Пам'ятай мене таким - Хелена Власенко

– Макар, але ж… - промовила жалібно, - я думала, ми проведемо романтичний вечір. Я хотіла залишитись в тебе на ніч.

– Плани змінилися.

– Макар, ну чому ти так? Я думала… після всього, - сльози скотились солоними доріжками.

Чоловік заплющив очі і гучно видихнув.

– Те, що ти собі надумала - не мої проблеми, - холодом пройняло від черствості його погляду, але раптом, на якусь мить майнуло щось нове - незнайоме - віддалено схоже на співчуття. Голос рівний і терплячий, -  Віолетто, я попереджав, що на тебе чекає. Нічого не змінилося. Бачитися ми більше не будемо.

На цьому і все. Дівчина не хотіла вірити, але, дивлячись на схилену над ноутом голову і відсторонену увагу, розуміла, що казці прийшов кінець. Ридання рвали горло і не давали говорити. Вона затулила рота долонею, потягнула сумку на плече, шарпнула двері і вибігла на вулицю. На спроби Міші затримати її, щоб викликати таксі, не зреагувала. 

Макар в повній тишині салону згадав про ту саму парочку і, зокрема, дівчину, що опосередковано довела його до оргазму. Він глянув у той бік. На лавці нікого вже не було.

Втім з протилежної сторони, близько дверей під’їзду він знову побачив її, але вже саму. За час його розмови з Віолеттою, вони з хлопцем встигли розпрощатися. Її легке літнє плаття і босоніжки на низькому ходу додавали дівчині юної невинності і це знову дратувало. Монстр всередині тихо, але агресивно ричав, відчуваючи небезпеку. 

Двері під’їзду відчинилися і звідти показався Ярослав. Вони з незнайомкою про щось перемовились, вона усміхнено закивала і побігла всередину. Чоловік же пішов до Міші, який на нього чекав. Макар припинив за ними спостерігати. Водій сам вирішить всі питання. Проте через хвилин п’ять його зосереджену на робочих моментах увагу перебив звук відчинення дверей.