Карпатська квітка - Тетяна Овчіннікова

Матінко моя мила! Як же я чекала цих слів!
Обережно розвернулася, аби ненароком не штовхнути його, і заглянула у темні сірі очі. Зустріла його запитальний погляд і відповіла на нього жадібним поцілунком.
Так! Так, я хотіла його! Хотіла усього до останньої краплиночки! Хотіла дослідити кожну клітинку його тіла, насолодитися кожним його рухом, принести йому не менше задоволення, аніж, упевнена, отримаю сама.
Андрій потягнув мене геть із кухні до своєї спальні. Забув про милицю, забув про все на світі, окрім мене, бо поцілунок так і не розірвав. І коли під час чергового кроку, ступаючи на праву ногу, він похитнувся, я без роздумів пірнула йому під руку, аби послугувати опорою і розвантажити його ушкоджену ногу, яка нам ще знадобиться.
Відчуття правильності мого положення, так, ніби моє місце знаходиться саме у нього під пахвою, коли моє плече вільно лягає у виїмку під його рукою, не треба ні пригинатися, ні тягнутися вгору, що я все життя шукала це місце й ось нарешті знайшла, накрило з головою. Андрій і не подумав брикатися, навпаки сперся на мене, хоч і не всією вагою, проте я точно допомагала йому здолати ті кілька метрів до його спальні. Ми зупинилися коло дверей і далі я не знала, як бути. Він не прочиняв їх, а я теж не наважувалася першою зайти до його кімнати.
- Відчиняй, - підштовхнув він мене. – Бо я, як ти розумієш, не можу.
Його права рука, що й досі лежала на моїх плечах, на мить міцніше стиснула мене, як би говорячи, що має інше, більш приємне заняття. Так, точно, іншої руки, щоб прочинити двері у нього нема.
Штовхнула двері й сміливо зробила крок усередину. І завмерла на мить, зачарована фантастичним краєвидом карпатських гір, який мені відкривався. Здавалося, ми потрапили просто на відкриту терасу, де якимось загадковим чином опинилося наспіх застелене ліжко, і де весело палало вогнище у каміні. Але ні, то було лише панорамне вікно на всю стіну, яке дозволяло насолодитися мальовничим, ніби картинка в інтернеті, виднокругом.
І сама не зрозуміла, як завмерла і затамувала подих від зачарування, поки мене до тями не привів голос Андрія:
- Все, я більше не потрібен? – прозвучало насмішкувато. – В Іринки є нове захоплення?
- Звісно ж потрібен! – поспішила запевнити я, повертаючись до нього і підтверджуючи свої слова коротким поцілунком. – Просто заздрю, що ви можете бачити таку красу щодня, прокидаючись у своєму ліжку.
- Не щодня, я ж казав, що не хазяїн тут. Я зі свого вікна, та й ліжка, бачу лише глуху стіну багатоповерхівки у спальному районі Івано-Франківська. Такий собі краєвид, - він усміхнувся і потягнув мене в сторону ліжка.
Я без вагань перемикнула всю свою увагу на жаданого чоловіка, впевнена, що можливість насолодитися Карпатами у мене ще буде.
Андрій підвів та всадив мене на край ліжка, сам же обережно опустився переді мною на коліна, на велику штучну шкуру, яка лежала поруч. Спробувала перетягти його на ліжко поряд зі мною, проте він просто закрив мені рота черговим палким поцілунком.
І я забула про все. Важливими були лише його губи, які впивалися в мене так, ніби хотіли увібрати всю мене в себе, стати одним цілим - надновою, яка погрожувала заявити про себе на увесь безмежний Всесвіт та вибухнути сліпучими іскрами насолоди. Важливою була лише його рука, яка, хоч і була лише одна, та примудрилася пестити мене всюди, дістатися до найпотаємніших моїх місцинок, дражнити та приносити полегшення, і знову розпалювати сексуальну напругу.
А потім раптом і його жагучий язик торкнувся потаємної місцинки у мене в паху, глибоко проникнув та знову сховався. І ще, і ще.
«Це ж коли я позбулася трусиків?» - майнула думка в голові, і полетіла собі геть, слідом за будь-якою зв’язною – безумні, божевільні хвилі екстазу накрили мене з головою, захопили, і з поштовхами його вправного язика понесли до моря блаженства…
Приходила я до тями повільно, солодко розтягнувшись на ліжку та ще здригаючись від останніх, найсолодших хвиль оргазму. І відчула пустоту там, де всього лише мить тому знаходилося велике тіло Андрія. Довелося розплющувати очі, щоб побачити, що чоловік підвівся і тепер порпається у шухляді тумбочки.
Серйозно? От саме зараз треба все кидати та щось шукати? Іншого часу не знайдеться?
- Трясця! – пролунало від нього розпачливе.
- Що таке? – чомусь у голову тут же почали лізти дурнуваті думки, чи не нашкодили ми йому.
Стрепенулася, підвелася на ліктях – уявляю, який я мала при цьому вигляд! – і наткнулася на його веселий погляд:
- Виявляється у мене сексу не було набагато довше, аніж я думав!
Його слова настільки розбігалися з моїми тривожними думками, що я не одразу вловила їх сенс.
- Тобто?
- Тобто у них вийшов термін придатності, - пирснув Андрій, махаючи переді мною стрічкою презервативів. – #@*?%! – нецензурно висловився він про ситуацію. – Вибач, не стримався.
А потім подивився з надією:
- А в тебе часом нема… Хоча про що я?...
Я раптом почервоніла до кінчиків вух.
- У тебе є?! – у голосі його звучала така надія, що я не стримала сміху.
- Наталка відправляла мене на відпочинок зі сподіваннями, що я когось зустріну, - відсміявшись, зізналася я.
Я тоді, пригадується, тільки пирхала, не розуміючи, навіщо мені те причандалля, та ще й паковання на дванадцять штук, а тепер була безмежно вдячна подрузі за завбачливість.
- Золота подруга! – озвучив мої думки Андрій.
А я вже куталася у ковдру і поспішала нагору, аби швидше принести необхідне і не збити відповідний настрій. Хоча, що стосується мене, то навряд чи мені зараз щось може завадити. Андрієві, думаю, теж. Якби ще так швидко відшукати ті кляті презервативи, які якимось чином опинилися запханими у пакет зі шкарпетками! З нетерплячкою вихопила їх та поспішила униз, босими ногами лопотівши по холодній підлозі.
А в голові майнула думка, що було б весело, якби цієї миті відкрилися вхідні двері й зайшло усе сімейство Андрієвої сестри. Аж засміялася від уявної реакції його родичів на оголену мене посеред коридору.
Так зі сміхом і заскочила до кімнати. І осіклася, роздивляючись перед собою фантастичне, спокусливе видовище.
І ні, на панорамне вікно я й не поглянула. Найбільша зваба на мене чекала, розтягнувшись на ліжку. Без одягу, неймовірно спокусливий – Андрій непереборно манив мене до себе. Я й не пручалася, тут же доєдналася до нього та не відмовила собі в задоволенні роздивитися оголеного Чугайстра. Прекрасного, немов грецький бог, з таким самим виразним рельєфом м’язів. Ледь стрималася від бажання облизати його всього, хоч і не була певна, що не зроблю цього потім. А ще торкнуся кожного його шраму, яким була всіяна не лише права, але й ліва нога, хоч і набагато менше – так, рожеві ниточки.
Зараз же мою увагу привернула його ліва рука, та зовсім невеличка гладенька частина, які від неї залишилися – не більше п’яти сантиметрів від суглоба. Я й уявити не могла, що так мало, адже до цього Андрій ще жодного разу не одягав нічого з коротким рукавом. Та й не акцентувала я на цьому увагу, не тоді, коли він постійно гарчав на мене.
Зараз же зловила його насторожений погляд, тому спокусливо усміхнулася і помахала перед носом стосом презервативів, бо захопила їх усі:
- То на чому ми зупинилися?