Історія польсько-українських конфліктів т.3 - Микола Сивіцький

Ришарда Бриковського поляки знищили у Надсянні й Лемківщині 200 церков історичної і культурної цінності. На території Ярославського повіту знищено церкви у місцевостях: Воля Червона (з 1752 року), Коженіца (з 1649 р.), Манастеж (з 1719 р.), Радава (з 1850 р.), Радимно (з 1910 р.); у Радимнянському повіті: Дмитровиці (з 1634 р.), Дусовці (з 1641 р.), Новий Менкіш (з 1869 р.), Орли (з XVI ст.), Лази (з 1893 р.).

Неповний перелік жертв Надсяння, вбитих польськими боївками у 1944–1945 роках

Березка — 250 Прухник — 5 Бірча — 50 Розбор — 5 Лещава — 2 Болестрашиці — 4 Пьонткова Руська — 50 Дрогоюв — 9 Руська Весь — 10 Журавіца — 5 Скоп в — 120 Воля Залеська — 7 Рушельчиці — 14 Замехов — 5 Бабіце — 6 Малковичі — 104 Яворник Руський — 50 Мацьковичі-Острув — 5 Кобильниця Руська — 27 Радимно — 5 Хотинець — 15 Уйковиці — 19 Дембно — 12 Добра — 40 Домбровка — 14 Домбровіца — 30 Каньчуга — 5 Молодич — 33 Кжечовіце — 15 Піскоровиця — 1000 Курилівка — 50 Цепліце — 25 Лежайськ — 78 Горинец — 25 Ожанна — 50 Гураєц — 155 Тарнавка — 20 Менкіш — 5 Бігалє — 50 Сурохів — 20 Коровіца — 15 Труйчице — 70 Стара Весь — 50 Ярослав — 50 Красіце — 50 Лази — 17 Негрибка — 3 Павлокома — 365 Ольшани — 10 Бахов — 30 Дубецко — 50 Крамажовка — 5 Кживча — 5

У цьому неповному списку відбита лише частина трагізму українського Надсяння.

Микола Андрусяк. Кривавий терор польських боївок у Надсянні // Ярославщина і Засяння 1031–1947. — С. 615–620.

Документ 63

В УЛУЧІ

У центрі Улуча височить 300-метрова гора Дубник, а на ній церква-пам'ятка Воскресіння Господнього. Передвоєнна молодь, об'єднана у читальні «Просвіта», дійшла висновку, що»^аме тут варто насипати могилу і поставити хрест на вшануванню пам'яті про українських січових стрільців. На захід від церкви оула капличка, поряд з нею цвинтар, місце спочинку людей, які померли під час І світової війни від страшних хвороб — холери і дизентерії. Саме там насипали могилу під пам'ятний хрест.

У суботу перед Зеленими Святами хлопці хотіли поставити хрест на горі, але побачили поліцію. Дорога до могили була закрита, тому хрест залишили біля церкви і пішли.

І ось неділя, Зелені Свята. Поліція стояла весь час за сто метрів від церкви. Прийшли командир постерунку С. Замощак і його заступник В. Шалайдзевич. Вони ще й сторожа поставили біля хреста, мого тестя Івана Харидчака, заступника старости. А в цей час навколо хреста зібрались діти. Коли у церкві почали співати «Іже Херувими», хлопці схопили хрест і перенесли його на могилу, приблизно за сто метрів. Поліція не помітила.

Наступного дня хрест був зрізаний невідомою особою. Вночі хлопці знову його поставили, хоча і на метр коротший. Через кілька днів чиясь рука знову зрізала хрест, порубала його і ще розкопала могилу.

Через два тижні приїхав повітовий суддя з Бжозова і допитав на постерунку все село. Усіх питав: