т. 9 - Драматичні твори - Винниченко В. К.

лад, є сем’я і проституція. Да! Не нищить і не піддержувать я хочу проституцію. Те, що виростало віками з необхідности, не знищиш капризом морали. Я хочу тільки сказать, що пора подивитись на речі своїми очима, а не очима тих, хто хоче зберегти цей лад. Пора признать, що проституція є такий же корисний і злий інститут, як і всякий инший. Да, да, товаришко, як і носильшик, банщик, лікар, наймит, поет і філософ. Проституція так же задовольняє потреби, як і лікар, носильщик, поет і філософ. Чули?

Зіна (свистить). Фі-фі-фі!..

Соня. Ну, это уже... Я не понимаю, как можно говорить такие вещи.

Зіна. Да здравствует проституция! Ха-ха-ха!..

Мир. Антон. (стоїть, важко дихає й мовчки, з насмішкуватою посмішкою, дивиться на всіх. Раптом до Ані, яка понуро схилила голову й сидить мовчки). А ви чом же, Анно Сидоровно, не свистите?

Аня (підводить голову, зідхає й тихо говорить). Я не знаю. Мені здається, що проституція стільки зла дає, що... що не можна назвать її корисним інститутом.

Мир. Антон. А інститут лакеїв не дає зла?

Аня. Дає... але ж...

Мир. Антон. А інститут найманої праці не дає зла? А інститут рабства не давав зла? А інститут теперешньої сем’ї не дає зла? А весь наш соціальний лад не є зло? Чом же ви не звете і це безстидством, низостю, гадостю? Га? Чом ви проститутку, яка для розкоши продається одному за гроші, приймаєте у себе і звете «порядочной женщиной»? А сестру мою, мою сестру, яка з голоду продалась, ви звете сволоччю, гадиною? Га?

 

Мовчання.

 

Мир. Антон. Чого?... Того, що ті, хто заводив всі ці інститути, ті для них і охрану ставили, ту мораль, ту шкарлупу, яка обгорта вашу душу? Великий, крупний злодій, грабіжник-фабрикант є «уважаемый комерсант» і його садять на почесне місце, а маленький є Ванька-хуліган і його садовлять в тюрму. Крупні проститутки звуться «почтенными матерями семейства», а маленькі - гадинами. Да? Ех ви! Я не требую від них не бути злодіями й проститутками. Я требую, щоб у тих, хто зве себе оборонцем пригнічених, не було морали угнітателів. Да! Шкарлупу скиньте!... Та! Ви не скинете, вам зручно і тепло під нею. Скинуть її ті, кого вона душить. Чуєте? Ті, для кого святість сем’ї - один глум; для кого святість власности - зла й нахальна іронія; для кого мораль - цепний барбос, що охраняє цю власність. Зкинуть її ті, хто постачає цьому обществу своїх сестер-проституток, хто і проституткою любить свою сестру, хто сам, як проститутка, продає свої сили. Да! Тільки ті признають своїх сестер рівними, ті дадуть їм должне за їхні услуги громадянству. Да!

Зіна. И будут организовывать проституток?

Мир. Антон. Вони їх признають такими ж експлуатованими членами громадянства й навчать їх боротись за себе так, як сами борються за себе.

Зіна. Оригинально! Профессиональный союз проституток!.. Ха-ха-ха!..

Соня. Господа!.. Оставьте этот разговор. Мне стыдно. Я не могу больше слушать Я даже удивляюсь...

 

Мирон Антонович дивиться на неї й посміхається.

 

Зіна. Глупости! Здесь ничего стыдного нет... Значит, разрешается всем ходить в публичные дома? Да?

Мир. Антон. А хіба не ходять?

Зіна. И ничего скверного в этом нет?

Соня. Зина, довольно, пожалуйста. Противно.

Зіна. Обождите, это интересно. Да?

Мир. Антон. Скверно все те, що руйнує життя. Чарка вина - корисно, п’янство - скверно. Хто віддає всі свої сили на одне, чи п’янство, чи на полові втіхи,- убогий, вузький дурень. Скверний не акт, а убожество.

Зіна. Значит, скромная середина? Умеренность и аккуратность? Фу, мещанство! Жалкое, маленькое, гаденькое мещанство! А всю поэзию любви, а святость самого красивого чувства, все это можно выбросить? Можно всяким негодяям соблазнять чужих жен, невинных девушек, можно развращать мальчиков, можно все. Приятная для всякого мерзавца теория! Да! Удобная! Что ж? Естественное влечение, потребность. Замечательно!

Мир. Антон. А мораль ваша здержує їх? Чи хоч кого вона здержує? Хіба революціонери не ходять до проституток?

Зіна. Негодяи да, ходят.

Мир. Антон. Неправда! Дев’яносто дев’ять процентів самих ідейних революціонерів ходять. Що це значить? Я вас питаю, що це значить, що дев’яносто дев’ять процентів всіх мужчин - «негодяи»?

Зіна. То значит, что они только негодяи. Негодяи, мерзавцы, гадости! Да, да! Молчите! (Тупа ногами).

Мир. Антон. Да? Ні! Це значить, що природу не замажеш в собі глиною морали! «Негодяи». А ви знаєте, як ці негодяї мучаться за це? Знаєте? А знаєте, скільки молодих сил бореться по наказу вашої морали з природою й гине? Ви бачили муки таких негодяїв? Ні? А ви знаєте, як процвітає онанізм по школах, гімназіях, пансіонах, інститутах?

Соня (з обуренням). Я больше не могу слушать! Я ухожу.

Мир. Антон. Ах, «боже мой»! Вас слово «онанізм» сконфузило? А не конфузило, що подруги ваші мучились від нього? Га?

Соня. У меня нет таких подруг!

Мир. Антон. Неправда! Чорт забирай! Неправда! Е! Придивіться краще! «Негодяї»? Та ви придивіться до цих молодих негодяїв: змучені, зневірені, прогризені наскрізь муками морали... Для чого ці муки? Кому вони потрібні? Тим, хто сем’ю хоче оберегти? Да? Не обережеш,- вона згнила давно! Проституція стала необхідністю. Знищите проституцію, то будуйте тюрми й божевільні. Да! Але кому потрібні тюрми, тому потрібні й муки молодіжи! Зайві, непотрібні для життя муки! Коли жить? Тоді, як згниють од сирости вашої морали нерви? Жить треба тепер! К чорту зайві, непотрібні муки! Не від того мучиться гімназист, що виконав необхідний, природний акт, а від того, що цей акт щитається мерзостю. Зло не в акті, а в стражданню, в свідомості злочинства. Тільки з законною жоною це злочинство перетворюється