Пам'ятай мене таким - Хелена Власенко

– Маленька брехунка, - сміявся тихо і лагідно.

– Робити мені нема чого. Брехунку винайшов, теж мені, - мило насупилась.

– Перевіримо? 

– Береш мене на слабо?

– Саме так. Я попереджав, щоб ти не протистояла мені. Хоча…

– Знаєш, щоб я тобі порадила зробити з твоїми попередженнями?

Макар різко припіднявся над Дариною і заставив її лягти на спину, нависаючи зверху.

– Є в мене одне припущення, але не хочу тебе лякати, - схилився і прошепотів на вухо, обдаючи гіперчутливу шию теплим подихом.

Матінко, що він… що з нею? Тіло вийшло з ладу. Як же приємно він пахне. Якесь божевілля нестримне заставляло бездиханно тремтіти. Хаос думок чимдуж намагався врятувати її від безумства.

– Я казала, що не боюсь, - прошепотіла на видиху ганебно слабким голосом.

Що за божевілля з обома ними діється? Як так? Звідки? Що відбувається? Чому нема кнопки “Стоп”?

Макар провів губами її підборіддям, заставляючи плавитись тілом. 

– Навіть якщо я захочу заштовхати свої попередження язиком тобі в рот? - прошепотів, торкаючись губами її губ. Дарина випнулась під ним, втрачаючи зв'язок з реальністю.

Він обережно, але наполегливо торкнувся поцілунком її розтулених губ. Спочатку пробуючи на смак, прислухаючись до реакції, до її віддачі. Він до запаморочення хотів цілувати її і так само сильно не хотів злякати. Вона потягнулась до нього і обвила руками шию. Його реальність вмить розчинилась в повітрі.

Ніжний, стримуваний, обережний поцілунок стрімко перейшов у якесь шаленство. Макар штовхнувся язиком в солодку глибину і зустрівся з пристрасною відповіддю. Дарина зарилась пальцями в його коротке волосся і неспокійно вертілась, то нестямно відповідаючи на поцілунок, то розриваючи його за рятівним ковтком повітря. Макар цілував її обличчя, залишаючи вологу доріжку вздовж підборіддя до шиї. Податливе тіло випиналось до нього і тремтіло. Його руки хаотично шарили її тонким станом і якимось дивом вдавалося стриматись і не торкнутися грудей. Вона притягла його голову вище, знову шукаючи нестяму з медовим присмаком, від якої колись божеволіла і нічого не змінилося. Важкість внизу живота доводила до безумства. 

Раптом Макар розірвав поцілунок.

– Маленька моя, треба припинити, - уткнувся чолом в її плече. - Я не залізний.

За його рваним важким диханням вона не одразу розчула своє - таке саме. Не казала нічого, бо як би не перечила собі, але розуміла, що його правда. Макар відкотився з неї і впав на спину, вертаючи собі реальність. Дарина лежала, вдивляючись в темну стелю поглядом, в якому ще плескалось безумство. Макар поряд важко дихав і безсовісно “тягнув” до себе.

– А секс це класно? - сама від себе не сподівалася такого питання. Навіщо вона це сказала? Як так сталося? Сором пройняв, але було вже пізно. Добре, що хоч темно і не видно її бордових щік.

Макара питання, очевидно, здивувало не менше ніж її. Він повернувся до неї обличчям.

– Чому ти питаєш? Не думаю, що ти до такого вже готова.

– Просто цікаво стало, - продовжувала дивитися в стелю.

– Так, Пташко, це дуже класно.

– А коли в тебе востаннє він був? - ох ця рятівна темнота, що додавала сміливості.

– Повноцінний?

– Так, мабуть.

– Тоді ще до зустрічі з тобою.

Її логічне питання “Як так?” залишилось не висловленим. Макар раптом підвівся, спираючись на зігнуту в лікті руку, а другу поклав дівчині на живіт. Жар його долоні розлився тілом. Вона різко вдихнула повітря і схвильовано глянула на нього крізь ніч.

– Давай я тобі покажу лайтовий варіант? - чекав її реакції. - Спробуємо? Ти завжди можеш зупинити все.

Дарина чула його тихі слова крізь вакуум в голові. Серце розігнало кров венами і зашуміло у вухах. Вона могла відчувати тільки його гарячу долоню в себе на тілі, жар від якої провокував спазми внизу живота. Спромоглась на лякливий легенький кивок згоди. Макар схилився нижче до її обличчя, торкаючись колючою щетиною щоки, а гарячий дотик неспішним погладжуючим рухом пройшовся вздовж талії. 

– Все добре? - прошепотів на вухо, обдаючи мурашками свого дихання. Дарина кивнула. - Розслабся трошки. Ти дуже напружена. Неприємно? Припинити?

– Ні, - різко, аж до слабкості в грудній клітці, видихнула. - Приємно.

– Дихай, бо в голові запаморочиться, - шепотів вимученим смішком, потираючись колючою щокою об її ніжну шкіру, а долоня обережним дотиком ковзнула низом живота. Різкі, рвані потоки повітря виривались з її легень. Голова сильно сп’яніла і свідомість хаотично забилась від незвіданих і надто сильних відчуттів. 

Дівчина напружено лежала, прислухаючись до своєї реакції. Його пальці дратівливо неспішно пройшлися краєчком домашніх штанів і зразу ковзнули попід їх, разом з трусиками, резинку. Його важке дихання, тепло і близькість додавали тремтіння і так безконтрольному тілу. Млосний згусток концентрувався в районі сонячного сплетіння, віддавав спазмами внизу живота аж до запаморочення.

– Розслаб стегна, - попросив тихо і вона механічно послухалась. Обережний дотик його пальців накрив чутливі складки. Дарина схлипнула і вигнулась дугою. Якась надто сильна наркотична доза вдарила в голову. Він неспішно погладжував, а вона стрімко втрачала себе і реальність в солодкому дурмані.