Бурлака - Іван Карпенко-Карий

Петро. Опа­нас до­ка­же!

Микола. Що ти ме­нi Опа­на­сом ти­каєш! Опа­нас по­зав­чо­ра тiлько прий­шов i вже вiн ро­зум­нi­ший за всiх став.

На ган­ку по­ка­зу­ються стар­ши­на з пи­са­рем i слу­ха­ють.

Петро. Бо й ро­зум­нi­ший, де ж то­бi до нього! От по­чуєш, то то­дi i язи­ка при­ку­сиш.

Микола. По­чуєм!

Петро. Заб­ра­ли гро­мадськi гро­шi, пок­ла­ли у ки­ше­нi, а ми мов­чи?! Ти, ма­буть, по­дi­лив­ся з ни­ми, що мої ре­чi не до ду­шi то­бi?

Микола. Я знаю, що ти в хо­лод­нiй сьогод­ня по­си­диш, i Опа­нас то­бi не по­мо­же.

Петро. Не дiж­дуть! Во­ни мо­шен­ни­ки, а я нi­чо­го не за­мо­тав, та ще й у хо­лод­ну!

ЯВА VIII

Старшина (з пи­са­рем вис­ту­па­ючи впе­ред). Здрас­туй­те, з праз­ни­ком будьте здо­ро­вi!

Всi за­тих­ли i по­вер­та­ються до во­лос­но­го бу­дин­ку. Дех­то од­ка­зує: "Спа­си­бi! Будьте й ви здо­ро­вi!"

Сьогодня, ма­буть, схо­ду не бу­де, бо ба­га­то п'яних. От за­раз пер­во­го Пет­ра вiзьмiть i по­са­дiть у хо­лод­ну, йо­му ду­же жар­ко!

Бурлака (вис­ту­па­ючи впе­ред). А за вi­що ж то йо­го i в хо­лод­ну брать?

Старшина. А то­бi яке дi­ло? Ти чо­го сю­да прий­шов?

Бурлака. На сход.

Старшина. Яке ти пра­во маєш мi­шаться не в своє дi­ло? Знай свою ота­ру!

Бурлака. Я свою ота­ру знаю, i дог­ля­даю, i обо­ро­няю, а ви свою нi за що маєте!

Старшина. Не смiй зо мною так ба­ла­кать!

Бурлака. Ви­ба­чай­те, гос­по­дин стар­ши­на, що я вам ска­жу: i ви не смiєте зо мною так ба­ла­кать! Хi­ба це я по­га­не що-не­будь ка­жу. Я пи­таю вас, за що чо­ло­вi­ка в хо­лод­ну са­до­вить?

Старшина. А ти що та­ке? Ти прий­шов сю­ди ме­не вчить? Ти не маєш пра­ва на схо­дi бу­ти, який ти ха­зяїн, ти ча­бан!

Бурлака. Ви не кри­чiть, бо й я вмiю кри­чать. Ви не ля­кай­те ме­не - я ля­ка­ний! Я знаю, що вам не хо­тi­лось би ме­не отут ба­чить!

Старшина. Нам не тре­ба прой­дис­вi­тiв. Хо­див цi­лий вiк бi­ля овець, то й хо­ди, а на схо­дi зась!

Бурлака. Ми­хай­ло Ми­хай­ло­вич, гля­дiть, щоб я вам чо­го-не­будь не ска­зав!

Старшина. Iди, ка­жу, звiд­сiль!

Бурлака. На­ше од­но се­ло во­лость сос­тав­ля, то на схо­дi вся­кий ха­зяїн має пра­во го­ло­су.

Старшина. О! Ти ду­же ро­зум­ний! Гра­мо­тiй. Жа­луй­ся на ме­не, що я те­бе виг­нав з схо­ду, а тим ча­сом геть звiд­цi­ля!

Бурлака. Знаєте, що я вам по­со­вi­тую: ви всiх їх по­ви­га­няй­те та вдвох з пи­са­рем i рi­шай­те дi­ла. А по­ки во­ни бу­дуть, бу­ду i я. Я та­кий же ха­зяїн, як i во­ни.

Старшина. Та­кий, та не та­кий!..

Бурлака. Че­рез що ж то так? В ме­не є i ха­та, i на­дiл є, i оп­ла­ти я всi вiд­дав.

Старшина. I оп­ла­ти всi вiд­дав, та й iди те­пер, звiд­кi­ля прий­шов. От що! (До пи­са­ря.) Про­чи­тай­те йо­му той за­кон, що ви ме­нi по­ка­зу­ва­ли.

Писар хут­ко iде в во­лость.

А тим ча­сом вiзьмiть Пет­ра у хо­лод­ну, щоб п'яну па­ще­ку не роз­пус­кав!

Микола. Хо­дiм, Пет­ре, я вже ба­чу, що ти до­ка­зав!

Петро. Не гав­кай, щоб i ти не за­вив.

Писар (ви­но­сить кни­гу i дає Бур­ла­цi). Про­чи­тай 71-ю о во­лос­них схо­дах.

Бурлака (бе­ре кни­гу i, роз­гор­нув­ши, вiд­дає на­зад). По­ди­вись сам у цю кни­гу! Ма­буть, ви всi дi­ла рi­шаєте по цiй кни­зi?

Писар (ха­па кни­гу i чи­тає нi­би про се­бе). "Соб­ра­ние от­бор­ных пе­сен." (Нi в тих нi в сих, вер­тить кни­гу в ру­ках.) Чи не шту­ка! Од­дав дя­ко­вi, вмiс­то цiєї кни­ги, за­кон. Оди­на­ко­вий пе­репльот!

Старшина. Що це?

Писар (ви­хо­дить). Ста­тис­тi­ка зов­сiм го­ло­ву за­мо­ро­чи­ла.

Старшина (кри­чить йо­му вслiд). Да­вай­те цин­ку­ляр!

Бурлака. От ба­чи­те, у вас i за­ко­на не­ма при во­лос­тi.

Старшина (сер­ди­то). Iди звiд­цi­ля, ка­жу то­бi! А то ти до­го­во­риш­ся, що я те­бе по 38-й!

Бурлака. Нi, не пi­ду. Вам би хо­тi­лось, щоб i я, як дру­гi, мов­чав? Та цього не бу­де! (До гро­ма­ди.) От, лю­де доб­рi, яка рiч: у нас по во­лос­них кни­гах є гро­шi, а в на­лич­нос­тi їх не­ма! Я це до­ка­жу! Гос­по­дин стар­ши­на знає, де гро­шi, та тiлько не хо­че, щоб ви зна­ли.

Старшина. Так ти ме­не зло­дiєм ро­биш?

Бурлака. Нi, не я вас роб­лю зло­дiєм, ви уже са­мi зро­би­ли се­бе зло­дiєм. Збе­рiть щот­чи­кiв, не­хай по­щи­та­ють во­лость!

Старшина (до гро­ма­ди). Хто ду­ма, що я зло­дiй?

Петро (пiд­нi­ма ру­ку вго­ру). Я!

Старшина. Хто ска­зав "я"? Пет­ро! (Сер­ди­то.) Вiзьмiть йо­го у хо­лод­ну за­раз, - вiн п'яний!

Петра тяг­нуть у хо­лод­ну, вiн опи­нається.

Петро. Бе­рiть, бе­рiть, не­хай з вас дух ви­бе­ре!

Бурлака. Лю­де доб­рi, за вi­що ж ви чо­ло­вi­ка тяг­не­те? Це ж все од­но, що ви се­бе тяг­не­те! Ну, а як стар­ши­на ска­же, взять тих, що тяг­нуть те­пер Пет­ра, то дру­гi й тих по­са­дов­лять у хо­лод­ну? Та так, не роз­би­ра­ючи за що бу­де­те са­до­вить один од­но­го, по­ки всi не бу­де­те в хо­лод­нiй си­дiть?!

Петро (кри­чить). Усiм те бу­де, усiм! Вiн вас всiх у хо­лод­ну зап­ре!

Петра си­лою по­тяг­ли.

Старшина (до Бур­ла­ки). Що ти лю­дей бун­туєш? (До гро­ма­ди.) Чуєте, чо­му вiн на­уча! По­са­дiть Пет­ра, та й йо­го вiзьмiть, щоб не бун­то­вав лю­дей!

Чуть го­лос Пет­ра: -"Всiм те бу­де, всiм!"

Бурлака. Оцього вже не дiж­деш, щоб i ме­не по­са­дить, я то­бi не вiв­ця! Не ду­май, що зо вся­ким мож­на од­на­ко­во розп­рав­ляться! Я й на те­бе суд знай­ду!

Старшина. Мов­чать! Не смiй ме­нi ти­кать!

Бурлака (з за­па­лом). Не зас­лу­жуй! Ко­ли з то­бою по-чеськи, то и ти не будь тим, що морк­ву риє! Бач, яка прав­да! По­за­би­ра­ли гро­шi гро­мадськi в свої ки­ше­нi та й ба­га­тi­ють, а як знай­шов­ся чо­ло­вiк, що хо­че знать, де тi гро­шi, так вiн йо­го за­раз в хо­лод­ну. Не лю­биш прав­ди!

Старшина. От я те­бе пров­чу! (До гро­ма­ди.) Хто смiє щи­тать ме­не, хто ду­ма, що я гро­шi пок­рав?! (До Бур­ла­ки.) До ста­но­во­го йо­го за­раз одiс­лать. Я то­бi по­ка­жу, як та­кi сло­ва го­во­рить на схо­дi. (До во­лос­тi.) Омельяне Гри­го­ро­ви­чу, iдiть сю­ди!

З гур­ту го­лос

1-й: "Бо та­ки не мi­ша­ло б по­щи­тать";

2-й: "Мо­же, й справ­дi гро­шей не­ма!"

Старшина. Хто там об­зи­вається? Чи не хо­че у хо­лод­ну?

Бурлака. Так їх, так їх, овець! Щоб не ба­ла­ка­ли! Всiх у хо­лод­ну, во­ни один дру­го­го по­са­дять!

Старшина. Взять йо­го!

Два чо­ло­вi­ка пiд­хо­дять до Бур­ла­ки. З хо­лод­ної чу­ти го­лос Пет­ра: "Усiм це бу­де!"

Бурлака (до чо­ло­вi­кiв). Пiш­ли геть, вiв­цi! Пи­сар ви­хо­дить.

Старшина (до пи­са­ря). Чо­го ви там си­ди­те? Тут Па­нас Зiн­чен­ко ос­корб­ле­нiе ме­нi на­нiс! Пи­шiть про­то­ко­лi Вiн бун­тує гро­ма­ду… Зло­дiєм ме­не ро­бить. Єсть цин­ку­ляр…

Бурлака. Зло­дiїв нiх­то не ро­бить, во­ни са­мi прив­ча­ються крас­ти.

Старшина. Чуєте, що