Листи - Павло Грабовський

побачити. Правдивих проводирів поступової думки село ніколи не давало і не могло дати; село завжди застоювало те, що «велось з діда-прадіда», себто - нерухомість і думки, і життя. Однобічність та буквоїдство селянського сектярства дало нам яскравий зразок повного знесилля доморослої думки, мало керованої або й зовсім не керованої просвітно-культурними городськими думками та змаганнями. Зінькове товариство читає Оуена і переймається його співчуттям до простого люду,- як би Ви не зневажували здобутків городської культури, а се - ні що інше, як культурний вплив города на село. Річ тільки в тому, і се дуже велика шкода, що 1) село мало ще наблизилось до города; 2) село через свою темноту та малокультурність переймає з городу гірші боки культурних здобутків, бо вони рідніші селянству, ніж правдива культура; але в міру того, як село буде робиться городом в значенні загальнопросвітному, воно перейматиметься й кращими думками та почуваннями... Оттаке моє пересвідчення.

Ви колись писали, що М. В. Рклицький живе в Чернігові; чи не пробували Ви притягти його до української праці літературної? Він має кебету до писання і вміє писати з україн[ським] гумором, до того добре знає життя нашого духовенства; він читав мені навіть деякі оповідання, писані московською мовою, з українськими розмовами. Хоч він і «общерус», а до письменства нашого його, на мою думку, можна б навернути...

От трохи видужаю, покінчу деякі службові обов’язки і розпочну широке оповідання для «Київської старини»; се буде історія сучасної людини з добрими пориваннями, а гіркою долею, історія нівечення сил та людської душі і т. ін. Першу частину думаю присвятити спогадам сільського, бурсацького та семінарського життя, щоб вона могла мати й окрему цільність. Питання про школу тепер саме на часі, аби тільки пощастило мені справитись з темою.

Коли б мені вказали який поетичний твір, що на укр[аїнську] мову ще не перекладено, а треба перекласти, я б узявся до праці; якщо з мови, мені невідомої, то я 6 місяців поклав би на вивчення тії мови, а потім би почав перекладати: з шведської, норвезької чи якої іншої.

З сим бувайте здорові. Обіймаю Вас по-братерському. Пишіть.

 

Ваш Павло Грабовський.

 

90. ДО Б. ГРІНЧЕНКА

 

 

Тобольськ, 19 марця 1902 р.

 

Написав до Вас листа, та не мав нагоди здати на пошту, а тим часом наспів новий лист від Вас. Добре, що Ви надумали переїхати в Київ, там, певно, ширша дорога, та тільки чи не загинуть у Чернігові з Вашим переїздом всякі заходи коло праці української? Видавництво книжок, мабути, спиниться або буде подавати дуже слабі ознаки життя, як по інших містах українських. Та й мені, власно, буде гірше: скінчивши тутешнє пробування, я міркував опануватись у Чернігові, щоб ближче до Вас, а в Києві жити мені не дозволять. Тішить мене, однак, те, що для Вас властиво і для письменства україн[ського] переїзд Ваш та життя в більш культурному центрі матимуть ліпші наслідки, ніж пробування в Чернігові. Був би я на Україні, так, певно, працював би більш,- гуртова робота давала б і сил, і заохоти. Аби лиш дожити.

Ще кілька слів про село. Я не кажу, що на селі немає путящих людей; єсть там деякі одиниці, бо де ж їх немає? Але тільки одиниці... Селянин, як і всяка інша людина, так саме здатний до просвіти та поступу, та, на жаль, селянські обставини поки що зовсім не сприяють ні просвіті, ні поступові,- не сприяють навіть так, як сприяє город; через те типовий селянин (не висмок, а справді типовий) і з боку загальнолюдського, і з боку громадського є тип наскрізь негативний. Єсть на селі, кажете Ви, «початки - ще й дуже цікаві - нового, ліпшого...». Цілком згоджуюсь, бо знаю, що се правда: єсть початки, але вони виробилися не на селі, а прийшли з городу і принялись серед селянства, бо село не здужало їх побороти. І в городі погано, і на селі не краще. Вплив города на село дуже некорисний або навіть шкідливий. Впливу сього не спинити і народницькими зітханнями тут нічогісінько не вдієш. Земля, не здужаючи прогодувати всеї маси селянства, викидає його щороку більш в город,- інакше не може бути, бо життя не слухає нашого галасу та голосіння. Лишається одно: шкідливий вплив города на село побороти добрим впливом, але сей вплив може бути тільки городським і ніяким іншим.

Дістав І книжку «Левади» на сей рік, а більш не було,- мабути, не пустили. Бувайте здорові, пишіть! Жінка шле Вам щире привітання.

 

Ваш Павло Грабовський.

 

91. ДО Б. ГРІНЧЕНКА

 

 

5 липня 1902 р.

 

Ваші драматичні твори дістав,- велике спасибі; київська адреса теж дійшла. Читаю «Вік» з великим задоволенням, з любов’ю переглядаю портрети; шкода, що немає всіх. Бувайте здорові!

 

Ваш щиро прихильний П. Гр.

 

92. ДО Б. ГРІНЧЕНКА

 

 

Тобольськ, 24 падолиста [1]9[0]2 р.

 

Я тяжко занедужав, нема надії прожити зиму. Вада серця. Д. Єфретов одіслав 1-й збірник творів; 2-го, на превеликий жаль, не доведеться скласти. По моїй смерті, якщо прийде хіть та ласка, складіть з останнього, попереправлявши де треба, ще яку збірочку, бо самому, мабути, вже не доведеться. Умираючи, накажу жінці переслати Вам дещо з листів та недопалків. Що хочете - те й зробіть. Ось ще просьба: стрінете мого маленького сина де-небудь, так поможіть йому прибитись до якого щиро українського гурту. Бувайте здорові, та й сили писати немає більш. Незабаром сподіваюся смерті. України так і не побачу.

 

П. Грабовський.

 

 

 

______________

ПРИМІТКИ

 

 

Тексти подано за виданням: Павло Грабовський. Зібрання творів у трьох томах, т. 3, К., Вид-во АН УРСР, 1960, крім двох оповідань «Цуценя» і «В тайге», що включені до вибраного вперше.

 

 

ЛИСТИ

 

 

Листи розташовані в хронологічному порядку, за редакторською нумерацією. Авторська дата проставлена там, де вона була і в оригіналах. Якщо ж лист не датовано, ставиться орієнтовна редакторська дата в квадратних дужках на його початку. Редакторська дата ставиться і в тому випадку, коли авторська