т. 9 - Драматичні твори - Винниченко В. К.
Мартин. Ну, та що ж ви хочете: щоб ми дерли на собі волосся, казились, плакали? Яка ж тоді робота буде? Ви говорите, як хлопчик. Це - наївно! Стільки всяких ужасів буває, що не можна, нема сил од усього дерти волосся. Організація не...
Грицько. Я знаю, я знаю... І повторяю, я сам не знаю, чого хотіти. Я тільки знаю, що якби ми були гармонічні, у нас би стало сил волосся дерти...
Мартин. Так у чому ж діло?
В двері стук. Лія швидко одчиняє. Входить Мазун. Здоровкається.
Грицько. Діло в тому, що не треба...
Мартин (перебива). А! Мазун. Ну, що? Чого ви так пізно? Розказуйте.
Мазун. Зараз. Вперед закуримо. Правда, Ліє? Весело підморгує. Ну-с... Єто о-первих...
Лія. Ай-ну, скоріше!
Мазун (передразнює). «Ай-ну!»... О-фтарих... Забастували звожчики.
Мартин, Лія. Знаєм.
Мазун. Знаєте? Ну-с... Завод Кірхнера завтра стає.
Мартин. Невже?
Мазун. Вєрноє слово!.. На вокзалі поставлено дві роти салдат. Нікого не пускають ні туди, ні сюди... А з яким я робочим тільки-що познайомився! (Клацає пальцями). Антик!.. Ну-с... В самооборону набирається до сотні. Требують «оружия»...
Мартин. Ну, де ж його взять? Обіщали дать, і досі нема. Треба якось обійтись... Кастети робляться?
Мазун. Та що кастети?.. Петрусь, де ваш револьвер?
Петрусь. Револьвер? Чорт-його-зна... Десь пропав.
Мазун. А ви забрали гроші, що збирали гімназисти на зброю?
Петрусь (робить злякане лице). Фі, фі!.. І забув!.. Ах, ти ж чорт!
Мартин. Ну, й не росомаха ви?
Петрусь (зідхаючи). Це дійсно...
Мазун. Калоша ви і більше нічого! Заберіть сьогодні ж... Да, єврейські буржуї дають на всі есдеківські організації дві тисячі на зброю.
Мартин. Хо-хо!.. Ловко! Молодці буржуї... Тільки треба держать ухо гостро, бо російські есдеки знов надують нас...
Ольга. А кому вони їх дають? Бундовцям?
Мазун. Бундовцям. Ну, бундовці не дадуть обшахраїть. Есери й собі хотять поживитись... Уже натякали.
Мартин. Ну, чорта з два!
Мазун. Це я бачився з ними в столовці. Аж піняться від злости. Кажуть, ніби вони завтра свій мітинг поруч з нашим будуть робить. От свинота!
Мартин. Дурниця! Хай роблять. Сами ж себе в калошу посадять, бо вся маса до нас піде.
Лія. Кажуть, що вже козаків розставляють коло мітинга?
Мазун. Да... Щось наче похоже... Опасно тільки, що може з цього погром справді вийде.
Мартин. Ну, там побачимо. Одмінить мітинга не можна. Ну, а серед маси який настрій?
Мазун. Чудовий! Робітники так і рвуться. Знаєте, просто любо з ними бути. А який славний оцей Васька. Видно, поетична, ніжна така натура...
Лія. Мазун просто влюбився в нього. Вчора цілий день не давав мені покою.
Мазун (підходить до неї й сідає поруч). А ви ревнуєте?
Лія (весело). Страшно!
Мартин. Так... Ну, так я беру бумажки і йду. Ви, Мазун, заберіть останні... Петрусь, а ви одщитали?
Петрусь. Одщитав.
Мартин. Чого ж ви ждете?.. Ну, й калоша!
Петрусь (зідхає й рішуче підводиться). Ех, чорт його забирай! Склада прокламації.
Мазун. Що, Петрусь, рішились?
Петрусь. Рішився... Годі!.. Буду заніматься...
Мазун. Це він раз-у-раз, послі глибокого роздум’я... Надовго?
Петрусь. Тепер рішуче! Годі!
Лія (зідхає). «Це дійсно»... (Сміється).
Мазун. Ну, я теж іду. Ходім, Ліє?
Лія. Ходім. Встають і забирають прокламації.
Мазун. Ага!.. Я й забув ще... Знайдено притон чорносотенських проводарів... Це знаєте де? (Зиркає на Мартина і трохи змішується).
Ольга. Де?
Мартин (жорстко і твердо). Це не новина... Було давно відомо. Це - чайна мого брата... (Мовчання). Я, здається, колись говорив про це.
Ольга. Ні, я нічого не знала.
Мартин. Да, мого брата... Агітує...
Мазун. Цікаво б забратись туди... Може підем, Ліє? Га?.. Їй-богу, цікаво... Так, значить, з хулігенцієй познайомитись...
Лія. А що ж?.. Давайте.
Мазун. Згода?
Ольга. Ну, що за дурниця!.. Охота буть битими...
Лія. Пхі! Наплювать... Ми переодягнемось... Їй-богу, це інтересно... Оригінально.
Мартин (холодно). Я не радив би... Мій брат жартувать не любить.
Мазун. Ми тоже не любим. Правда, Ліє?.. Ех, закуримо ще разок!.. Їй-богу стоїть жить на світі. Правда? (Підморгує й виймає коробочку з папіросами).
Грицько (весь час пильно слідкував за Мазуном і Лією). А чого, ви думаєте, стоїть жить на світі?
Мазун (здивовано). Як то чого?.. Гарно.
Мартин (до Петра). Ну, ходім... Не треба всім разом виходити. Бувайте здорові.
Грицько. Бувайте. (Мартин і Петрусь виходять). Чого ж гарно?
Мазун. Гарно та й годі... Все гарно, що росте... Гарно, як росте рух, росте душа, серце, розум. Росте, значить,
