Історія польсько-українських конфліктів т.3 - Микола Сивіцький

Налесник Анна (1) Свящ. Лемцьо Володимир (1) Налесник Антін (3) Соколик Йосиф (1) Налесник Дмитро (4) Стець Анна (1) Налесник Іван (3) Стрейко Антін (5) Налесник Степан (2) Стрейко Ізидор (3) Несторовська Катерина (5) Троян Антін (1) Несторовський Андрій (2) Троян Антін (1) Несторовський Андрій (6) Троян Ева (3) Несторовський Антін (1) Троян Марія (2) Несторовський Антін (3) Троян Михайло (2) Несторовський Володимир (3) Троян Сенько (1) Несторовський Михайло (5) Уляновська Анелька (2) Несторовський Петро (1) Федак Антін (2) Несторовський Петро (2) Федак Дмитро (2) Несторовський Федь (5) Федак Катерина (2) Петрович Іван (3) Федак Михайло (3) Петрович Іван (6) Федак Розалія (4) Петрович Михайло (1) Федак Северин (1) Петрович Стефан (3) Федак Федько (3) Потічна Катерина (1) Шпак Андрій (3) Потічний Гнат (6) Шпак Антін (3) Потічний Павло (2) Шпак Іван (3) Романик Василь (1) Шпак Рузя (1) Романик Іван (2) Шпак Рузя (4) Романик Катерина (4) Всього 324 особи.

Перемишль — західний бастіон України. — Нью-Йорк — Філадельфія, 1961.-С. 211–218.

* * *

Розповідь Івана Федака

(…) Постійно існувала небезпека нападу з боку польських партизанів з АК і БХ, з різних банд, а також Цивільної міліції та НКВД, які взаємно доповнювали одне одного у грабежах і вбивствах беззахисних людей. На початку 1945 року на Надсянні й у всьому Перемишльському не було жодної сотні УПА, діяли лише Кущова Самооборона, боївки Служби Безпеки і люди з цивільної мережі. Вони не були спроможні чинити опір польським силам.

(…) У польських селах навколо Павлокоми: Дильонговому, Бартківцях, Бахужі, Бахужці і Сельниці розміщувались польські партизанські загони, які називали себе аківцями з 5-ї дивізії АК Львівського округу і 27-ї Волинської дивізії АК. Були також місцеві боївки АК і БХ. Я знав про це від моїх вуйків-поляків і від Яна Дячинського. Був він також поляком, часто хвалився, що у польських селах перебуває велика сила АК. Сам він був ковалем. Часто приходили до нього поляки і говорили: «Тут пагорб, там долина — в дупі буде Україна» або «Вже померла Україна».

23 січня 1945 року почались напади на павлокомські родини.

Наше Слово. 1992. - 29 листопада (№ 48); 1992. - 6 грудня (№ 49); 1993. - 16 травня (№ 20).

* * *

Злочин покараний?

З.ІІІ.1945 року загін Армії Крайової під командуванням пор. Юзефа Бісса («Вацлава») вбив 365 мешканців села Павлокома Бжозівського повіту. Військовий гарнізонний суд у Жешові засудив Бісса за це 4.IX. 1945 року на 2 роки ув'язнення.

Eugeniusz Misiło. Akcja «Wisła». — Warszawa, 1993. — S. 13.

* * *

Невідомі злочинці…

(…) В цілому переселення до СРСР охопило 484 тисячі осіб, тобто понад 70 % українців, які проживали у Польщі, у тому числі Перемишльського повіту 63 854 особи. Переселення, формально добровільні, пізніше були, як правило, під примусом. Слід підкреслити, що вони не були реакцією на дії Української Повстанської Армії: УПА не вела збройних дій на цій території аж до кінця 1944 року. Не була вона, зрештою, ще організована на польському боці кордону, а її підрозділи вели бої на території Радянської України.

На початку 1945 року посилились дії польського підпілля, спрямовані проти українців. Вони мали характер відповіді за злочини проти польського населення, вчинені УПА та іншими збройними українськими загонами проти польського населення на сході, а особливо на^Волині. До найвідоміших акцій цього типу належить вбивство весною 1945 року 356