Засуджений до розстрілу - Ярослав Штендера

колишній солдат царської армії, якого ув'язнили на підставі фальшивого донесення "злодія Гірхи". Незважаючи на клопотання перед сот. Щерблюком, щоб він домігся звільнення брата, згодом автор довідався, що "ватага Лайнера арештованих в Лятичеві вивезла за місто і всіх розстріляла". Брата не тільки вбили, "та ще багнетами викололи очі". Далі автор пише, що і "нейтральний" сотник Щерблюк "пізніше ганебно загинув з більшовицьких рук".(обратно) 293

10. Франц Линецький. Про о. Миколу Главача. — "Свобода", Джерзі Сіті, 31 березня 1967, ч. 57.

(обратно) 294

11. Михайло Середа. Отаманщина. — "Літопис Червоної Калини", Львів, 1930, ч. 12, ст. 19.

(обратно) 295

12. Сергій Шемет, цитована пргця, ст. 213.

(обратно) 296

12а. Лист сотника І. Барила до ген. Омеляновича-Павленка. — "Батьківщина", Торонто, ч. 8. 1 травня 197).

(обратно) 297

13. Сергій Шемет, цитована пргця, ст. 213.

* Інженер-будівельник і масон Сергій Тимошенко, член соціал-демократичної партії і представник Національного Союзу, зайняв пост усуненого Харківського губерніального старости Володимира Доморадського. Сот. Іван Барило пише, що Тимошенко був "пізніше відомий ляхоман і посол до польського Варшавського Сейму і сенатор, який хвалився в Польському Сеймі в 1935 p., що він ще в 1905 році, під час 1-ої російської революції, боровся в Києві за незалежну Польську Державу!" Лист сот. І. Барила до ген. Омеляновича-Павленка. — "Батьківщина". Торонто, ч. 9, 22 травня 1971 і там подане джерело.

** Радянське джерело пише, що полк. Болбочан проголосив владу Директорії у Харкові 18 листопада 1918. В. Є. Тичина, цитована праця, ст. 209.

(обратно) 298

14. Сергій Шемет, цитована праця, ст. 213–214. 14а. Др. Володимир Ґалан, цитована праця, ст. 4.

(обратно) 299

15. Віктор Андрієвський. З минулого. — Берлін, т. II, ч, І, ст. 238.

* Саме в той час уряд Гетьмана проголосив мобілізацію, і місцеві команданти мали значний військовий потенціал. Після повалення гетьманату саме тими новобранцями поповнились лави Запорожців, В. Андрієвський, цитована праця, ст. 233.

(обратно) 300

15а. Гражданская война на Украине, цитована праця, Документ N5 531, ст, 463.

(обратно) 301

16 Історія міст і сіл Української РСР. Полтавська область. — Київ, 1967, ст. 96.

(обратно) 302

16а. Гражданская война на Украине, цитована праця, Документ N? 531, ст. 463.

(обратно) 303

16б. Там же. ст. 464.

* Захоплених в полон, включно з ген. Слюсаренком, повстанці розстріляли.

(обратно) 304

17. Українська РСР в період громадянської війни 1917–1920 pp. Київ, 1967, т. II. ст. 27.

(обратно) 305

18. Петро Солуха. Договір з Москвою проти гетьмана Павла Скоропадського. — Накладом автора, 1973, ст. 16–17.

(обратно) 306

19. Віктор Андрієвський, цитована праця, ст. 247.

20. Дмитро Дорошенко, цитована праця, ст. 269 20а. В. Є. Тичина, цитована праця, ст. 16–17.

(обратно) 307

21. Полковник Євген Коновалець, цитована праця, ст. 26.

* В той час Шинкар, колишній заступник коменданта Київської округи за влади Центральної Ради, вже попав під вплив більшовицького агітатора прапорщика Демерлого. М. Королишин…І ви туди! — "Батьківщина", Торонто, ч. 9, 14 травня 1977.

(обратно) 308

22. Українська РСР в період громадянської війни 1917–1920 pp., цитована праця, ст. 27.

* Радянське джерело зазначає, що полк. Болбочан дійшов до порозуміння з командою німецької залоги міста, і ця домовленість уможливила Запорожцям зайняти Полтаву. Про таку домовленість немає згадки в інших не радянських джерелах. Наприклад, інше радянське джерело так описує захоплення Полтави повстанцями на підставі плану губернського повстанського комітету: "Було зроблено спільний план наступу. Диканська група мала завдання захопити залізничну станцію Полтава-Київська. Збиралися загони на дворищі Кочубея. Сюди прибули партизани з Диканьки, Брусії, Василівки, Великих Будищ, Михайлівки. Звідти повстанці 27 листопада 1918 року пішли на Полтаву. Наступ розгортався швидко, організовано. Диканська група партизанів захопила на станції Полтава-Київська вагони із зброєю, оволоділа Червоними казармами, де були зосереджені головні сили гетьманців. Поки повстанці очищали місто від гетьманців, німці тримали нейтралітет. Але коли в Полтаву прийшли петлюрівські війська Балбачана, вони допомогли останнім розбити партизанів. Захоплених в полон партизанів роззброювали і кидали у в'язницю. Частина повстанців повернулася в Диканьку…" Історія міст і сіл УРСР. Полтавська область— Київ, 1967. ст. 291.

(обратно) 309

23. Віктор Андрієвський. цитована праця, ст. 250.

* Очевидно, мається на увазі платня, що її обіцяли тим селянам організатори протигетьманського повстання.

(обратно) 310