Листи - Павло Грабовський

що мова мусе бути щиро народною, мусе стратити потроху полонізми і всякі другі «чужизми»; я не буду навіть допитуватись, якого вийстя 1 те чи се слово, мені треба лишень знати - вжите воно народом чи ні. Нар[одна] мова так багата й широка, що затисняти її в рамки вузької граматичності та ще з крайового погляду - овсі не розсудна річ. По-моєму, мова поезій мусе бути граціозною, легкою, звучною, щоб, читаючи, не зачіпався язик, щоб справляла естетичне вражіння. Такі слова, як «плинув», вживаю не тільки я, а й другі українці, наприклад, д. Щоголев, з язикового погляду найбільш бездоганний, ніж інші. Прошу Вас уклінно відповісти мені й на цей лист, висловити свою щиру думку про мої нові вірші, особливо - що в них, на Ваше здання, є хибного. Ще є одна просьба, від котрої самому стає якось ніяково: чи не можете Ви вислать мені галиц[ько]-укр[аїнських] книжок, без котрих самотина почувається ще дужчою самотиною; я прохав би вислати, коли Ваша ласка й мога, кілька книжок, переважно по історії укр[аїнського] письменства: Ваші критичні статті, коли є окремо, та історію літ[ератури] д. Огонов[ського] (новий період), чи яку іншу,- я чув тільки про д. О. Огон[овського]. Був би також радий одержати Ваш переклад «Фауста», бо я овсі незнакомий з поезією галичан, зі складом їх поетичних творів. Прошу тим, що власними дальшими творами та перекладами віддячу Вам за Вашу щиру ласку. Прошу оповідати також, чи надрукована моя стаття прозою, недавно послана до Вас? Вибачайте за такі нечемні просьби та довгий, недбало списаний лист. Для відповіді й посилки, коли буде можливо, докладаю адрес. 2 Бувайте здорові! Щиро тискаю Вам руку.

 

Панько.

 

Падолист [18]91 року

 

1892

 

 

6. ДО І. ФРАНКА

 

 

[Січень 1892].

 

Вельмишановний Добродію!

Уклінно прошу приложену кореспонденцію надрукувати в ушанованій Вашій часописі, хоч вона й не має, може, безпосереднього інтересу для Вашого видання. Я написав коротенько, щоб не займати багацько місця, але бажаючи, щоб вона виявилася хоч у такому виді. Маю надію, що не відхилите цієї просьби. Вістки, може, здадуться дуже пізніми, але, вважаючи на далину, вони не пізні навіть для міських часописів. Позвольте вітати Вас з Новим роком по нашому щирому звичаю та стискати Вашу руку.

 

Г. Панько.

 

[18]92 рік

 

P. S. Назву місяців у кореспонденції замініть вжитою в Галичині, бо я виставив російську.

 

7. ДО І. ФРАНКА

 

 

[Кінець січня - початок лютого 1892].

 

Вельмишановний Добродію!

Ось Вам і переклад першої глави «Євгенія Онєгіна»; коли сподобається - перекладатиму й далі; а поки прошу надрукувати подаваний початок у Вашій часописі, а також і видати окремим тиском «Літературно-наукової бібліотеки», хоть у невеличкому числі примірників (вважаю на читачів російських). Чи вдався переклад - Вам краще судить. Скраю найдете деякі відміни проти перекладу,- друкуйте, як сподобається. Я вжив такі слова, як «мостова», «дрожки», бо вони однако наші, як і великоруські, а також і такі як-от «пуши́ть», «зіпа́ти», «желіпа́ння», «зикати», «засикать», що можуть здатись провінціалізмами,- справді я мало стрічав їх у творах, але з дітку я чув їх серед народу, і це найвища підстава для вжитку. Коли видасте окремо (звичайно - як найдете дотепність), я прохав би послать примірники в російські журнали «Русская мысль» та «Вестник Европы» для критичних заміток. Чи Ви одержали 32 моїх власних віршів та оповідання «Цуценя»? Там був приписаний і адрес для відповіді. Уклінно прошу відповідати по тому адресові й на цей мій лист. Коли найдете яку важну помилку чи нескладність, напишіть,- я постараюсь виправить. Якщо друкування отаких творів не відповідає програмі Вашої часописі,- передайте, будьте ласкаві, в редакцію «Правди» чи яку іншу. Чи одержали Ви також переклади Павла Журби та статтю прозою Харка Волі?

Щиро тискаю Вам руку.

Панько.

 

8. ДО І. ФРАНКА

 

 

[Лютий - березень 1892].

 

Вельмишановний Добродію!

Посилаю Вам 34 вірші, прохаючи видрукувати їх в часописі «Народ», а також і окремою книжечкою «Літературно-наукової бібліотеки», коли найдете здатними. Вірші: 1. «Шкода - нам рають - і балакать...», 2. «Гадка», 3. «Рано вийшов я в дорогу...», 4. «В самоті», 5. «Сучасникові», 6. «Борцеві», 7. «На пам’ять», 8. «Думка», 9. «Народовцеві», 10. «Ізпоконвіку нас повчали...», 11. «Другові» («Що божий день...»), 12. З Лонгфелло, 13. «По морю», 14. З Шеллі, 15. «В далекім краї» і 16. «Ненароком»,- написані недавно і посилаються Вам уперше. Вірші: 1. «Засмутилась, похилилась...», 2. «Сироти», 3. «Кохав тебе я...», 4. «Розумна хіть», 5. «Піп-танцюра», 6. «З життя», 7. «До великомучениці», 8. «Пісня» («Стрічались ми для сліз та горя...»), 9. «В розлуці» («Не домолив...») - були уже посилані Вам в числі тих, котрих Ви, як видно з Вашого листу, не одержали. Вірші: 1. «Без зорі», 2. «Христос воскрес», 3. «Другові» («Україна приснилась мені...»), 4. «В альбом»,- були посилані в «Зорю», але як відповіді я не мав, то й не знаю, чи були вони одержані або видруковані,- мабути, ні. Останні вірші хоч написані не зараз, але не тямлю добре, чи посилав у «Зорю»,- це єдина галицька часопись, в котрій я був запитувався писати. Всі вірші, як посилані до Вас, так саме і в «Зорю», тепер перероблені мною. В кінці того року я одіслав Вам також 32 вірші, а чи одержали - відповіді ще не мав. Про деякі з тих віршів я писав Вам, що були одсилані в «Зорю»; потім я згадав, що сказав не овсі правду: вірші - 1. «Дайте!», 2. «До сестри» («Заранку в холодну могилу...»), 3. «Пустка», 4. «Робітникові», 5. «Сон», 6. «Швачка», 7. «На морі», 8. «Товаришеві», 9. «Мета», 10. «До дитини», 11. «До товариша», 12. «Думка» («Дружили ми»), 13. «Несподівано»,- були в числі тих одісланих до Вас уперше, котрих Ви не одержали,- в «Зорю» я їх не посилав. Укажу на декотрі слова, не вжиті, може, в Галичині: «латрига» - пройдисвіт, бродяга, розбишака,- мабуть, від латинс. latro; відсіля, певно, й «лотр», у нас не вжите; «вальок» - шматок сірої глини, замішаної