Пам'ятай мене таким - Хелена Власенко

Дні поплентались буденною вервечкою. Тепер же Дарина відчувала, що зажила на повну. В неї з’явилися друзі і не тільки дівчата. З ними завжди шукали причин для спілкування Микита і Гордій. Хлопці не числились серед лідерів класу, але були доволі милими і веселими.

– Слухайте, дівоньки, - почала раз загадково Ілона. - В мене тут одна підозра закралась.

Дівчина роззирнулась по класу, щоб, часом, її слова не потрапили у зайві вуха. Чотири подружки тільки вернулись з їдальні і в кабінеті біології ще було порожньо. Навіть Микита з Гордієм пішли курити десь поза школу. Про це, звісно, ніхто не говорив, але всі знали, що більшість хлопців ховаються за цим ділом поза котельнею. Вчителі неодноразово розганяли збори прихильників шкідливої звички, але з часом все знову верталося до старої “норми”.

– Давай, розказуй, - пересіла до неї з сусідньої парти Ліда. - Дара, Іра, гайда плітки слухати, - кивнула дівчатам, що взялися неподалік виймати з сумок зошити і підручники.

– Ану ж, що в тебе за гидотка нова? - змовницьки стишила голос Іра, схиляючись над партою і потягуючись до дівчат. Тут і Дарина доповнила гурт.

– Здається мені, що в нашій маленькій групі проступає симпатія, - впевнено кивнула головою з виглядом втаємниченого знавця.

– Ти про Дарину і Гордія? - вигукнула Ліда і її очі засвітились азартом.

– Та ну тебе, - насупилась на неї Ілона. - Весь кайф мені обламала.

– Що ви мелете? - видихнула безпосередня учасниця пліток. - Ви при своєму розумі? 

– Ні-ні, вони праві, - замислено промовила Іра. - Можеш заперечувати скільки завгодно, але Гордієві ти точно подобаєшся. Я досі придивлялась, бо мала сумніви, але тепер зуб даю - він на тебе запав. Так мило щебече завжди тільки коли ти щось запитуєш.

– Точно-точно, - захихотіла Ліда. - Ти давай не сперечайся. Нам зі сторони видніше. Краще скажи, як ти сама до цього ставишся? Він тобі подобається?

Дарина вирішила не перечити дівчатам. Їм потрібна свіжа плітка, то вже від своєї вигадки-нісенітниці не захочуть так легко відмовлятися. Втім дівчина таки задумалась про Гордія. Дівчата нетерпляче чекали її відповіді.

– Не знаю. Я на нього так не дивилася. Досі сприймала тільки як друга, - знизала плечима, відповідаючи правдою.

– Ну так почни дивитися, - вигукнула логічне Ілона. - Гордій наче нічогенький - симпотний.

– В принципі, так, - байдуже погодилася Дарина, яка ще не могла звикнутися з почутою інформацією.

– Слухай…, а ти вже зустрічалася з кимось? - поцікавилася Ліда. - Бо ми тут ще в цьому плані повні нулі. Тільки Ірка он встигла з сусідом навчитися цілуватися.

– Заздри мовчки, - показала їй язика подруга “з досвідом”. Дарина ж у відповідь тільки головою негативно захитала.

– І не цілувалась ні з ким? - вирішила повністю прояснити ситуацію Ілона. - Чи ти так як наша скороспілка? Може тобі теж якийсь люб’язний друг допоміг з навчанням?

Дарина аж сміхом пирснула, але зовсім не з тої причини, за яку можна було б подумати.

– Ні, дівчата, не настільки я смілива, щоб просити якогось хлопця вчити мене цілуватися. Та й сусіда в мене такого не було, щоб могла навіть задуматись про можливість. Тож наразі я в очікуванні свого першого поцілунку.

– В тебе з’явилась можливість прискорити подію. Гордій… ій… ій, - взялася наспівувати мотивчик Ліда.

– Ой, та годі вам. Роздуваєте з мухи слона. Він ніяк ще не проявив своєї симпатії, а ви вже про мій перший поцілунок розійшлися.

– Ну, добре-добре. Тільки якщо що - обов’язково нам всі деталі і бажано в письмовому вигляді, - стримано запищала Іра і заплескала в долоні.

– Цілу доповідь вам напишу, - іронічно всміхнулась Дарина, відкидаючись на спинку крісла. - Давайте краще міняти тему на щось реалістичніше. Ви придумали, як назвемо нашу маленьку групу? Потрібно вже щось робити з тими “королевами” і їхньою анархією. Ми всі не зобов’язані їх слухати, - насупилась Дарина, згадуючи, як саме ті дві особи зробили її колись вигнанкою. - В класі хтось повинен висловлюватися і проти. Цими хтось мусимо бути ми.

– Ти дуже впевнено налаштована, - всміхнулась Іра на натхненний настрій подруги, але і розуміючи мотиви такої її поведінки. - І я за. Потрібно наводити лад в класі і припиняти їхнє свавілля.

Дівчата так і не встигли придумати остаточний варіант назви своєї “партії” - почали сходитись однокласники, відволікати, а там і дзвінок на урок не забарився.

Тож життя наладилось і наповнилось цікавими людьми і подіями. В якийсь момент задуми над хорошими змінами Дарина змушена була відмітити, і навіть з легким подивом, що найцікавішим в цьому контексті виділявся друг навіть не з класу, навіть не з одноліток, навіть не з її кола спілкування. 

Так, вона уже дозволяла собі називати Макара другом. Дивно, але чомусь саме з тим невиразним з вигляду, похмурим і слабохарактерним (хоча, ці характеристики останнім часом починали точити сумніви) хлопцем вона почувалась як ніколи в житті легко, невимушено, а ще багато сміялась. Сама собі не могла пояснити причин і походження таких відчуттів, але неособливо і старалась. Добре то й добре, для чого непотрібні нікому самокопання. Вона ж не Іммануїл Кант.