Пам'ятай мене таким - Хелена Власенко

Наступного ранку Дарина прокидалася як ніколи довго. Ніч без будь-яких сновидінь з глибоким зануренням в царство Морфея, повинна була б принести перезавантаження і відпочинок, але ні. Почувалась вона важкою, розбитою і наче набита ватою. Вона лежала на ліжку і разом зі свідомістю верталися огидні спогади вчорашніх подій. Дівчина вимучено стислася і важко зітхнула. Налиті свинцем повіки відмовлялися розплющуватися, щоб дивитися на новий світ іншої її реальності. 

Дарина перевернулась на спину і зсунула ковдру нижче. Ще ж рушник, халат, тож в сукупності з нахлинутими переживаннями відчула, що стає жарко. Вона нарешті спромоглася розплющити очі. Варто було прояснитися зору і помітила чиюсь поряд присутність. Дівчина обережно зиркнула і лякливо затамувала подих.

– Доброго ранку, - глянув на неї Макар, який сидів на ліжку поряд, спершись спиною об узголів’я та з ноутом на витянутих ногах. Він не посміхався, не казав наразі ще чогось, просто пильно дивився їй в очі своїм напруженим і навіть болісним поглядом - чекав її реакції. Дарина мимоволі здригнулась на його близькість і картинки жахливих спогадів, що промайнули в голові. Вона опустила очі і відвела зболений погляд. Відвернула голову в протилежний від нього бік. Не могла дивитися в надто красиві, переповнені каяттям з тривогою очі свого ката.

– Ти голодна? Сказати Марії, хай принесе сніданок?

Дарина досі ігнорувала його. Накопичений за вчора біль приниження, наруги і навіть зради почуттів, досі зіяв глибокою раною, що ще сильно кровоточила. Спромоглась тільки на негативний кивок.

– Пташко, нам однаково треба поговорити про те, що сталося, - сказав тихо.

– Для чого? - прохрипіла голосом, але на нього досі не дивилася.

– Мені потрібно вияснити, чому так сталося і потрібно допомогти тобі це пережити.

– Те, що ти зі мною зробив і в мене забрав назад не повернеш. Тепер це неможливо пережити, - знов холодно і сухо.

– Гаразд, - погодився. - Хочу допомогти тобі прийняти все.

Дарина на це мовчала, бо не вірила в таку імовірність. Вона назавжди тепер з тавром збезчещеної, брудної дівки.

– Прошу тебе, розкажи, як так сталося? Ти повинна була знати для чого прийшла. Що конкретно сказав тобі Ярослав?

– Яке це має значення? - хмикнула і очі запекло вогнем нових сліз. - Я не знала куди і чого йду, але очевидно спровокувала тебе, бо просто так на дівчину не кидаються. Сама винна.

Дарина хотіла встати з ліжка, але різкуватий сталевий тон голосу припечатав назад до ліжка.

– Щоб я більше цього не чув, - мурашки пробіглися шкірою. Дівчина розгублено зиркнула на нього широкорозплющеними очима. Макар, помітивши її реакцію, важко видихнув і заплющив очі. - Вибач. Давно звик до такого спілкування і мене заносить. Я змінився, Пташко.

– Я помітила, - очі забриніли гіркими краплинами. Не від переляку. Ні. Від дивного жалю, що нелогічно стис горло.

– Я хотів сказати, що, - вдих-видих, - твоєї вини нема і бути не могло. Ти мене не провокувала жодним чином. Навіть якби і так, ніхто не має права, без твого на те дозволу, торкатися тебе. Ти повинна це зрозуміти. Іншого не дано, - він перевів на неї втомлений, але непохитно-переконаний погляд.

– То чому ти зробив це? - неслухняна сльоза скотилася скронею.

– Бо в мене склалось хибне враження і вже давно звик не церемонитись. Почуття не для мене, тільки сухий розрахунок. Давно так живу.  Ти повинна була знати на що йдеш, бо інше мене не цікавить - тільки добровільна згода. 

– І я тобі її дала, - печально хмикнула Дарина, випрямляючи голову та задивившись в стелю.

– Втім, це все не виправдання і вина в тому, що трапилось виключно на мені. Скажи тільки, прошу тебе, що тобі говорив Ярослав?

Дівчина важко видихнула:

– Я працюю оператором в логістичній компанії, але подруга підписала на підробіток у вихідні фотографом. Ярослав спочатку спитав, чим я там займаюсь, а через деякий час попросив зробити це для тебе безкоштовно. Він начебто чимось проштрафився і ти пішов на таку от уступку і такий спосіб повернення боргу.

Дарина готова була поклястися, що чує скрип його зубів, так сильно стиснув щелепу від злості.

– Як я і думав. Все брехня. Що ж, потрібно з ним про це поговорити, - роздумував у голос, який пашів стримуваною люттю.

– Мало ти вже зробив? Хіба я не вернула борг? - глянула на нього болісно. - Не чіпай його. Це нічого не змінить. Самоповагу і незайманість мені не поверне. Кара його наздожене і без твоїх старань. Досить з нас.

– Він, по суті, підклав тебе - невинну дівчинку, під мене - монстра, а ти вигороджуєш тепер його? 

– Але зґвалтував мене не він, - сльози нестримно збігли обличчям і Дарина, ховаючи біль, знову відвернула голову з тихим, - а ти. Тому прошу, не поглиблюй зла, яке вже натворив. Хочеш щось виправити - ось тобі перший крок.

Вона не чекала його слів і взялася вставати з ліжка. Важка голова паморочилася і в очах темніло. Вона сіла на край. Підводитись не поспішала - чекала, коли розгойдана кімната зупиниться. За той час Макар опинився поряд і присів навпочіпки перед нею та, хоч вона пробувала відняти, таки взяв її тремтливі пальчики в свої теплі руки.