Історія польсько-українських конфліктів т.3 - Микола Сивіцький

НЕНАВИСТЬ ЧИ БАНДИТИЗМ?

Таємно

Секретар Центрального Комітету Комуністичної партії (більшовиків) України Тов. Коротченко Київ

ЗВІТНИЙ ЛИСТ про евакуацію українського населення з Польщі та про політичні настрої станом на 6 квітня 1945 року

(…)

2. Політичні настрої

У всіх повітах, охоплених евакуацією українського населення, зареєстровано численні випадки прояву явної ворожості між поляками і українцями, які перетворюються у масовий терор щодо українського населення.

Польсько-українська ненависть має історичне коріння. Її розпалювали впродовж довгих років уряди шляхетської і капіталістичної Польщі. Після окупації польської держави німцями ненависть між поляками і українцями використали фашисти і розпалили її ще більше, надавши можливість українцям користуватися деякими привілеями, репресуючи окремих поляків переселенням їх з місця на місце і передачею нерухомості (будинків) українцям.

Коли після визволення до влади прийшли поляки, ненависть до українців посилилась. Польські банди нападають на села, вбивають і вирізають населення, палять будинки, грабують майно. Ось приклади:

7 березня ц. р. о 10 годині ранку польське населення з кількох сіл у Саноцькому повіті напало на село Лубно. Нападники діяли дуже організовано, приїхали на возах і зі зброєю. Пограбоване майно завантажили на 400–500 возів, забрали худобу, коней тощо і виїхали. У селі мешкало кілька польських родин. Перед нападом на польських будинках з'явились таблички з написами: «Польський будинок». До цих будинків бандити не заходили.

Є дані, що поляки у Саноцькому повіті мають багато зброї, блискавично формують банди, навіть проводять заняття у лісах. Деякі поляки твердять: «Мусимо готуватися до боротьби з більшовикамиу поки не закінчилась війна з Гітлером».

Уночі на 3 березня ц. р. банда АК приблизно з 200 осіб напала на українське село Коштови (гміна Дубецко Перемишльського повіту). Пограбувала населення, забрала худобу, майно і домашній інвентар. Вони вивели на площу п'ятьох українців — Спиридона Дончака, Йосифа Ковяка, Максима Стефанюка, Василя Дончака, Петра Сковришка — і публічно їх розстріляли. Бандити заявили: «Робимо з українцями так, як вони з нами роблять на сході».

Ані в польському середовищі, ні в українському ніхто не веде політичної роботи, яка розрядила б ненависть. Узагалі нема жодної політично-виховної праці, тільки різноманітні реакційні елементи розвивають всебічну контрреволюційну агітацію.

Останнім часом посилилися напади поляків на українців. Переслідувані втікають із села і просять про негайне переселення в Україну. Це явище особливо спостерігається у Перемишльському, Любачівському і Ярославському повітах. Протягом 5–6 місяців з цих трьох повітів до евакуації зголосилось тільки 12 872 господарства, а в березні були заяви від 27 465 господарств. Інакша ситуація у Леському повіті. Тут нема натиску з боку поляків, не збільшується кількість заяв (українці не хочуть виїжджати). (…)

Переселенням в Україну чинять опір спільно ОУНівці і АКівці. Перші говорять, що справа кордонів ще не є остаточно вирішена, хочуть утримати терени, заселені українцями, і виганяють звідти поляків. Озиваються старі мрії — боротьба за «Самостійну Україну». Другі — аківці — хочуть зберегти для поміщиків робочу силу як базу для капіталістичної експлуатації. І перші, і другі застосовують масовий терор до переселюваних українців, вбивають і грабують.

Маємо дані, що повітовий і гмінний апарат міліції був засмічений реакційно-кримінальними елементами, які під час частих виїздів на село під приводом боротьби з бандами займаються грабежами — і то виключно евакуйованого з Польщі українського населення.

25 березня ц. р. міліція у Грубешівському повіті поїхала ловити банду, яка пограбувала село Крилів. Однак вона заїхала до Чернічина і Відловиць, пограбувала кілька господарств і вбила 8 українців.

7 березня ц. р. в селі Луків (Леський повіт) міліціонер Марчинський тяжко побив українця Антона Лемшу. (…)

13 березня два польських міліціонери із села Кровиця Голодовська (Любачівський повіт) пограбували українців, які переселялись: Івана Мацевка, Михайла Мацевка, Івана Каркута. Пограбоване майно відібрали і повернули власникам.

Польські власті, яким повідомили про ці злочини, жодних заходів не вживали.

З. Кримінальна діяльність АК

Триває і постійно розширюється. Тільки у березні 1945 року згідно з неповними даними (повного обліку ми не вели, тож подібних випадків, безсумнівно, більше) АКівці здійснили такі злочини:

Спалено українських господарств — 959

Пограбовано українських господарств — 500

Вбито і поранено українців — 925

Захоплено коней — 500

Захоплено корів — 520

Здійснено замахів на наших працівників — 5

Уночі на 24 лютого ц.р. в селах Жуків і Свидники (Грубешівського повіту) банда приблизно з 30 осіб пограбувала 40 українських господарств, забравши 29 коней, 32 корови, 27 свиней, 20 возів, домашнє майно і харчі. Також побили людей.

28 лютого ц.р. з Богучиць (Грубешівського повіту) колона переселенців переміщувалась у напрямку станції Замость. На дорозі Богучиці—Горишів на колону напала бандитська група, яка забрала 5 коней, 3 корів і багато різних речей.

У перші дні березня в селах Бабиці і Батичі (Перемишльський повіт) вбили пробощів Івана Сороковича і Анатоля Сембратовського, замордували їхні родини, пограбували майно.

Уночі на 4 березня в селі Уйковичі (Перемишльський повіт) банда вбила 11 українців. Забрала майно і худобу.

Тієї самої ночі банда приблизно з 20 осіб напала на село Бахів (Перемишльський повіт), спалила 18 українських господарств, пограбувала майно і худобу, вбила 4 осіб.

Наступної ночі те саме село атакувала невідома банда, спалила 40 українських і польських господарств разом з худобою й усім майном.

5 березня о 5 годині ранку в селі Лубно (Саноцького повіту) банда з 8 осіб у мундирах Війська Польського, озброєна автоматами і гвинтівками, арештувала українців Максима Андруса, Григорія Воловника, Семена Бровка, Павла Трояна і Богдана Дороцького. Цілий день їх тримали у підвалі, увечері, зв'язавши руки, вивели і вкинули у Сян.

7 березня о 5 годині ранку до того самого села увірвалась банда приблизно із 150 осіб у військових мундирах і цивільному одязі, озброєна гвинтівками й автоматами. Банда відкрила вогонь, вбивали тих, хто втікав. Є дуже багато жертв серед українського населення. Пораненого в