т. 9 - Драматичні твори - Винниченко В. К.

Мартин. Що з вами?...

Грицько. Що зо мною?.. Боротьба стихій... В людині завжди йде боротьба, навіть, коли вона спить... А коли вона вистрибує з рельс, тоді... вже каюк...

Ольга (строго і з страхом). Грицько! Ти п’яний?!

Грицько. Да, я п’яний... А може й тверезий... Хто його зна, коли чоловік бува п’яний: чи тоді, коли він тверезий, чи коли п’яний... Це єрунда... Не це важно... А що важно?.. А ну-ка: хто покладе руку на серце і скаже: ось це важно!... Хм... Той може сказать, у кого не завівся глист сумніву... Той, да...

Ольга. Фу, паскудство!..

Мартин. Та чого ради ви це... напились?

Грицько. Х-ха! «Чого ради!...» Ради санкції... Подтвердить свою сущность... І оправдать... Чого дивитесь?... Паскудство, Олю?... А що не паскудство? Дай мені, скажи, що є не паскудство... Правда? Чесність?... Правда єсть тільки там, де є неправда... Вбиваючи за правду неправду, вбиваєш правду... Це не паскудство?...

Ольга. Мені гидко на тебе дивитись...

Грицько. Да?... Я знаю... Я знаю... Я давно знаю...

Ольга (схоплюючись, подбіга до його). Ні, ні, не те... Зараз, зараз гидко... І зараз не гидко... Прости, Грицю...

Грицько. Ну, ну... Я нічого... Може й справді гидко...

Ольга. Сядь Грицю... Може ти спать хочеш?

Грицько (сідаючи). Да!... Напевне, гидко... (Тре голову рукою). Погано... (Рішуче). Ви знаєте, де я зараз був?... У проститутки! (Лія підводить голову, дивиться і знов кладе на стіл. Мартин стискує плечима).

Мазун. Ви - дурень, Грицьку.

Ольга. І ти... і ти...

Грицько (з жалкою посмішкою). І не думайте: я вперед був у проститутки, а потім уже пив... Значить, при полном і... як його? - в «полном разсудке», чи як... Це в номерах... Я в ті номери ходив до шлюбу... Вона - модистка... А може швейцар брехав, я не брешу... Він казав - «інтелігентная»...

Лія (з гнівом). Вы - негодяй! (Грицько мовчить і дивиться на неї).

Ольга. Подлец!

Грицько (встаючи). Ви... ви не маєте права... А може й маєте... Да!... Може й маєте... (Сіда знов. Ольга, понуро, згорбившись, сидить). Може й маєте... Я не знаю, хто негодяй, а хто ні... Я нічого не знаю... Мартине, ви ходите до проституток?

Мартин (твердо й злісно). Да, ходжу! І не бачу в цьому ніякого негодяйства!

Грицько. Да? А я не знаю... У вас є віра, а в мене хаос... безуміє... Бо непевність це - хаос розуму... І ви, Мазун, ходите?

Мазун. Убирайтесь ви к чорту з вашими дурацькими питаннями!

Грицько. А ходите? (Мазун мовчить). Ну, скажіть... Що тут?... Раз це негодяйство, так не обманюйте і скажіть, що ви негодяй... От я... Хм!... Я... Ви думаєте, що я справді правдивий... Бо сказав?... Це значить тільки, що я хочу буть правдивим... А у мене дизгармонія одного «хочу» і другого. «Хочу» розуму й «хочу» почування... Ага!... Хм... Інстинкт... Повинен буть інстинкт правдивости й чистоти... Як інстинктивно не покладеш рук в огонь, так інстинктивно не повинен брехати... А ми... інстинктивно брешемо... Хм... Хто правдивий?... Шопенгауер, песиміст, котрий після обіду грав на флейту?... Чи Христос?... А для чого Христос пішов на хрест?... Для іскупленія?... Ні-і... Дизгармонії злякався, брехні!.. Бо він чув, що довго не видержить свого розуму і брехатиме... А хто ж правдивий?... Хіба я знаю?... А що я знаю?... А чи треба знать?... Да, паскудство... Пить хочеться... Ну, все одно... Якось треба ... «Якось-то буде». От хороша філософія... Мовчить, схиливши голову. Ти, Олю, не той... Я не образив тебе... Я - вже не муж твій... Не треба обов’язків... Да... Я ще скажу правду... Я таки хочу буть правдивим... Хм... Ми розійдемось... Я прийшов сказать... Ми розійдемось... Ти не маєш сили буть правдивою... Ну, все одно... Може й не треба буть правдивим... Але треба розійтись... Ти живи і я буду жить. Кашляє. А може й не буду... Все одно... Трухлявим не треба жить... Я - трухлявий... Я себе, як шашіль, погриз на всі боки аналізом: і в серці, і в розумі, у мене порошня і сквозняки... Значить, і той... і не треба... (В сінях раптовий дзвінок. Всі озираються і слухають. Знов дзвінок).

Мазун (схоплюючись, пошепки). Жандари! (До Ольги). У вас є що з нелегальщини?

Ольга (хвилюючись). Не знаю... Здається нема.

Мартин швидко вийма папери з кешені й перегляда. Дзвінок.

Грицько. Ага!.. В тюрму знов?.. Ну, все одно...

Ольга (вибіга в сіни. Чути її голос). Хто там? (Павза). Нет дома. (Павза). Зачем? Кто вы? (Вибіга на поріг). Жандари! (Біжить назад).

Мартин палить якийсь папірчик і розтира попіл ногою.

Мазун (ходить швидко по хаті). Ах, свинство!... Ах, свинство!... Втекти нема кудою?

Мартин (спокійно, твердо). Вони розставили кругом поліцію.

Входять Ольга, жандарський офіцер, жандарський вахмістр, поліцаї, дворники, шпиг.

Жандар. офіцер (з увічливим поклоном). По распоряжению охранного отделения я принужден нанести вам, господа, маленькую неприятность: осмотреть вашу квартиру.

Грицько (голосно). Він так говорить, ніби з іменинами нас поздравляє.

Жандар. офіцер (ніби не дочувши). Ужасно неприятная погода. Кондратенко! Осматривай... Вы позволите?

Жандарський вахмістр почина перетрусювати одежу, заглядати в чемодани, коші і т. и. Шпиг просовується наперед і підходить до етажерки з книжками, які зараз же починає пильно переглядати. На нього пильно всі позирають.

Жандар. офіцер. Позвольте вас спросить, вы только эту комнату занимаете.