т. 9 - Драматичні твори - Винниченко В. К.

Сид. Марк. А що з ним дєлається? Нічого з ним не дєлається. Авжеж. Який був, такий і здохне. І здохне. А сорочки поклала? Сорочки?

Акул. Автон. Та поклала.

Сид. Марк. Ну, й добре. І добре. Треба, треба їхать. Авжеж. А то ще спалять к бісовому батькові. А що ж таке з Жоржем?

Акул. Автон. «Що!» Посмотри сам.. На нем лица нет. (Озирається й шепочучи). Кажется мне, шо он больной... Чи не заболел он поганой болезнью? Ох, боже ж наш! Еще этого позора не было на мою голову!

Сид. Марк. Хм! Що ж ти... той... помітила що-небудь?

Акул. Автон. Дуняша заметила, а Ольга рецепт нашла и говорит, шо будто... Ох, не могу даже выговорить... (Плаче).

Сид. Марк. Ну, плакать потім будеш... Атож. Що вона каже?..

Акул. Автон. Будто... (Озирається). Будто сифилис... С Аней вместе разбирали...

Сид. Марк. (хмуро). От так?.. Умгу!.. (Швидко ходить по кімнаті).

Акул. Автон. Боже мой, боже мой!.. Это ж позор на всю жизнь.

Сид. Марк. Умгу!... Так... Догулявся хлопець... Ну, так і треба... Треба... Не ганяй... Та може ще брехня?

Акул. Автон. От я ж и хочу, шоб ты с ним поговорил. Поговори, спроси. Я не могу прямо ничего делать. Как подумаю, шо такой позор, так просто зомлєю вся. Шутка сказать... Сифилис!... Ради самого бога, поговори с ним.

Сид. Марк. А ти чом не поговориш? Ти ж мати.

Акул. Автон. От это мне нравится! Прилично матери с сыном про такие вещи говорить. Это у мужиков может быть «Поговори ты с ним». Хм... А тебе шо, трудно? Какой же ты отец после этого?

Сид. Марк. Ніколи мені. Де його шукать? Десь пішов здому. Спитаєш сама. Ніколи.

Акул. Автон. Он дома.

Сид. Марк. Ага!.. Ну, добре. Складай, складай швидше. Спізнюся.

Акул. Автон. Да не едь сегодня. А то и я брошу все и поеду. Я не могу вже! Тут Жорж, а там Зина... Сегодня найшла у нее... (тихо) прокламации под тюфяком. Ну?.. Шо, отец, скажешь на это?

Сид. Марк. (здивовано). Прокламації?

Акул. Автон. Шш! Та чего кричишь, как не своим голосом! Как тебе это нравится?

Сид. Марк. Хм!.. Оце так! Хай його маму мордує. Де ж вона взяла їх?

Акул. Автон. Где! А где же, как не у этого господинчика. (Хита головою на кімнату Мирона Антоновича). У любимчика твоего. Держи его, держи у себе. Он тебе еще не то покажет. (Плаче). Боже мой, боже мой! Жорж с болезнью, Зина прокламации, Аня на шею вешается какому то мужику, Коко грубости говорит... А отец... Отец себе знает свою экономию и больше ничего.

Сид. Марк. (злісно). А ти ж на благородну ногу хотіла поставить? Га? А що, поставила? Гімназії треба? Курси?.. Панувать?.. От, тепер маєш. Поставила на панську ногу. Атож. Поставила... Маму вашу мордує... Тепер «отєц»?.. Чорт тебе бери з ними разом. Швидше складай!.. Балакай, бийся сама з ними тепер!

Акул. Автон. (плаче). «Сама»... Та хоть Ольги не бери... Нашо она тебе там? Найди себе другую экономку. Я без нее как без рук.

Сид. Марк. Не можна, не можна. Як ставить на панську ногу, то вже і там треба. Треба! А розумна дівчина. Атож.

Акул. Автон. (зідхаючи). Ну, пусть! Хоть раз в жизни слыхала от тебя умное слово... Там давно уже пора выгонять мужичву.

Входить Жорж. Лице йому якесь занадто бліде, нервове, очі напружено дивляться. Права рука одягнена в рукавичку. Підходить до шафи й бере шклянку. Батьки замовкають і слідкують за ним.

Акул. Автон. (тихо, сумно). Зачем тебе, Жоржик, стакан?

Жорж (різко). Треба.

Акул. Автон. А ты хоть теперь не можешь оставить это мужицтво?

Жорж. А що ж таке тепер? (Насторожено дивиться на обох).

Акул. Автон. Та... Ничего, конечно. От отец уезжает... Беспорядки...

Жорж. А, єрунда! (Нетерпляче йде з їдальні).

Сид. Марк. (хмуро, не дивлячись). Жорж!.. Підожди.

Жорж (зупиняється). Ну?

Сид Марк. Ти, часом, не той... Як здоров’я твоє? Авжеж. Не слабий ти чим-небудь?

Жорж. (крикливо, роздратовано). Що за вопроси такі? Чого ж я слабий?

Сид. Марк. Умгу!.. Ну, добре, добре... А якщо є, то скажи. Авжеж. Стид то стид... Атож... Твоє діло... Батьки ж ми тобі... Не чужі...

Жорж. А! (Роздратовано повертається і йде з кімнати).

Акул. Автон. Вот так всегда. Это - дети.

Сид. Марк. Це діти - на панській нозі... Ага, так-так... (Злісно). Ну, складай. Нема коли мені... Ще є щось?.. Нема? Ну, замикай. Годі. Треба. Нема в нього нічого. А з Зіною... балакай сама. Сама ставила на панську ногу, сама в панському й розбирай. Атож. Піди скажи Ользі, хай іде. Пора.

Акул. Автон. Рассчитай Купченка. Я не могу, как он тут. Он мужичит весь дом.

Сид. Марк. Не вигадуй. Ніколи мені з твоїми панськими примхами возитись. Обпанувала вже одних. Хай других помужичить.

Акул. Автон. И хай прокламации детям дает?

Сид. Марк. Хай!..

Акул. Автон. А шо ж я с Жоржем буду делать?

Сид. Марк. Поцілуйся! От-що! Чула! (Акулина Автономовна почина плакати). Нуда, заплач. От це ти вмієш. Авжеж. Ну, годі. Плакатимеш потім. Я приїду через місяць. Як треба буде грошей, напиши. А, може, й раньше