єре, вирази моєї найглибшої поваги до Пана.

Головний уповноважений Уряду УРСР у справах евакуації українського населення (—) М. Підгорний

18. III.1945 р.

Archiwum b. КС KP(b)U. — F.1.— Op. 23. - Spr. 1465. - Ark. 36–39.