Історія польсько-українських конфліктів т.3 - Микола Сивіцький

У кінці місяця ВП завершило відбудову знищеної залізничної колії Загуж — Команьча. На ній пущено в рух бронепоїзд, який їздить удень і вночі, обстрілюючи ліси і потоки. Потяг підвозить у глиб місцевості військо, яке робить нальоти на українські села, розташовані вздовж залізниці, а потім повертається у місця розташування.

Крім акції ВП, у звітний період зауважено посилений рух чехословацьких прикордонних військ у прикордонних селах. Вони переходили кордон загонами з 20–50 солдатів, випитували про нас і робили засідки. Найчастіше відвідували Волю Вижну, Лупків, Волю Міхову, Бальницю, Струбовиська, Ветліну. Трохи спокійнішою була територія Цісної і Затварниці.

Український відтинок

Настрої українського населення на Лемківщині змінюються дуже часто. Вони залежать від ситуації в місцевості й політичних змін у світі.

Майже цілий місяць українські маси були тероризовані варварським ставленням Війська Польського, грабунками, биттям і арештами. Спостерігаючи на місцях сильні військові підрозділи, які приносили таке велике страждання, населення вцадало у розпач. Деякі села, найбільше віддалені від польських територій, вже думали залишати рідні землі і переселятись ближче до міст, щоб хоч таким чином мати трохи спокою. В цілому відчувається, що люди втомлені довгою боротьбою, сумують за нормальними умовами життя і спокоєм.

Ворог увесь час поширює в українському середовищі чутки про знищення наших революційних сил, про те, що війни не буде, а за співпрацю з нами будуть відчутно карати навіть цілі села. Дехто, слабкий духом, почав шукати виходу з цієї ситуації. Частина мешканців, головним чином молодь, виїжджає на захід (на Одру). До виїзду заохочують також ті родини, які опинились там раніше і в листах вихваляють життєві можливості, що там існують на цей час. Таким чином вони схиляють до виїзду навіть ті родини, які мають тут рідних або великі господарства. Найбільше охочих до виїзду на захід зустрічається у Загочеві, Середній Всі, Березці. На захід виселяють також тих, хто був арештований за звинуваченням у співпраці з нами (Загочів). Під час допитів їх змушують підписувати заяви, що після звільнення відразу виїдуть на західні терени Польщі. Однією з найважливіших причин погіршення ставлення населення до нас є дезертирство. На це впливають, головним чином, дезертири. Їх дуже часто використовує ВП у своїх нападах на місцевості. Тоді вони вказують людей, які з нами співпрацювали або в чомусь допомагали. Попри те, що такі випадки не дуже поширені, вони мають дуже негативний вплив на населення. Люди самі вимагають знищення таких осіб, щоб вони не шкодили населенню і нам.

Попри небачену жорстокість з боку ворога щодо українських селян, значна частина населення, особливо більше національно свідомого, не змінила свого ставлення до нас, далі симпатизує нам, допомагає як може і вірить у нашу кінцеву перемогу. Ворожий терор ще більше його гартує і об'єднує з нами. Також населення теренів, куди ворог навідується менше, ставиться до нас з повною довірою і вірою, що тільки разом з нами дочекається кращих часів. Майже по всій території українські маси і надалі вважають нас своєю владою. Приходять до працівників організаційної мережі, коли хочуть вирішити спірні справи чи отримати пораду, бо переконані, що тут знайдуть правильне і об'єктивне вирішення. Військо порозкидало по всій території свої листівки, які закликають населення до розірвання з нами всіх контактів і видачі наших симпатиків. Крім друкованого слова, яке не мало на українські маси ні найменшого впливу, ВП й далі продовжувало усну пропаганду, що також не принесла очікуваних результатів. Правда, дехто повірив брехливим словам і пішов на співпрацю з ворогом, але це були тільки винятки або повністю затероризовані люди, які мусять говорити так, як їм наказує ворог.

Польський відтинок

Польська адміністрація зміцнює свою позицію на території з кожним днем і охоплює вже місцевості, найбільше віддалені від центру. У кожному селі є визначений староста, через якого до населення доходять усі адміністративні розпорядження. Населення, хоча й неохоче, але мусить виконувати всі розпорядження влади, бо на сторожі адміністративних наказів завжди стоїть військо, яке за невиконання наказу накладає на мешканців різні покарання.

Цілком вільно почуває себе адміністративна влада (гміни) приміських теренів, бо туди наші загони заглядають рідко. Гмінні урядники почувають себе безпечно, вільно ходять по українських селах, безперешкодно виконуючи свої обов'язки. На теренах, віддалених від повітових міст, адміністративна влада є тільки там, де є сильний гарнізон ВП. Тут урядники ніколи не заходять до українських сіл, вирішують все тільки письмово або під час сесії старост.

До нас і до українського населення польська адміністрація ставиться з ворожістю. В українських селах намагаються творити свою мережу конфіденти, часто намовляючи до цього старост. Населення зазнає від адміністрації тільки грабування, не отримуючи якоїсь допомоги. Адміністрація завжди краще ставиться до польського населення, навантажує його меншими обов'язками, ніж українське.

Польський адміністративний апарат має більше кваліфікованих працівників, які бездоганно виконують свої обов'язки. Але про кожного можна сказати, що найперше дбають про себе і лише потім — про спільне добро. Тому в кожному адміністративному осередку є зловживання. І за гроші можна все дістати. В адміністрації працюють виключно поляки. Українців узагалі не приймають, підозрюючи кожного у співпраці з УПА.

У жовтні польська адміністрація видала такі розпорядження:

1. Про проведення перепису всього населення.

2. Про забезпечення населення новими документами.

3. Про оголошення до реєстрації у термін до 15.10 ц.р. у Леську і Саноку чоловіків 1926–1929 років народження.

4. Про добровільну згоду на виїзд на Повернені землі.

5. Про заборону виходити з дому після 17 години.

6. Про завчасну заготівлю палива, бо зимою доступ до лісу буде заборонений.

7. Про добровільний продаж визначеної кількості картоплі.

8. Про визначення кожним селом варти з 4 осіб і щоденне інформування ВП, чи не проходили бандерівці.

9. Про заборону приймати у хатах і годувати бандерівців.

10. Про виявлення родин з трьома і більше дітьми.

МО-УБП

Постерунків МО на території є лише 6. Вони і надалі майже недіючі, за винятком приміських околиць, де