т. 9 - Драматичні твори - Винниченко В. К.

Шпиг. Ничего. (Озирається й шукає очима).

Жандар. офіцер. Вот и хорошо... Сейчас напишем протокольчик и кончено... (Вийма з портфеля папер, підсовує чорнильницю й починає писати. Довга павза).

Ольга (раптом рішуче зрива голову з рук). Да! Так найкраще!

Жандарський офіцер злякано повертається до неї й хапається за револьвер, шпиг хутко озирається, поліцаї турбуються.

Ольга. Что с вами? Ха-ха-ха!.. (Нервово, істерично регоче).

Жандарський офіцер сконфужено сідає знов і похмурюється. Всі посміхаються. Лія здивовано озирається й пильно дивиться на Ольгу.

Лія. Ольга, заспокойся!..

Ольга. Ха, ха, ха, ха, ха!..

Лія. Буде... Ну, буде... Годі... Мазун, дайте води... Скоріше!

Мазун кидається в куток, але поліцаї не пускають.

Мазун. Та пустіть! Ідіоти, води!

Поліцаї мовчки чекаюче подивляються на жандарського офіцера.

Жандар. офіцер. Кондратенко! Подай воды, болван! (Кондратенко кидається по хаті).

Ольга. Ха, ха!.. Не треба... (Без сміху, злісно кричить). К чорту! Не треба мені води!

Мартин (підходить до Ольги). Ольго!.. (Постоявши, одходить. Жандарський офіцер пише).

Мазун (підходить до Лії). Значить... Всьому кінець, Ліє?

Лія (хмуро). Не знаю... Да... Может быть... Не знаю.

Мазун. Ліє!.. Це ж... Може не скоро побачимось... Останнє слово?

Лія. Я вам напишу... Зараз не можу... Не знаю... Я напишу...

Жандар. офіцер. Ваши фамилии, господа? (До Мартина). Позвольте вашу фамилію?

Мартин. Мартын Заболотный.

Жандар. офіцер (пише). До Мазуна. А ваша?

Мазун. Константин Винявский.

Жандар. офіцер. Минярский?

Мазун. Ви-няв-ский!

Жандар. офіцер. Мерси, мерси... (Пише). До Лії. А вашу позвольте?

Лія. Лия Бляйфельд.

Жандар. офіцер. Еврейка?

Лія. Да.

Жандар. офіцер. А вы все остальные, господа, русские?

Мартин. Нет!

Жандар. офіцер. Нет? Тоже евреи?

Мартин. Нет. Мы украинцы.

Жандар. офіцер. А! Малороссы, значит... Ну, русские, малороссы, это все одно...

Мартин. Совсем не все одно. Впрочем, записывайте, как вам угодно.

Жандар. офіцер. Нет, я запишу... украинцы... Это даже... Вы, значит, из украинской партии?

Мартин (зневажливо посміхаючись). Вы очень наивны, господин офіцер.

Жандар. офіцер (пише). Как вам угодно...

Довга павза.

Мартин (рішуче підходить до Ольги, глибоко зідхає, мов задихаючись, і хмуро, глухо каже:) Ольго!.. Про...стіть.

Ольга (підводить голову. Злякано). Ах, не треба, не треба...

Мартин. Простіть...

Ольга (кричить. Жандарський офіцер озирається). Не треба! Я сама... теж... (Мартин одходить).

Мазун (підходить знов близько до Лії й шепоче щось. Шпиг треться коло них). А тебе, скотина, чего нужно?

Шпиг (нахально). А ты не ругайсь!

Ольга (схоплюючись, до шпига кричить). Н-негодяй проклятый!..

Жандар. офіцер (м’яко). Господа!.. Господа!.. Для чего волноваться?.. Максим, отойдите оттуда!

Шпиг отходить. Ольга знов сідає, жандарський офіцер пише. Грицько весь час сидить, зігнувшись, не рухаючись.

Жандар. офіцер. Ну-с, господа... Извольте подписать.

Мартин мовчки підходить, бере протокол і читає. Також мовчки бере перо й підписує. За ним злісно підходить Мазун і теж підписується.

Жандар. офіцер (до Грицька). Господін Поляченко... Потрудитесь подписать.

Грицько (встаючи, трохи хитається). Да... Подписать?.. Дескать - читал с удовольствием?.. И собственною рукою начертать?.. Можно...

Жандарський офіцер хмуриться. Грицько бере перо й підписується. За ним підходить рвучкою, злісною ходою Ольга, за нею мляво Лія.

Грицько. Так... И летопись окончена моя... Значить, «собирайсь в дорогу, надевай мундир»?.. Офицер! Прикажите вашим жандармам собрать и сложить наши вещи. Одеяла, подушки, белье...

Жандар. офіцер. Зачем, господа? Вас завтра освободят...

Грицько. Очень вам благодарны... Но тем не менее, пока придет это жандармское завтра, подушки нам не помешают.

Ольга вийма з комода білизну і складає на стілець.

Жандар. офіцер. Кондратенко! Сложи одеяла и подушки... А вы, Максим, сложите эти книжки, письма, карточки и все и несите... Заверните в газету. Можно вашей газеткой попользоваться? Вот газетка... Осторожно заворачивайте... Кондратенко!.. Вместе все... Возьми с той кровати и с этой и все вместе... И белье туда... Вместе, вместе, болван! Удивительная нерасторопность... Ты, брат, не сапоги чистить, это служба... Ну, господа... Попрошу вас...

Ольга раптом підбіга до Грицька, хапа його за руку й, цілуючи, ридає. Всі здивовані. Грицько розтеряно підводить її до ліжка.

Грицько. Олю! Олюсю!.. Що ти?.. Це нічого... Нас хутко випустять...

Ольга. Я... не того... Ти... не знаєш... Я - мерзавка... Грицю... Я... Ти прости мене... Я...

Жандар. офіцер. Успокойтесь... Вас завтра освободят... Я уверен, даю вам слово.

Ольга. Убирайтесь вы к чорту!.. Наплювать мені на ваш арешт! (Рішуче схоплюється). Ну, так... Годі… Потім я все тобі... Ну, ведите нас!

Жандар. офіцер. Вот и великолепно... Господа!.. Попрошу одеться. (Всі одягаються). Городовые... Идти по обеим сторонам... В случае покушения бежать или... тому подобного... действовать оружием... Кондратенко! Извозчики есть?

Жандар. вахмістр. Так точно...

Жандар. офіцер. Ну, господа!.. Пожалуйста... Конечно, неприятно, но что поделаешь?.. Городовые! Возьмите вещи арестованных!.. На извозчиков... Кондратенко, вперед!

Мартин