Пам'ятай мене таким - Хелена Власенко

– Досить. Я зрозумів. Вільний, - перебив його нетерпляче Макар, що не полюбляв пустих балачок, а тим паче за кермом, і вимкнув зв’язок.

Ярославові залишалось здогадуватись, що означало останнє слово. Йому простили борг чи, всього-на-всього, вільний від цієї розмови? Мусив ще чекати, щоб переконатись остаточно. Він і так сьогодні весь на нервах. Від тої дівиці залежала його доля. Йому випав несподіваний шанс, імовірність якого десь на рівні загибелі в авіакатастрофі і тупо цим не скористатися. 

Звісно, що він до кінця не розповів дівчині в чому полягає “повернення боргу” і що від неї вимагається. Вона швидше всього відмовилась би, не зважаючи на те, що йому світила в’язниця. Хоча, може і ні - все ж ставки високі і вона цілком могла пожаліти власника квартири, де знімала кімнату. Втім ризик невиправданий. Ярослав знав, що вона чимось там творчим займається у вихідні. На тому і “виїхав”, а далі справа повинна б сама піти на лад. За Яворським баби табунами бігають, от і вона подасться - не встоїть. Теж виглядала ласою до чоловічої уваги, бо чом би стільки по телефону розмовляла з усякими незнайомцями (в те, що це робочі моменти він не вірив - не сьогоднішній) і затискалась на лавочці з одним із них. Словом, заспокоював себе Ярослав, навіть сама не зрозуміє, як “віддасть” борг.  

Макар запаркував авто, забрав, кинуту на заднє сидіння, спортивну сумку і дорогою до ліфта поставив на сигналізацію подарований ще батьком Dodge. Опинившись вдома, віддав все Марії і попередив, що чекає на гостю. Аж тут усвідомив, що навіть не знає її імені. Однак інших домовленостей не було, тож коли охорона подзвонить про молоду дівчину, то хай впускають. Марія пішла в своїх справах, а Макар в кабінет. Прийняв душ і переодівся ще в спорткомплексі, тож зараз міг нарешті без зволікання відповідати на дзвінки. 

Чого і варто було чекати, новини з категорії проблемних. Макар бісився. Рвав і метав. Хтось злив інформацію по проєкту конкурентам і перемога в тендері висіла на волоску. Цю справу він принципово хотів дістати собі, бо знав, чому Бойко так за неї впрягся. Брудна передвиборча кампанія почалась вже завчасно.

За своїми стримано-емоційними, сповненими прихованої люті телефонними розмовами і не помітив, що вже не сам в кабінеті. Розмірковуючи над способами виходу з ситуації поряд зі смертельною втомою (жаль, не фізичною, яка легко нейтралізується сном, який, в принципі, теж залишав бажати кращого) він пішов до свого робочого столу. 

Макар завалився у крісло і важко видихнув. Як же все задовбало, але виходу не було. Він мусив працювати. Це єдиний в його житті пріоритет. Інших він собі ніколи не дозволить. Раптом повітря наповнилось мелодійним приємним звуком.

– Добрий вечір. Я від пана Ярослава. Мене впустила ваша економка.

Макар розвернувся і глянув на дівчину, яка нагадувала весну. Серед усієї цієї холодної розкоші вона мимоволі виділялась. Сіроокий жайворонок з лагідно-живим поглядом, що своїм теплом до болю пронизував його мертве нутро, заставляв систему самозахисту замиготіти червоним. Ця усмішка сюди не пасувала. Ця привітна, щира, мила, наївна посмішка була помилкою, багом, що заставляла ідеально написаний ним код глючити. Баги належить виправляти.

Після його слів дівчина сіла і виглядала дещо схвильованою, але Макар привик до такого свого на людей ефекту. Втім її поведінка вказувала не стільки на страх, як на внутрішню сутність - добродушну і світлу. І це приховане прагнення до покори… Його уява вже намалювала цей щирий погляд звернений на нього знизу вгору. Що ж, сьогодні проблем з розрядкою в нього не буде.

Подальші її відповіді на питання злегка здивували і дещо розчарували. Якщо вона тут, то очевидно, що не високих моральних принципів. Але займається у вихідні? Ескорт? Мила посмішка, виявляється, вроджена якість, а не відображення внутрішнього світу. Та великого значення це не мало. Він не міг сам собі пояснити чому, але до сказу хотів її. Щось схоже відчував тільки раз. В юності. До тої, про яку забороняв собі згадувати. Забороняв з тої ж причини, з якої ненормально реагував на цього Жайворонка, що сидів попереду. Обидві Пташки провокували відчуття, яке буває коли обморожені кінцівки запхати в гарячу воду. 

А потім вона назвала своє ім’я…

Якийсь фантастичний збіг. Біль спогаду без дозволу штрикнув броньоване серце. Недобре передчуття заворушилося дивною реакцією. Подальші сумніви та питання перебила стуком в двері Марія. Віолетта, очевидно, не захотіла його почути і вдавалася до жалюгідних спроб повернути деструктивні стосунки. Подальший дзвінок менеджера тендерного проєкту довів злість до точки кипіння. Накопичена енергія вимагала виходу і той Жайворонок дуже вчасно вирішив “вернути” чужий борг.

Макар вимкнув телефон, дратівливо кинув його на стіл і пішов до сусідньої кімнати. Дівчина на його появу кинулась слухняно вставати. Навіть над столом схилилась. То ось для чого їй папка. Хороша дівчинка. Натренована. Вміє створити атмосферу. 

Він в пару кроків опинився поряд і пригнув її ближче до столу. Вона, здається, навіть не готова була, що так швидко все станеться. Та йому зараз не до прелюдій. Навіть награно просилася, але лежала смирно.

Смирно, бо тваринний страх паралізував тіло…

Роки тренування черствої холоднокровності атрофували будь-яку його емпатію. 

Макар швидко розстібнув штани, спускаючи їх донизу. Вона продовжувала переконливо грати свою роль. Добре навчена дешевка, яких багато, але знається на іграх. Скажена похіть туманила зір. Монстр задоволено ричав. Макар задер сукню, яка сюди не пасувала, стягнув трусики і… його жорстока, нежива реальність розбилась на друзки.