Пам'ятай мене таким - Хелена Власенко

Дарина стояла, не змінюючи пози, та не роззиралась в стилі цікавої Варвари. Проте, коли випадковий компаньйон спинився неподалік, так само спираючись на високі перила, дівчина все ж не втрималася і злодійкувато зиркнула в сторону новоприбулого. Здивування близьке до шокової реакції відкинуло щелепу донизу. Дівчина швидко опанувала себе, захлопнула рот і вернула погляд широко розплющених очей назад до висоток, що, як ті гриби після дощу, повиростали в полі зору і куди око сягало.

– Привіт, - проговорив у простір знайомий незнайомець тихим спокійним голосом, який в такому стані отримав навдивовижу приємну тональність. Дарині аж мурахи шкірою побігли від такого хвилююче красивого звуку. Хто б міг подумати…

– Привіт, - відповіла, ніяково глипнувши на нього, але він продовжував візуально ігнорувати її присутність.

– Однокласники ще чіпляються до тебе? - спитав, хоч, здавалося, думав про щось геть інше.

Дівчина витріщилася на нього, не приховуючи свого здивування.

– Оу, - видихнула. - Ти запам’ятав той інцидент і мене?

– А я хіба схожий на золоту рибку? - вперше повернув до неї голову, заломивши брову зі слабким натяком на поблажливість.

– Та ні, - пирснула нервовим смішком. - Просто давно це було і не думала, що ти… Словом, забудь. Неважливо, - швидко відмахнулася.

– Чому ж неважливо? - не погодився дещо знудженим тоном. - Коли два бугаї чіпляються значно слабшої за них дівчинки, я б не назвав це дурницею. То як, припинили?

– Та вони не особливо і чіплялися. Просто я новенька і чомусь… не знаю… ніхто не хоче зі мною спілкуватися. Але це таке - переживу. Втім, якщо вже з’явилася можливість, то дякую тобі, що заступився тоді за мене.

– Пусте, - зреагував байдуже. - А от можливостей в тебе тепер буде предостатньо. Я від сьогодні тут житиму. От тільки перебрався до батька. Ти на цьому поверсі тусуєшся?

– Так. 2345 квартира.

– Тоді будьмо знайомі, сусідко, - всміхнувся м’яко. - Макар. 2363 квартира. Це так, про всяк випадок відсутності солі.  

– Дарина, - засміялась дівчина, - і куди звертатись в разі закінчення запасів кави я вже сказала.

– Прийнято до уваги, - доправив навіть лукавою ноткою свою відповідь Макар і зразу за тим глибоко вдихнув, різко видихнув і ляснув долонями по вузькій поверхні перил. - Піду вже я до себе, а то щось у вас тут на балконі холодно і я був до цього неготовий.

– Ага, тікай, а то ще застудишся, - підтримала дразливим тоном Дарина і наче у воду подивилась.

– Та й ти не затримуйся з тої ж причини.

– Ой, я неспроста тут. Сестра недавно народила мені племінницю, яка полюбляє влаштовувати дуже гучні концерти. Моїм вухам періодично потрібен відпочинок, - знервовано всміхнулась дівчина.

– В такому випадку, припускаю, ти тут часто товчешся.

– Причин більш ніж достатньо випадає.

– Тоді, ще побачимось. Тут дуже навіть непоганий краєвидик, - Макар кивнув в бік новозбудованих висоток.

– Звісно. Гарного тобі дня, сусіде, - підтисла губи в подобі добродушної посмішки.

– І тобі не скучати, Пташко, - зімітував її жест і пішов до виходу, не даючи можливості якось зреагувати на останнє слово.

Макар зайшов у коридор і зябко здригнувся від пронизливої сирості вулиці, що проймала до кісток. Наче і не настільки студена температура, але він за сьогодні з цим переїздом намерзся і тепер накопичений в тілі холод виходив назовні, заставляючи кутатись в осінню куртку. Треба уже зимову витягати, бо ну його так мерзнути.

Хлопець швидко забіг до квартири, де тепер житиме з батьком, бо так набагато зручніше добиратися до школи. Чи то своїм авто, чи з водієм, якого тато винаймав, однаково потрібно вставати раніше і скніти в заторах часу пік. Після розлучення батьків він без особливих роздумів залишився з матір’ю, але зараз, коли тато перебрався в нові апартаменти, доцільнішим виглядав переїзд і самого Макара.

Йому пощастило, що мама з татом розійшлись загалом без гучних скандалів, тож ніхто не намагався маніпулювати почуттями молодшого сина в своїх змаганнях. Сварки траплялися якраз до розірвання шлюбу. Мама, зрештою не витримавши батькового ризикованого життя і після довгих слізних, часом, істеричних та відчайдушних прохань закінчувати з цим, в якийсь момент здалася зі словами: “Годі з мене” і подала на розлучення. Батько як завжди флегматично і вкотре відповів: “Я не можу все кинути, якби сильно цього не хотів. Ти сама прекрасно знаєш” та відпустив її.

З того часу минуло вже чотири роки. В мами з’явився інший чоловік і поряд з ним вона виглядала щасливою. В батька теж не виникало проблем з протилежною статтю. Наскільки Макарові було відомо, на тепер тато мав стосунки з якоюсь зовсім молодою моделькою. І що та красуня знайшла в набагато старшому від неї чоловікові? Очевидно, гроші і влада, яких в батька було предостатньо. Тільки ж маму це відштовхнуло, а от Анжелу навпаки - привабило.

За час відсутності хлопця, на квартирі появився старший брат Данило, з яким Макара розділяли вісім років різниці у віці. Данило вже на рівні з батьком працював на користь сімейного бізнесу. Сьогодні вони обидва якраз зібралися у відрядження закордон стосовно нового проєкту з міжнародних перевезень.