Українська література » Наука, Освіта » Історія польсько-українських конфліктів т.3 - Микола Сивіцький

Історія польсько-українських конфліктів т.3 - Микола Сивіцький

Читаємо онлайн Історія польсько-українських конфліктів т.3 - Микола Сивіцький
виконують свої обов'язки. На суто українській території міліціонери не проявляють жодної діяльності і не з'являються. Під час приватних зустрічей з населенням намагаються підмовити до доносів.

Велику активність проявляють органи Управління безпеки публічної, які мають свої осередки у Леську і Саноку та досить численні, добре вишколені й озброєні штурмові боївки, які нападають удень і вночі на українські села. УБП — це найбільш запеклий ворог усього українського. Переслідує українське населення, майже щоденно і суворо карає за найменші прояви симпатії до нас. На всій території організовує мережу конфідентів, часто висилає на терен спеціальних розвідників з конкретними завданнями. УБП відзначається жорстокістю не тільки в ставленні до українського населення, але й до польського також. Дуже часто спостерігаються арешти серед польської молоді за співпрацю з підпіллям.

Військо Польське

ВП у звітний період не послабило своєї діяльності. Майже вся оперативна діяльність зосередилась на боротьбі з УПА. Контролювало територію великими групами (до 500 солдатів), прочісувало ліси, шукаючи наші загони. Найбільші пошуки відбувались у лісах Хрищатої, Бескида і Буковиці. Деякі частини лісу прочісували розстрільною. Усі ці випади і облави не принесли ВП сподіваних результатів. Загонів УПА військо не знищило, навпаки, під час боїв у лісах Хрищатої зазнало значних втрат (60 убитих), а з нашого боку ніхто не був навіть поранений. У всіх українських селах військо грабувало, било і арештовувало людей.

Військо озброєне добре. Більші підрозділи возять із собою зброю важкого калібру для обстрілу лісів. Зброя виключно більшовицька. Обмундирування погане. Щоправда, солдати дістали нові зимові плащі, і на цьому завершилось. Решта одягу стара і зношена. Вибираючись на акції, солдати часто позичають собі черевики й одяг, щоб не світити голим тілом. Харчування також погане. Це видно під час нападів на українські села, коли військо перш за все шукає хліба і нарікає на брак їжі. За харчі обмінює предмети, забрані в українських селян. Видно, що солдати мають дозвіл на грабування населення під час акцій. Офіцери на таких акціях часом арештовують невинних (але вродливих) дівчат і забирають їх на допити. Особливо у цьому відзначились військові з Балігрода. Затриманих дівчат допитували звичайно вночі, часто оголеними, у присутності кількох чоловіків — ^ «слідчих». Очевидно, що такі «допити» не раз набирали форми найогиднішої оргії. До цього часу зафіксовано вісім таких випадків, у яких жертвами стали дівчата з Жерниці, Загочева і Бахлави у Леському повіті.

Значна частина війська не задоволена своєю владою і більшовицькими офіцерами, які ганяють їх по горах і лісах на пошуки загонів УПА. Під час акції на село Вижна Жерниця рядові говорили селянам: «Скоро також Сталін зависне на шибениці, як німці у Нюрнберзі». У кінці місяця значна частина старих солдатів була звільнена, а на їхнє місце прибули рекрути, які почуваються у війську дуже погано, бояться йти на акції проти наших загонів. Щоб не жити у вічному страху, починають утікати додому. Дезертирство відзначено у Балігроді (5), Команьчі (3) і в Загорі.

Крім Війська Польського, яке розташоване переважно у містах (Лесько, Санок, Загуж, Риманів, Буковско, Оджехова), протягом усього часу діяла оперативна група ВБП, розміщена у Щавному Саноцького повіту. Це була найбільш активна і серйозна група, яка паралізувала нашу працю і зв'язок. Уздовж кордону були розміщені сильні постерунки ВОП (150–250 солдатів), які разом з військом брали участь в акціях проти УПА. Підрозділи ВОПу часто об'єднувались у більші частини і робили спільні випади проти українських сіл і лісів. Навколо своїх осередків вони постійно влаштовують засади. Кордон захищають слабо, виходять на патрулювання переважно для того, щоб зустрітися з чехословацькою охороною, з якою підтримують постійний контакт. [… — нечитабельний вислів].

Польське населення

Польське населення можна поділити на дві групи з точки зору його ставлення до влади. Одні ставляться прихильно, інші вороже або вичікувально. Очевидно, що друга група є численнішою, особливо на суто польських територіях. Ця частина населення симпатизує польському підпіллю, допомагає йому і вірить, що скоро у Польщі повинні настати великі зміни.

До нас і до нашого населення польське населення ставиться з ворожістю і бажало б нашого скорого знищення. Деякі села ставляться до нас прихильно, але хіба тільки зі страху перед загонами УПА. Про це свідчить такий факт: село Гочів (Леський повіт) увесь час було прихильне до нас і вдавало з себе наших друзів. Але коли ВП впіймало стрільця УПА і вело через село, то місцеві поляки кричали услід йому «бандит», а малі діти підбігали до нього і кидали каміння. Ще гірше поставились до стрільця поляки у Леську.

Значна частина польського населення ставиться до Війська Польського вороже, бо воно поводиться з людьми не по-людськи, особливо під час облав та акцій. Часто спостерігається, як цивільні називають солдатів бандитами.

Серед поляків уперто крутиться вістка про близький вибух нової війни і зміну влади у Польщі. Польське суспільство надалі покладає великі надії на Англію і Америку.

Польське підпілля

Існування польської підпільної організації на території відчувається, але діє вона у глибокій конспірації. Своїм впливом вона охоплює, головним чином, інтелігенцію і сільську молодь. Не створює мережі у мішаних селах. Підпільних боївок у цій місцевості немає. Під тиском війська і безпеки вони пішли на захід і від того часу тут не з'являються. Літератури поки що не поширюють, а якщо з'являється якась листівка, то у малій кількості і з великою конспірацією.

Більшовицький відтинок

Праця більшовиків помітна тільки у рядах Війська Польського, особливо їхній вплив спрямовується на офіцерський корпус. Майже щоденно політруки ведуть заняття на тему польсько-більшовицьких стосунків, досягнень демократії і щасливого життя в СРСР.

За звітний період більшовики не переходили кордону. Зауважено тільки розвідників, які мають зібрати інформацію про наші підрозділи, озброєння, зв'язок і закордонну допомогу.

Слава Україні!

Мар.

Місце постою, 20.ХІ.46.

Archiwum Państwowe Rzeszów, zespół WJJSW. — Sygn. 180. — K.1–2.


Документ 73

ОСІНЬ 1946 НА ЕТНІЧНИХ КОРДОНАХ

Степан Голяш, командир підрайону «Бескид» 1945–1947 рр.

Західна Лемківшина

ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЗВІТ [УПА] за листопад

Відгуки про книгу Історія польсько-українських конфліктів т.3 - Микола Сивіцький (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: